Психосоціальна робота з жінками: гендерний аспект

реферат

2. Гендерний підхід до психосоціальної роботи з жінками

«Мета соціальної роботи полягає в тому, щоб встановлювати або відновлювати взаємовигідну взаємодію між окремими людьми і суспільством, з тим щоб покращувати якість життя для всіх». (Енциклопедія соціальної роботи. У 3-х тт. Т.1. - Пер. з англ. - М., 1993. - с. 397) [7].

Як зазначає В. А. Нікітін «виділилася значна група дослідників, які активно займаються теорією соціальної роботи, серед яких слід назвати Жукова В.І., Белічева С.А., Блинкова Ю.А., Гуслякова Л.Г., Зимову І.А., Лавриненко І.М., Мартиненко О.В., Павленка П.Д., Топчія Л.В., Фірсова М.В. та інших». Ініціатива в реалізації психосоціального напрями в соціальній роботі належить С. А. Белічевій [3, c. 182].

З точки зору С. А. Белічевої «психосоціальну роботу можна позначити як психологічну допомогу клієнтові з метою подолання соціальної дезадаптації та соціально-психологічного неблагополуччя, які можуть проявитися як в системі професійних, так і сімейно-побутових відносин та привести до різних форм соціальної дезадаптації». (Белічева С. А. Психологічне забезпечення соціальної роботи і превентивної практики в Росії. - М., 2004. - С.130).

У контексті дослідження пріоритетних умов вирішення «жіночого питання» чітко проглядаються, як мінімум, два основних напрями докладання зусиль вітчизняних фахівців з психосоціальної роботі - це допомога жінкам у побудові компліментарних (тобто взаємодоповнюючих) відносин з чоловіками (батько, брат, шанувальник, наречений, чоловік, свекор, син, чоловіки-співробітники по роботі, інші чоловіки) і це допомога жінкам в освоєнні і виконанні ними ролі матері (оптимізація системи взаємовідносин з власною матірю, свекрухою, дітьми - з дочкою, з сином; з друзями дітей, з зятями, з невістками; психологічна і соціальна підготовка жінок до вагітності та пологів) [8, c. 115].

Судячи з аналізу ситуації становлення вітчизняної психосоціальної роботи, можливо припустити, що в українських жінок, як ніколи раніше, зявилася реальна можливість проявити активність у плані благополучного влаштування свого життя. На допомогу фахівців можуть розраховувати як жінки з низьким рівнем доходу, так і матеріально забезпечені жінки (як правило, за певну плату, якщо послуга надається в системі недержавного установи) [3, c. 183].

Для організації ефективної психосоціальної роботи в Україні з жінками потрібна не тільки фінансова підтримка, але й наукове підкріплення її теоретичної бази. Основною метою теоретичних досліджень в цій області (психосоціальної роботи) є виділення актуальних проблем жінок і розробка оптимальних шляхів їх вирішення [8, c. 116].

Для того щоб визначити специфіку психосоціальної роботи з жінками, необхідно виділити ті жіночі проблеми, в процесі вирішення яких гендерні конфлікти проявляються більш помітно. Фахівці в області дослідження цього питання» (Айвазова С.Г., Вовченко О.М., Зубкова Т.С. і Тимошина Н.В., Лахова Є.С., Мельникова Т.А., Пантелєєв Б., Радзіховський Л., Хасбулатова О.А., Холостова Є.І., Чикалова І., Шведова Н.А., та ін.) вказують такі з них:

1) Проблема жіночої праці. На сьогоднішній день переважна частина жінок працює у торгівлі та громадському харчуванні (82% від числа працюючих), охороні здоровя і соціальному обслуговуванні (85%), народній освіті (79%), у сфері культурного обслуговування (73%). У промисловості жінки переважають у таких галузях, як легка і харчова, фармацевтична, швейна, прядильна і т.д. З перерахованих робочих місць тут багато з шкідливими і важкими умовами, а оплата праці низька: заробітна плата жінок більш ніж на третину нижче, ніж у чоловіків [8, c. 118].

2) Проблема зайнятості жінок. На сьогоднішній день серед безробітних, як зареєстрованих, так і незареєстрованих в службах зайнятості, більшість складають жінки. Неконкурентоспроможним є становище на ринку праці жінок, звільнених за власним бажанням, жінок передпенсійного віку, а також жіночої молоді, яка закінчила загальноосвітні школи та професійно-технічні училища [8, c. 119].

