4. Технології групової психосоціальної роботи: гендерний аспект

В основу групової психосоціальної роботи з жінками можуть бути покладені психосоціальні теорії. Зокрема, однієї з таких теорій є модель К. Папелл і Б. Ротман. Вона поєднує в собі его-психологію, когнітивні теорії, теорії соціального навчання, теорії ролей і теорію комунікації [2, c. 24].

Основним завданням фахівця з групової психосоціальної роботи з жінками є посилення їх групового і індивідуального соціального функціонування. Це досягається постійною допомогою групі у прийнятті рішень, оцінці ситуацій, результатів дій. Спеціаліст допомагає формувати норми, вирішувати конфлікти, управляти ситуацією - це важливо для просування групи на всіх стадіях її розвитку [8, c. 248].

Філософія групової психосоціальної роботи з жінками грунтується на розумінні того,

ь що «весь духовний світ людини виникає і розвивається тільки у спілкуванні з людьми »;

ь що природа спілкування носить дзеркальний характер; як гукнеться, так і відгукнеться, - говорить російське народне прислівя;

ь що власну ідентичність (справжність, достовірність) людина може підтвердити або поставити під сумнів, але отримавши зворотній звязок: «... моя ідентичність, а саме моя концепція мене самого, як автономно діючої та повністю індивідуалізованої істоти, може бути стійкою лише в тому випадку, якщо я отримаю подібного роду підтвердження і визнання і як взагалі особистість, і як ця індивідуальна особистість»;

ь що більшість проблем у життєдіяльності жінки створюються:

а) скритністю (клієнтка потребує саморозкриття і (або) розкритті сімейних таємниць - «склепів», у розвитку вміння висловлювати свої справжні потреби);

б) потребою розважати (жінка потребує того, щоб переконатися, що вона цікава сама по собі, а решту - лише тоді виправдана розкіш, коли «ну дуже хочеться» побути центром уваги);

в) почуттям жінки: «мені нема чого дати іншим людям, чоловікові, дітям, оточуючим людям;

ь що внутрішньоособистісні проблеми коріняться в системі засвоєних на психологічному рівні уявлень про свою статеву роль, про структуру родини і своє місце в ній, вони - наслідок зміщення - втрати свого природного місця в сімейній системі і програвання в соціумі невластивих ролей;

ь що «наші хвороби виникають в силу спілкування з якими-небудь людьми. Аналогічним чином наше одужання також повязано зі спілкуванням з людьми»;

ь що сучасна жінка стикається з такими протиріччями, з якими не зустрічалися жінки попередніх епох. У неї зявилися нові можливості, але вантаж патріархальних забобонів, застарілих помилок і віджилих свій вік стереотипів тяжіє над нею і сьогодні [2, c. 8].

Сучасна жінка прагне йти в ногу з часом, проте продовжує керуватися уявленнями про сувору і добру долю, про щасливий і нещасливий збіг обставин, про «чорний наворот» і «святу воду». Вона мріє стати активною, компетентною, незалежною і при цьому щиро вірить в перевагу чоловічої точки зору, в неминучість жіночих страждань і необхідність ритуальних жертв заради сімї [8, c. 255].

При організації групового спілкування і взаємодії можливе використання технології Е. Берна, І. Вачкова, К. Левіна, К. Роджерса, Н. Пезешкіана, К. Рудестама, І. Ялом та ін..

Конкретні методи роботи з жінками в умовах групи можуть розроблятися з опорою на ідеї психоаналізу З. Фрейда, гештальт-терапії Ф. Перлса, психосинтезу Р. Ассаджіолі, трансактного аналізу Е. Берна, конфліктцентрірованной, психотерапії Х. і Н. Пезешкіанов, клієнт центрованої психотерапії К. Роджерса та ін. [2, c. 11].

Мета їх застосування - розширення самосвідомості жінок, відвідують терапевтичну групу.

Коло питань, на які жінки мають можливість отримати відповідь в умовах групи, щоб стати більш усвідомлюючими і справедливими у відносинах до себе і з оточуючими, таке:

ь Хто я? Що я знаю про себе напевно?

ь Яка я як жінка? Що саме в мені свідчить про те, що я жінка?

ь Де я? Які моє місце і мої ролі тут?

