Академічна мобільність студентів в Україні

курсовая работа

1.1 Академічна мобільність студентів - запорука успішної конкурентоспроможності майбутнього фахівця

Академічна мобільність - це можливість студентам, аспірантам та молодим вченим продовжити освіту або придбати науковий досвід за кордоном шляхом участі в короткостроковій освітній або науково-дослідницькій програмі.

Академічна мобільність - один з пріоритетних напрямків міжнародної діяльності всіх зарубіжних вузів, метою яких є підвищення якості освіти, поліпшення взаєморозуміння між різними народами та культурами, виховання нового покоління, підготовленого до життя і роботи в міжнародному інформаційному співтоваристві [9].

Академічна мобільність, програма, що є одним з компонентів Болонського процесу, включає наступне: студент повинен провчитися в зарубіжному вузі семестр або навчальний рік; навчання на мові країни перебування або англійською мовою; на цих же мовах здає поточні та підсумкові іспити; навчання за кордоном по програмами мобільності для студента безкоштовно.

Програма студентської мобільності в європейських університетах передбачена на 2-му році навчання в бакалавра ті.

Одним з основних напрямків Болонського процесу є підвищення рівня академічної мобільності - освітнього обміну студентів, викладачів, дослідників та адміністраторів університетів.

За даними ЮНЕСКО свої освітні послуги для іноземців пропонують тисячі вузів зі 129 країн, хоча основна конкуренція розгорнулася між Західною Європою, США, Австралією і Японією, де навчаються понад 4/5 усіх іноземних студентів [9].

Місце, яке займає на міжнародному ринку освітніх послуг Україна, не відповідає її значному освітньому потенціалу. В даний час в Україні навчається приблизно 3,8% від загальносвітової чисельності іноземних студентів, стажистів, аспірантів, та при цьому, частка їх оплати за своє навчання та проживання в нашій країні становить 0,4 - 0,5% від сукупної оплати, що вноситься всіма іноземними учнями в різних країнах світу.

Україна приєдналася до процесу формування загальноєвропейського простору вищої освіти на етапі, коли в Європі вже був накопичений практично пятдесятирічний досвід співпраці у цій сфері. В даний час особливо актуальним є аналіз механізмів здійснення інтеграції, порівнян-ня їх ефективності [9].

Аналіз ходу Болонського процесу в європейських країнах показує, що це далеко не синхронний рух до поставлених цілей. Так, за результатами моніторингу в європейських країнах слабкий інтерес до Болонським перетворенням спостерігається у Великобританії, Німеччині, Ірландії, Литві, Швеції, Естонії. У 63% університетів Південно-Східної Європи проявляється формальна залученість студентів в процес перетво-рень. Слабкіше, ніж в інших країнах беруть участь у Болонському процесі студенти Великобританії, Греції, Португалії, Словенії [9].

Положення про важливість мобільності завжди присутня в болонсь-ких документах. «Велика хартія університетів» говорить: «Як і в далекі перші роки їх історії, університети заохочують мобільність викладачів і студентів ». Ця установка знайшла розвиток у Спільній декларації чотирьох міністрів освіти (Сорбонна, 1998 р.): «Відкрите європейський простір вищої освіти несе в собі незліченну безліч перспектив, безсумнівно, поважають наше різноманітність, але вимагають, з іншого боку, постійних зусиль з усунення перешкод і створенню умов для навчання та навчання, які посилять мобільність і зміцнять співпрацю ». Там же зазначається, що «як на першому рівні вищої освіти, так і на другому, студентів слід заохочувати, проводити, щонайменше, один семестр в університетах за межами своєї країни [7].

У той же самий час все більше викладачів і дослідників мають працювати в європейських державах, крім своєї власної країни » [7].

Болонська декларація так формулює завдання в цій галузі: «Сприяти мобільності за рахунок подолання перешкод, ефективному здійсненню свободи пересування, приділяючи особливу увагу:

Для студентів - доступу до навчальних закладів та відповідних послуг;

- Для викладачів, дослідників та адміністративного персоналу - визнанню та підтвердженню періодів, проведених в європейських країнах, з метою наукових досліджень, викладання та перепідготовки, не порушуючи їх статусу і законних прав » [7].