3) Проблема доступу жінок до влади. На керівні посади зважаючи на принципом статевої приналежності, як і раніше призначаються переважно чоловіки. Жінки фактично витіснені з активного політичного життя, з владних структур, відсторонені від участі в розробці стратегії розвитку. Статистика показує, що в у вітчизняних органах влади жінкам відводяться посади, як правило, третього плану, повязані переважно з виконавчими та технічними функціями.

4) Жіночі проблеми, повязані зі здоровям, вагітністю і народжуваністю. Погіршення здоровя жінок повязане, перш за все, з такими соціальними чинниками, як відсутність роботи або загроза її втратити, низький дохід на душу населення, погане житло і харчування, погана вода і забруднене повітря, шкідливі звички і т.д. Багато інфекційні хвороби у жінок протікають важче, ніж у чоловіків, в тому числі і ті, що передаються статевим шляхом (протікають довше і важче у 6 разів). В останні роки зросла кількість жінок, які страждають табакізмом і алкоголізмом, залежністю від наркотиків. З кожних 26 жінок дітородного віку народжує тільки одна, і, як правило, роблять це працюючі жінки. Аналітики відзначають тенденцію погіршення стану здоровя вагітних жінок. Психічні і моральні травми обтяжують перебіг вагітності та пологів. [8, c. 120].

5) Проблема насильства над жінками. Форми насильства в щодо жінок сьогодні стали досить різноманітними. Це сексуальні переслідування на робочому місці і в сімї, примус до проституції, згвалтування, вбивство на сексуальному грунті, торгівля «живим товаром». В останні роки все частіше дівчата і молоді жінки стають обєктами викрадень і перепродажу в кубла розпусти (інтим - клуби, стриптиз - шоу та інші заклади). Поширення кримінального бізнесу, сутенерства, проституції сприяє збільшенню таких злочинних дій, як залучення в цю діяльність неповнолітніх [8, c. 121].

За кожною з перелічених вище типових проблем жінок ховаються індивідуально-особистісні проблеми емоційно-психологічного характеру, що виникають у жінок у відповідь на вказані вище стимули інтолерантності соціального середовища - сімейні конфлікти, особистісні кризи, матеріальні проблеми, проблеми самореалізації в професійній сфері; проблеми, повязані з організацією побуту та дозвілля. Жінка, котра переживає негативні почуття, незадоволена собою і своїм становищем, створює навколо себе деструктуруючих простір, вносить негативний внесок у мікроклімат сімї, мимоволі налаштовує проти себе близьких людей і нагнітає соціальну напруженість. З люблячої і дає життя вона перетворюється в контролюючу і переважну або забиту і депресивну.

Тому, щоб підвищити рівень соціального оптимізму жінок і зумовити повноцінний прояв їх статевого потенціалу, необхідний професіоналізм соціального працівника і психолога, а також їх вміння вибудовувати систему взаємодії фахівців і організацій, здатних вплинути на соціальну ситуацію навколо конкретного клієнта-жінки. За своєю суттю це психосоціальна робота з жінками, в якій виділяються три групи завдань:

1) завдання з їх порятунку і навчання навичкам самозахисту;

2) завдання з підтримання ефективного соціального функціонування жінок;

3) завдання з розвитку самосвідомості жінок [5, c. 158].

Для реалізації комплексу заходів відповідно до зазначених вище завдань залучаються фахівці різної відомчої приналежності: співробітники служб зайнятості, освітніх і медичних установ, правоохоронних органів; центрів соціальної допомоги, підтримки і захисту населення; центрів соціального обслуговування, а також члени жіночих громадських організацій.

Однак як у соціальній роботі, так і в психосоціальної практиці фахівці надають допомогу тим клієнтам, хто до них звертається. Жінка повинна сама звернутися за допомогою, якщо в цьому є необхідність. Ні психологи, ні соціальні працівники в силу етичних міркувань не мають права її навязувати кому б то не було. Тим не менше фахівці можуть проявити ініціативу в інформуванні жінок про ті можливості, якими вони можуть скористатися, щоб захистити своє життя і свою гідність [5, c. 159].

Делись добром ;)