ь Навіщо я тут?

ь Хто ті інші, що поруч зі мною?

ь Чого я хочу? Що я можу? Що я повинна?

ь Яка життєва стратегія моєї особистості?

ь Як ця ситуація, в якій я зараз перебуваю, найкращим для мене чином може розвиватися далі?

ь Що було б ідеальним вирішенням всіх моїх проблем? [2, c. 11]

Мета жіночої психотерапевтичної групи - розкриття, аналіз, усвідомлення та переробка проблем жінок, які виявляються в їх внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктах; корекція неадекватних відносин, установок, емоційних і поведінкових стереотипів на основі аналізу та використання міжособистісної взаємодії [5, c. 141].

Враховуючи три площини очікуваних змін (когнітивну, емоційну та поведінкову), більш конкретні завдання, які вирішуються в ході спілкування і взаємодії в жіночій терапевтичній групі, можна сформулювати наступним чином:

1. Пізнавальна сфера. Умови спілкування і взаємодії повинні бути такі, щоб жінка усвідомила:

ѕ існуючі розбіжності між власним образом «я» і сприйняттям себе іншими;

ѕ внутрішні психологічні проблеми і конфлікти;

ѕ більш глибокі причини переживань, способи реагування, починаючи з дитинства, а також умови та особливості формування системи відносин;

ѕ власну роль, міру своєї участі у виникненні та збереженні конфліктних і психотравмуючих ситуацій, а також те, яким шляхом можна було б уникнути їх повторення в майбутньому.

2. Емоційна сфера. Група допомагає жінці:

ѕ отримати емоційну підтримку з боку групи, що призводить до відчуття власної цінності, послабленню захисних механізмів, зростання відкритості, активності і спонтанності;

ѕ пережити в групі ті почуття, які вона часто відчуває в реальному житті, відтворити ті емоційні ситуації, які були у неї в дійсності і з якими вона не змогла впоратися;

ѕ навчитися щирості у ставленні до себе й до інших людей;

ѕ стати більш вільною у вираженні власних негативних і позитивних почуттів;

ѕ розкрити свої проблеми з відповідними їх переживаннями (найчастіше раніше прихованими від самої себе або перекрученими) [8, c. 265].

У цілому завдання щодо гармонізації емоційної сфери жінки охоплюють такі основні аспекти: отримання емоційної підтримки і формування більш сприятливого ставлення до себе; безпосереднє переживання і усвідомлення нового досвіду в групі і самої себе; точне розпізнавання і вербалізація власних емоцій; переживання і усвідомлення минулого емоційного досвіду і отримання нового емоційного досвіду в групі [5, c. 142].

3. Поведінкова сфера, що знаходить прояв і осмислення в умовах групового спілкування, сприяє тому, що жінка може:

ѕ побачити власні неадекватні поведінкові стереотипи;

ѕ придбати навички більш щирого, глибокого і вільного спілкування;

ѕ розвивати форми поведінки, повязані зі співробітництвом, взаємодопомогою, відповідальністю і самостійністю;

ѕ закріпити нові форми поведінки, зокрема ті, які будуть сприяти адекватній адаптації та функціонуванн. в реальному житті.

У загальному вигляді завдання групи щодо вдосконалення поведінкової сфери можуть бути визначені як формування ефективної саморегуляції та самоорганізації.

Таким чином, зусилля жіночої групи фокусуються на осмисленні та розвитку трьох складових самосвідомості:

1) саморозуміння (когнітивний аспект);

2) ставлення до себе (емоційний аспект);

3) саморегуляція (поведінковий аспект).

Це дозволяє визначити спільну мету груповий психосоціальної роботи як розширення сфери самосвідомості жінки [2, c. 35].

Що стосується методів групової психотерапії, то умовно вони поділяються на основні та допоміжні. Основним є групова дискусія, що має три головні орієнтації - інтерактивну, біографічну і тематичну. До допоміжних методів належать психодрама (розігрування рольових ситуацій), психогімнастика (невербальне міжособистіна взаємодія), проективний малюнок (малювання на певну тему), психоскульптурування [2, c. 38].

Оптимальна тривалість роботи жіночої терапевтичної групи становить 24 сеанси по 2 години. Група може складатися з 10-15 осіб.

