1.1 Визначення феномена “торгівля жінками”

Торгівля людьми визначається як “всі дії та відповідні наміри, повязані із вербуванням, транспортуванням в межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею з рук в руки або утриманням осіб:

а) залучених до використання обманним шляхом, змушуванням (включаючи використання або погрози насильства чи зловживання службовим становищем) або борговою залежністю (кабалою);

б) з метою утримання цієї особи, незалежно від того, оплачується її праця чи ні, в підневільному стані (домашньому, сексуальному або репродуктивному), в примусовій праці або в умовах, тотожних рабству” [8, 92] .

Основними елементами в акті торгівлі є:

- ошукування;

- насильство;

- боргова кабала;

- експлуатація заради корисливої мети.

Поняття “торгівля людьми” охоплює широке коло соціальних явищ. Обєктами цього злочину можуть бути будь-які особи незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою понадексплуатації, діти - з метою використання у жебрацтві, будь-які особи - для вилучення та трансплантації органів.

Складовою частиною злочину “торгівля людьми” є торгівля жінками.

Метою торгівлі жінками можуть бути:

- примусовий шлюб;

- примусова праця;

- сервітюд;

- насильницьке використання в домашньому господарстві;

-насильницьке використання в промисловому або сільськогосподарському секторах;

- народження дитини примусово або на замовлення;

- використання в легальному та нелегальному сексуальному бізнесі [16, 160].

Зведення феномена торгівлі людьми до торгівлі жінками характерно для Конвенції ООН “Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами”, яка була прийнята у 1949 році [20, 62] .

На сьогодні навколо визначення феномена “торгівля жінками” тривають дискусії. Дискусійними є навіть підходи до вивчення цього явища, які існують серед науковців. Виділяють шість основних підходів для визначення цього феномена: торгівля жінками як проблема боротьби з організованою злочинністю, як проблема легальної та нелегальної міграції, як проблема праці, моральна проблема, проблема, що повязана з проституцією, порушення прав людини. Розглянемо ці підходи більш детально.

Торгівля жінками як проблема боротьби з організованою злочинністю. Коли торгівля жінками визначається як проблема боротьби зі злочинністю, метою стратегії боротьби з нею є застосування суворішого покарання, розвиток міжнародної координації дій поліції та інші заходи, які дають змогу більш ефективно переслідувати злочинців. У цьому розумінні боротьба з торгівлею жінками обмежується боротьбою зі злочинністю. Практика європейських держав свідчить, що багато жінок мають негативний досвід після контакту з поліцією. Такий підхід несе значний ризик для жінок - через використання їх як свідків в інтересах боротьби з організованою злочинністю без надання певного захисту чи підтримки. Переслідування злочинців не завжди включає захист та дотримання прав жертв, навпаки, у більшості випадків інтереси жінок повністю підлягають інтересам переслідування. Такий підхід використовують у своїй діяльності представники, перш за все, поліції та правоохоронних органів.

Торгівля жінками як проблема міграції. В останні роки торгівля жінками все більше ототожнюється з нелегальною міграцією, особливо в країнах Західної Європи. В межах цього підходу запобігання торгівлі означає і запобігання вїзду потенційних жертв. Боротьба проти торгівлі жінками стає боротьбою проти нелегальної міграції.

Репресивними заходами щодо міграції, які характерні для всіх країн, є жорстка візова політика, суворий прикордонний контроль, пильніший нагляд за змішаними шлюбами тощо. Фактично такі заходи мають за мету захист країни від нелегальних мігрантів, а не захист жінок від насильства та зловживань, та служать більше інтересам країни, ніж інтересам жінки. В цьому випадку позиція жінок протиставляється державі: для жінок перебування в іншій державі - це нелегальний статус, недостатні легальні можливості міграції (у поєднанні з попитом на робочу силу в нелегальному секторі) та відсутність роботи в рідній країні, що робить торгівлю прибутковою справою і змушує жінок до нелегальних переїздів, які супроводжуються насильством та експлуатацією.

Торгівля жінками як проблема зайнятості. З точки зору жінок, головною мотивацією пошуків щастя в розвинутих країнах є можливість та право працювати за відповідну зарплату при нормальних умовах. Коли торгівля жінками, примусова праця та рабовласницька практика визначаються як проблема праці, ці практики можна розглядати як результат низької юридичної та соціальної позиції жінок та робочих мігрантів. У межах цього поняття торгівля жінками повязана з процесами фемінізації трудової міграції. Торгівля жінками - це розвиток різних форм експлуатації жіночої праці у неформальних жіночих робочих секторах, таких як хатня робота та повязаний з цим комерційний ринок фіктивних шлюбів [21, 130].

Торгівля жінками як моральна проблема. Найтрадиційнішим підходом до торгівлі жінками є моральний підхід, який засуджує проституцію. З цієї позиції торгівля жінками розглядається як зло, яке неминуче супроводжує проституцію. Боротьба з торгівлею жінками в такому контексті означає боротьбу з проституцією.

Торгівля жінками як проблема, що повязана з проституцією. Цей підхід близько стоїть до морального. Але, досліджуючи цю проблему, потрібно проводити межу між проституцією та примусовою проституцією. В багатьох країнах проституція легалізована, а злочином є тільки примус жінки до заняття проституцією. Така ситуація спостерігається, наприклад, в Німеччині та Нідерландах. Але дозвіл на заняття проституцією в цих країнах мають тільки жінки країн Європейського Співтовариства. Це означає, що жінки-мігранти, в тому числі з країн Східної Європи, підлягають покаранню та депортації. Це примушує їх до перебування на нелегальному стані, і навіть коли порушують їхні права, вони бояться звертатися до поліції.

Торгівля жінками як проблема порушення прав людини. Багато представників неурядових організацій вважають торгівлю жінками та практику рабовласництва порушенням прав людини, за яке повинні нести відповідальність держави. Важливим етапом в утвердженні такої концепції стала Всесвітня конференція з прав людини, що відбулася у Відні в 1993 р., де вперше насилля проти жінок було визначено як порушення прав людини.

Перелічені вище методологічні підходи можна розділити на дві групи. Перша обєднує репресивні підходи щодо боротьби з торгівлею жінками. Вони спрямовані на придушення організованої злочинності, нелегальної міграції та проституції. Друга обєднує підходи, які базуються на ідеях підвищення та укріплення статусу жінок в суспільстві, зміцненні їх прав [31, 42]. Відповідно до обраного підходу формуються не тільки визначення феномена торгівлі жінками, його основні риси, але й заходи по боротьбі з ним та запобігання цьому, залучаються державні структури, які займаються боротьбою з цим явищем.