2.2 Проблеми академічної мобільності студентів в Україні

Під академічної мобільністю розуміють перебування учня або викладача в іншому освітньому або науковій установі (у своїй країні або за кордоном) для навчання, викладання, проведення досліджень або підвищення кваліфікації. Як правило, перебування в іншому закладі не перевищує одного року. Внутрішня (національна) академічної мобільність студентів - це навчання в національних університетах в межах однієї країни.

В останні роки в Україні робилися певні зусилля активізувати як зовнішню, так і внутрішню академічну мобільність (застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу, Додаток до диплома європейського зразка, дещо збільшена автономія університетів постворенню навчальних програм, продекларовано право студентаформувати власну індивідуальну освітнютраєкторію шляхом вибору елективних дисциплін). Зовнішнюмобільність обмежують, зокрема, наявність візовогорежиму з країнами Євросоюзу, відсутність механізмів фінансування, все ще існуючі мовні барєри[17].

Розвиток внутрішньої мобільності представляється більш простим завданням,хоча і для її вирішення необхідно докласти чималих зусиль.

Напевно, найважливішим є питання про статус студента,прагнучого пройти навчання в іншому закладі, і витікаючи звідси проблеми стипендіального забезпечення, поселенняв гуртожитку і т. п. [17].

Корінь труднощів у тому, що державніосвітні стандарти індивідуаль-них освітніх траєкторій не передбачають, в силу чого і процедурареалізації індивідуальної траєкторії є доситьвитонченої. Припустимо, студент вибрав дисципліни, якіхотів би вивчити, знайшов відповідний заклад і вибрав термін навчанняв ньому. Взяти на законній підставі академічну відпустку він неможе (для отримання відпустки навчання в іншому закладі причиноюне є).

Студент повинен перевестися зі свого вузу в інший,прослухати там все викладаються на даному курсі навчальнідисципліни і скласти іспити, а потім знову перевестися в свійзаклад, спробувати перезарахувати вивчені дисципліни і здатинакопичену академічну різницю. Чи багато знайдетьсябажаючих спробувати здійснити таку мобільність?Для активізації студентської мобільності слід яким-то чином зменшити розбіжність в університетських стандартах вищої освіти або, краще, зробити ці стандартинабагато більш гнучкими, ніж зараз.

В даний час цістандарти передбачають (навіть для одного напрямку абоспеціальності) різну послідовність вивчення нормативних дисциплін і різний обсяг аудиторного навантаження. А дляукраїнських університетів, до того ж, характерна ще доситьрання спеціалізація студентів (часто починається вже надругому або третьому курсах), причому пропоновані в різнихуніверситетах студентам спеціальні курси (курси за вибором)не збігаються ні за змістом, ні за обсягом. В результатістудент, вивчив певні дисципліни в іншому закладі,змушений, повертаючись у свій університет, ліквідувативелику академічну різницю[17].

Прийнятним рішеннямпроблеми може стати і розвиток між закладного співробітництва, в рамках якого створюються загальноосвітністандарти, навчальні плани і програми.

Ще одна, на першийпогляд проста, проблема - різні системи оцінюваннянавчальних досягнень студентів у різних закладах. Однак практикапоказує, що викладачі часто дуже неохоче визнаютьоцінки, отримані студентами за їх дисциплінам в іншихуніверситетах[18].

Вирішення цієї проблеми слід шукати на шляхустворення єдиної системи оцінювання знань і компетентностей, які відображені в галузевих стандартах вищої освіти.

Відкритим залишається питання про фінансове забезпечення акаде-мічної мобільності, про резервування місць у гуртожитках длястудентів, що прибувають на навчання з інших закладів[18].

Таким чином, розвиток внутрішньої академічної мобільностістудентів вимагає оновлення існуючої нормативноїбази вищої освіти та виділення з бюджету фінансових коштів для реалізації студентамиіндивідуальних освітніх траєкторій.