Висновки

психосоціальна робота жінка

Отже, можна зробити висновок, про те, що психосоціальна робота з жінками має своє місце в українському суспільстві, а також вона є необхідною складовою соціальної допомоги і соціального захисту жінок. Не можна не зазначити про значний вплив гендерного аспекту у психосоціальній роботі, який визначає усю специфіку роботи з даною категорією клієнтів.

Підбиваючи підсумки, треба сказати, що «жіноче питання» з часом не тільки не втратило своєї гостроти, але в сучасну епоху виділилося в якості ключового у справі побудови громадянського суспільства, а можливо, і забезпечення виживання людства. Дослідження в галузі соціальної психології, зокрема, у психології гендерних відносин та психології жінок можуть бути теоретичним підгрунтям для практичної діяльності фахівців з соціальної роботи з жінками.

У визначенні перспектив і змісту психосоціальної роботи з жіночим співтовариством і з клієнтами-жінками важливо враховувати ту обставину, що патріархальна культура глибоко вкорінена у свідомості людей і її гендерні стереотипи міцно утримують жінку в положенні жертви.

Цілі психосоціальної роботи з жінками можуть бути понятими і досягнутими з позиції феміністського підходу. Для організації психосоціальної діяльності в інтересах жіночої спільноти особливу цінність представляє положення про те, що виконання жінкою багатьох ролей сприяє її психологічному благополуччю.

Можливість становлення вітчизняної психосоціальної роботи з жінками багато в чому зумовлена світовою спільнотою, в першу чергу ініціативами ООН, зокрема рішеннями Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок (Пекін, 1995).

В контексті пріорітетніх напрямків докладання зусиль вітчізняніх фахівців з психосоціальної роботи більше докладно розглядаються: а) допомога жінкам у встановленні компліментарних (взаємодоповнюючих) толерантних відносін з чоловікамі; б) допомога жінкам в освоєнні і виконанні ними ролі матері.

До завдань психосоціальної роботи з жінками входять: 1) завдання з їх порятунку та навчання навичкам самозахисту, 2) завдання з підтримки ефективного соціального функціонування жінок, 3) завдання з розвитку самосвідомості жінок.

Особлива актуальність у психосоціальній практиці набуває соціально-превентивна робота з вагітними жінками.

Завдання психосоціальної роботи з жінками можуть успішно вирішуватися як методами індівідульного підходу, так і в умовах групової взаємодії.

На сучасному етапі розвитку нашої держави жінкам необхідна допомога у розвитку навичок користування правами людини жінки. Реалізації ідеї рівних прав та рівних можливостей чоловіків і жінок сприяє гендерна просвіта населення, яке з успіхом можуть здійснювати психологи і соціальні працівники.

Список використаної літератури

1. Жінка на порозі століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку: Збір матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок. - К., 1998.

2. Котельникова Н.И., Рыбакова Н.А Психосоциальная работа с женщинами в условиях группового взаимодействия: Научно - методическое пособие. / Под редакцией Н. А. Рыбаковой. - Псков: ПГПИ, 2003. -- 176С.

3. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павле-нок -- 2-е изд., испр. и доп. -- М.: ИНФРА-М, 2002. -- (Высшее образование).

4. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду: Наукова доповідь. К., 1998. -- 175 с.

5. Рыбакова Н.А. Из опыта работы практического психолога: Женские терапевтические группы. // Проблемы психологии здоровья. Сб. н. ст. / Под ред. Н.Б. Парфёновой. - Псков, 2002.

6. Рыбакова Н.А., Телишева Л.В., Малыхина Н.А. Психосоциальная работа с женщинами и семьями, ждущими ребенка. / Под ред. Н.А. Рыбаковой. - Псков: ОЦС; 2002.

7. Тюптя Л.Т., Іванова ІЗ. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. -- К.: ВМУРОЛ “Україна”, 2004. -- С. 264-- 289.

8. Цветкова Н.А. Теория и технология психосоциальной работы с женщинами: Учебное пособие. - Псков: ПГПИ, 2005. -- 396 с.

9. Фирсов М.В., Шапиро Б.Ю. Психология социальной работы: содержание и методы психосоциальной практики. -- М., 2002.