Берлінське комюніке (2003 р.) називає «мобільність студентів, акаде-мічного та адміністративного персоналу основою створення європейського простору вищої освіти» [7].

Головна мета мобільності - дати студенту можливість отримати різнобічну «європейське» освіту за обраним напрямом підготовки.

«Академічна мобільність» відрізняється від традиційних зарубіжних стажувань. По-перше, студенти їдуть вчитися за кордон хоч і на обмежені, але тривалі терміни - від семестру до навчального року, і, по-друге, під час таких стажувань вони вчаться повноцінно, не тільки вивчають мову і окремі дисципліни, а проходять повний семестровий або річний курс, який їм зараховується після повернення в базовий ВНЗ, тобто той заклад, куди студент надходив і чий диплом він спочатку хотів отримати.

У Болонському процесі розрізняють два види академічної мобільнос-ті: «вертикальну» і «горизонтальну». Під вертикальною мобільністю увазі повне навчання студента на ступінь у закордонному ВНЗ, під горизонтальною мобільністю - навчання в закордонному закладі протягом обмеженого періоду.

Починаючи з Звернення європейських ректорів в Саламанке (2001 р.), в болонських документах підкреслюється, що «віртуальна мобільність не є заміною фізичної мобільності» [5].

Єдиний світовий освітянський простір виражається, перш за все, в гармонізації освітніх стандартів, підходів, навчальних планів, спеціальнос-тей у різних країнах світу. Відкрите освітній простір передбачає зростання академічної мобільності студентів та викладачів, що сприяє досягненню студентами успіхів у обраної професії, поліпшенню системи працевлаш-тування випускників університетів, підвищенню статусу цих країн у сфері освіти.

Деякі фахівці в області міжнародної освіти під академічної мобільністю розуміють період навчання студента в країні, громадянином якої він не є. Цей період обмежений у часі; також мається на увазі повернення студента в свою країну по завершенні навчання за кордоном. Термін "академічна мобільність" не відображає процесу міграції з однієї країни в іншу[5].

Згідно з іншими джерелами, академічна мобільність - невідємна форма існування інтелектуального потенціалу, що відображає реалізацію внутрішньої потреби цього потенціалу в русі в просторі соціальних, економічних, культурних, політичних взаємовідносин і взаємозвязків.

Академічна мобільність - це можливість самостійно формувати свою освітню траєкторію в рамках освітніх стандартів вибирати предмети, курси, навчальні заклади у відповідності зі своїми схильностями і прагненнями.

Існують реальні барєри на шляху розвитку академічної мобільності: мовний, фінансовий, інформаційний, структурний. Подолання цих барєрів - складна спільна робота всіх учасників процесу академічної мобільності[5].

Академічна мобільність - одна з найважливіших сторін процесу інтеграції українських закладів та науки в міжнародний освітній простір. Академічну мобільність в області міжнародного співробітництва вищої школи не можливо звести до конкретних дій, технологіям і механізмам, повязаним тільки з системою обміну студентами навчальних закладів різних країн. Це складний і багатоплановий процес інтелектуального поступу, обміну науковим і культурним потенціалом, ресурсами, технологіями навчання; процес, який автоматично розвиває в обєкті мобільності певні якості: вміння вибирати шляхи взаємодії з навколишнім світом, здатність мислити в порівняльному аспекті, здатність до між куль-турної комунікації, здатність змінювати само сприйняття, здатність розглядати свою країну в міжкультурному аспекті, здатність визнавати недостатність знання (тобто знання про нестачу знання, яке визначає мотивацію до навчання); процес, який є запорукою успішної конкуренто-спроможності майбутнього фахівця.

Інтеграційні процеси, що відбуваються у світовому співтоваристві у всіх сферах людської діяльності, торкнулися також системи вищої освіти. Зараз формується єдиний світовий освітнійпростір, що виражається насамперед у гармонізації освітніх стандартів, підходів, навчальних планів, спеціальностей у різних країнах світу. Відкритий освітній простір припускає зростаннямобільності студентів і співробітництва викладачів університетів

різних країн, що, як очікується, буде сприяти досягненню громадянами успіхів в обраній професії, поліпшенню системи працевлаштування випускників університетів, підвищенню статусу цих країн у сфері освіти.

