Практики населення по захисту прав споживачів

В даний час більшістю експертів фіксується факт значного падіння рівня захищеності громадян на ринку продуктів харчування Росії. Цей феномен суспільного життя є, з одного боку, наслідком комплексу таких обєктивних причин, як недосконалість нормативно - правової бази, нерозвиненість організаційної інфраструктури, відсутність адекватної системи інформації просвіти населення, купівельна неграмотність самих громадян. З іншого боку, громадяни, чиї споживчі права порушувалися і порушуються, все більше демонструють невіра у власні сили, очікування незадовільного результату в області захисту своїх прав.

У звязку з цим найбільш актуально дослідження практик населення по захисту прав споживачів на ринку продуктів харчування, а також характеристика цих практик з точки зору активності.

За ступенем активності - пасивності нами були виділені 4 типи поведінкових практик, з яких 1 тип одержав назву "пасивна практика", тобто бездіяльність, відсутність якої б то не було активності в захисті населенням споживчих прав. Наступні 3 типи були присвячені розгляду активних поведінкових практик, індикатором яких стала наявність досвіду захисту своїх споживчих прав на ринку харчування з різним ступенем активності і з різною ресурсозатратністю, - це 1. висока ступінь активності, 2 середня ступінь активності і 3. низька ступінь активності в захисті прав споживачів на ринку продуктів харчування.

Найбільш важливе питання про фактори, які можуть впливати на вибір тієї чи іншої поведінкової практики в захисті своїх споживчих прав:

функціональні (рольові) характеристики: соціально - демографічні характеристики - стать, вік, сімейний стан, рівень освіти;

особистісні характеристики, засновані на ступені раціональності в поведінці;

обєктивні аспекти ставлення, розглядають досвід захисту прав споживачів: скільки разів, як давно, як часто споживач захищав свої права;

субєктивні аспекти ставлення, що будуються на розумінні населенням важливості захисту прав споживачів, а також на ступені задоволеності результатами захисту прав споживачів (за наявності обєктивних аспектів відношення).

Ґрунтуючись на теорії поведінки як соціального обміну Дж. Хоманса, ми припустили, що пасивне і низького рівня активна поведінка населення у сфері захисту прав споживачів є наслідком очікування незадовільного результату діяльності в даній області: великими витратами ресурсів (фізичних, символічних, матеріальних) і низькими вигодами або їх відсутністю (невирішеність конфліктної ситуації, низькі грошові компенсації тощо). Була розроблена система "витрат - винагород" на основі субєктивних оцінок споживачем передбачуваного рівня фізичних, символічних і матеріальних витрат і винагород при здійсненні певної практики захисту своїх споживчих прав.

Узагальненої змінної для кожного ресурсу окремо є "спільна ресурсо витратність", на основі якої будується розрахунок балів по кожному виду практики. Значення даної змінної визначаються виходячи з урахування рівня значущості ресурсу і передбачуваного співвідношення витрат і винагород. Може бути запропонована наступна формула: загальна ресурсовитратність = рівень значимості фізичного ресурсу (локальна ресурсовитратність символічних ресурсів + локальна ресурсовитратність матеріальних ресурсів). Значення змінної "локальна ресурсовитратність" знаходиться за формулою: "локальна ресурсовитратність" = (рівень винагород - рівень витрат).