Академічна мобільність стала невідємною рисою сучасноїосвіти і буде зростати далі. Тому виникла необхідність у вивченній аналізі всіх сторін цього процесу з метою подальшого використання його українською вищою школою для удосконалювання своєїсистеми освіти й інтересів України в цілому[11, с. 19].

Необхідність розвитку академічної мобільності, що забезпечуєінтенсивну взаємодію закладіву рамках освітнього процесу,диктується характером сучасного суспільного розвитку. Передовікраїни вступили в епоху постіндустріального розвитку, принциповариса якої - усе більша наукоємкість виробництва і можливістьекономічного домінування за раху-нок цієї наукоємкості (а не тількиза рахунок ресурсної бази і важкої промисловості).

Сучасні темпи розвитку виробництва і зростаючий темпупровадження інноваційних розробок, а також їх розмаїттяоднозначно жадають від системи освіти, по-перше, набагато більшвисоких темпів включення нових ідей і технологій, по-друге,диверсифікованості (розмаїття) освітнього процесу.

Інноваційність виробництва, необхідність «включення»інноваційних розробок (різних, помітимо, у різних країнах) і необхідність диверсифі-кованості підготовки кадрів є першою причиноюнеобхідності академічної мобільності в даний час[17,с.282].

Друга причина повязана з тим, що світовий ринок освітніхпослуг розвивається досить стійко; однак місце України в ньомуне відповідає дійсному рівневі освітніх послуг, що надаються.

Один із принципів розвитку освітньої політики України - цеінтегра-ція вищої тапіслядипломної професійної освіти в європейськісвітові освітні структури за умови збереження, розвитку досягненьі традицій національної школи.

Така інтеграція передбачає модернізацію та реформуваннясистеми вищої освіти, основною метою якої є формування потенціалу, достатнього для підготовки кваліфікованого спеціаліставідповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці,що володіє арсеналом інформаційно-комунікативних технологійта світових стандартів, здатний до постійного професійного зростання,мобільності, сповна демонструє інноваційну та творчу активність» [17,с.282].

У даний час одною із задач сучасноїукраїнської вищої школиє задача її модернізації, що сприяє підвищенню доступності, якостій ефективності освіти.

Досягненню цих цілей багато в чому і сприяєрозвиток академічної мобільності студентів, яка є виняткововажливим для особистого і професійного розвитку процесом, томущо кожен його учасник зіштовхує-ться з необхідністю вирішенняжиттєвих ситуацій і одночасного аналізу їх з позиції власноїі «чужої» культури. Це автоматично і найчастіше підсвідомонавколишнім світом; здатність мислити в порівняльному аспекті;

здатність до міжкультурної комунікації; здатність визнаватинедостатність знання, тобто знання про недолік знання, що визначає мотивацію до навчання; здатність змінювати самосприйняття;здатність розглядати свою країну в кросскультурном аспекті;знання про інші культури, вивчені зсередини тощо[17,с.283].

Головна мета мобільності - дати студентові можливістьодержати різнобічну «європейську» освіту за обраним напрямкомпідготовки, забезпечити йому доступ у визнані центри знань, детрадиційно формувалися провідні наукові школи, розширитипізнання студента у всіх галузях європейської культури, прищепитийому почуття громадянина Європи.

Цілями Болонської декларації є підвищення конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти, підвищення мобільності студентів і, як наслідок, робочої сили у межах європейськогопростору.

Розвиток академічної мобільності студентів служитьзасобом підтримки міжнародного ринку підготовки професіоналів,висококваліфіко-ваних фахівців.

XXI століття приносить із собою зовсім інші економікуі суспільство. Нові умови визначаються низкою факторів, середяких центральне місце посідають глобалізація економіки, а такожтехнологічні зміни, революція в області інформаційних і комунікаційних технологій і, як наслідок, - швидкий темп соціальних змін[17,с.283].

Ці зміни супроводжуються зростанням мобільності праці і капіталуі створенням суспільства, заснованого на знаннях, що відкриваєнові обрії для освіти танавчання.

Пануючісоціальні й економічні тенденції диктують необхідність нової парадигми розвитку, основу якої складають культурасвіту й екологічно здоровий стійкий розвиток. Відмінна риса новоїпарадигми полягає в переорієнтації системи освіти і навчанняз урахуванням потреб розвитку людини і надання їй можливостейбільш ефективної участі в сфері праці. Даний підхід затверджуєпріоритетну роль знань і навчання в структурі суспільства і визнаєзнання головною цінністю як людини, так і суспільства.

Розуміючи вигоди, що несе в собі розвиток мобільності длязростання конкурентоспроможності закладів, країни і усієї європейськоїосвіти, розвитку єдиного ринку праці і конкурентоспроможностієвропейської економіки в цілому, уряди і європейські організаціїпочали з новою енергією підтримувати розвиток академічноїмобільності, вони бачать в ній і інструмент, і одну з цілей Болонськогопроцесу. План дій з розвитку мобільності в європейських університетах виходить з визнання факту, що створення європейськоїзони знань - один з головних пріоритетів розвитку Європи[6].

А вільна, без перешкод мобільність усіх учасників освітньогопроцесу - студентів, викладачів, дослідників, адміністраторів -повинна стати базою для цього, будучи однією з головних умовпідвищення конкурентоспроможності і привабливості освітив європейських університетах. Планом були проголошені триголовних мети:

* визначити більш точно концепцію мобільності і зробити їїбільш демократичною;

* розвити відповідні форми фінансування університетськоїмобільності;

* розширити академічну мобільність і поліпшити для неї умови.Болонська декларація підтвердила, що можливість влаштування на роботу - це основне питання для вищих навчальнихзакладів у всій Європі; це стратегічна мета, яка не має альтернативи. Працевлаштування - це індикатор успіхів усьогоБолонського процесу в цілому[6].

Важливим кроком розвитку мобільності в нашій країні єпобудова системи національної мобільності, яка дасть можливістьздобути високий та якісний освітній і науковий рівні припоміркованих витратах. Обговорення різноманітних аспектіврозвитку національної мобільності потрібне для напрацюваннярекомендацій щодо формулювання завдань створення організаційно-правових механізмів та визначення джерел фінансуваннярозвитку національної мобільності професорсько-викладацькогоскладу та студентів в Україні, зокрема, напрацювання проектівнормативних докумен-тів із цих питань.

Щоб досягти такого стану, коли можливість вільного виборумісця і часу навчання стане для студента обєктивною реальністю, потрібно всім національним системам пройти дужескладний шлях. Для цього слід порів-няти національні і міжнароднікласифікатори професій, їх функціональні параметри, критерії оцінкиосвітньо-кваліфікаційного рівня, однозначність підходів до нормативної і варіативної складової змісту підготовки у кожномунапрямку і спеціальності, тотожність навчальних планів за обсягами і характером практичної підготовки, адекватність в організаціїтехнології проведення, структурі засобів державної діагностикизнань студентів на одних і тих самих освітньо-кваліфікаційнихрівнях, створення міжнародної нормативно-правової бази здійснення цього руху, вирішення проблем оплати за навчання. Високаякість освіти, як відомо з практики управління у вищій школізахідних країн, досягається за умови глибокої індивідуалізаціїнавчання, коли ядром навчального плану студента є обовязковідисципліни, а далі він сам створює його варіативну частину, якавідображає спеціалізацію підготовки відповідно до структурно-логічної схеми [13, с. 289].

Отже, академічна мобільність стає невідємною складовоюсучасної освіти і зростатиме надалі.

Для України досягненняефективної міжнародної академічної мобільності в контекстіБолонського процесу реальне лише за умови створення продуктивної системи національної мобільності, нормативної правовоїбази, організаційно-економічного механізму, визначення джерелфінансування та готовності до партнерства.

На подальший розгляд заслуговують проблеми залежностіхарактеру студентської мобільності від стратегій інтернаціоналізації; визначення мотивації потенційних мобільних студентів;визначення тенденцій розвитку студентської мобільності;визначення переваг, які надає мобільному студенту навчання закордоном.

Делись добром ;)