РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ УКРАЇНИ

2.1 Специфіка дозвілля в життєдіяльності молоді на сучасному етапі та проблеми, які з цим повязані

В останні роки в Україні відбулися радикальні зміни, у всіх сферах суспільного життя, які стали причиною виникнення низки гострих проблем, серед яких і проблеми молоді. Однією зі сфер її життєдіяльності, де найбільш яскраво проявляються наслідки цих трансформацій, є дозвілля. У його просторі помітні зміни всієї системи ціннісних орієнтацій у звязку з падінням рівня загальної культури, руйнуванням традиційних норм і цінностей, поширенням елементів спрощеної масової культури. У створених умовах молоді люди втрачають визначеність у виборі лінії нормативної поведінки і, навіть знаючи норми й правила, не завжди додержуються їх. «Розмиваються» стійкі життєві орієнтири молоді, знижується рівень культури її дозвілля. Подібна ситуація характеризується низкою негативних моментів, таких, як настрої безглуздості існування, криміналізація дозвілля, що виявляються в рості молодіжної злочинності, алкоголізмі, наркоманії.

Суперечливість ціннісних орієнтацій у сучасній соціокультурній ситуації призводить до того, що молоді люди втрачають здатність протистояти впливу негативним тенденціям, що сформувалися в системі молодіжного дозвілля. У звязку з цим особливо актуальним є вивчення нових потреб і цінностей, що формуються в просторі дозвілля, окремих дозвіллєвих видів, визначення ролі й місця дозвілля в житті сучасної молоді.

На сучасному етапі здійснено низку досліджень, присвячених проблемам молодіжного дозвілля: К. Мяло, Б. Трегубова, А. Запесоцького, А. Файна, В. Суртаєва, В. Лисовського, А. Маршака, Л. Боженко, В. Орлова, І. Бестужев-Лади, Б. Ручкіна, В. Скороходова. Але існує й низка невирішених проблем у галузі вивчення дозвілля молоді.

Особливості культурно-дозвіллєвої діяльності молоді багато в чому зумовлені тими складними й суперечливими процесами, що відбуваються в умовах урбанізації, що зростає, розвитку науково-технічної революції, кризи основних інститутів соціалізації, розриву між соціальною й фізіологічною зрілістю учнів, що збільшується подовженням термінів їхнього навчання. Психофізіологічні й вікові особливості, повязані з маргінальним соціальним статусом учнівської молоді, що підсилюється автономізацією її від батьків, а також специфікою становлення підліткової та юнацької самосвідомості, накладають істотний відбиток на характер використання вільного часу [3].

Особливості молодості (пошукова, творчо-експериментальна активність, схильність до ігрової діяльності, романтизм, підвищена емоційність) складним чином переломлюються в її дозвіллі, що порівняно з дозвіллям інших вікових груп відрізняється найбільшою мобільністю, активністю, розмаїтістю [4, с. 30].

Таким чином, на дозвілля молоді впливають і психологічні особливості віку. Як часто відзначають психологи, поводження молоді зумовлене не тільки її суспільним становищем, але й вразливістю, психічною рухливістю й збудливістю, інтелектуальною мобільністю, перевагою емоцій над розумом та ін. [8, с. 106]. До того ж, як підраховано, молодь має вдвічі-тричі більше вільного часу, чим дорослі люди. От чому деякі дослідники відзначають, і, на наш погляд, зовсім справедливо, що вільний час - проблема молодіжна [9, с. 45].

Однак було б неправильним характеризувати дозвілля молоді в цілому, не відзначаючи того, що й усередині цієї соціально-демографічної групи існує багато особливостей організації дозвіллєвого простору. Навіть коротка, у 4--5 років, дистанція між віковими групами молоді виявляє помітні розходження в ієрархії ціннісної свідомості молоді при виборі типів поведінки [7, с. 95]. Специфіка дозвіллєвої сфери життєдіяльності молоді залежить як від психологічних, так і від вікових її особливостей і звязана зі своєрідністю способу життя в цілому. У наш час відбувається істотна переоцінка значення дозвілля як соціально-культурної категорії в житті суспільства. Дозвілля, що виконувало протягом багатьох років роль придатка виробничої сфери, стає все більш широким аспектом соціально-культурної діяльності, де відбувається самореалізація творчого й духовного потенціалу суспільства [4, с. 230]. Проблема дослідження змісту й структури дозвілля здобуває за останні роки нові якісні обриси. Багато в чому це диктується масштабом тих змін, якими характеризується ця галузь життєдіяльності. У цій ситуації зявляється можливість і необхідність говорити про інноваційні зміни у сфері дозвілля. У рамках вивчення дозвіллєвої діяльності молоді під інновацією (нововведенням) ми розуміємо такі зміни в сучасному дозвіллєвому просторі молоді, що характеризуються як його новими, нетрадиційними видами практик, так і змінами сутнісного, значеннєвого характеру, що наповнюють новим змістом існуючі форми дозвіллєвого проведення часу.

Однак зміни, що відбуваються, ми розглядаємо не тільки стосовно форм чи змісту видів дозвіллєвої діяльності молоді, але й тих умов, що впливають на їхню трансформацію. У цьому звязку ми говоримо про інновації всієї соціокультурної ситуації у сфері дозвілля молоді.

Оскільки актуалізуючі явища мають на увазі й нові механізми їхнього регулювання, то необхідно розглянути й ті інновації, що належать до принципів і методів роботи з молоддю на сучасному етапі.

Таким чином, уявлення про інновацію стосується всіх сторін дозвіллєвої сфери життєдіяльності молоді сучасної України. Під інноваціями у сфері молодіжного дозвілля ми розглядаємо сукупність усіх змін способів і результатів діяльності, умов її формування та реалізації, а також принципів і методів регулювання вільного часу. Вважаємо, що в організації дозвілля молоді необхідна й дозвіллєва стратегія, що є механізмом задоволення потреб у сфері дозвілля й виступає як спосіб реалізації (через участь у різноманітних видах дозвіллєвої діяльності) індивідуального потенціалу за допомогою доступних економічних ресурсів і ресурсів дозвіллєвої сфери для досягнення висунутих цілей, розглянутих особистістю в якості необхідних.

Безумовно, дозвілля зявляється в контексті реалізації інтересів особистості, звязаних з рекреацією, саморозвитком, самореалізацією, спілкуванням, задоволенням, оздоровленням і т.п., має на увазі вільний вибір особистістю дозвіллєвих занять. Разом з тим у просторі дозвілля закладена можливість не тільки виховання, але й утворення молодого покоління.

Однак, сліз звернути увагу на розвиток нічного дозвілля молоді та проблими, які з цим повязані. Вже кілька разів політики пропонували в різних містах запровадити комендантську годину для дітей та підлітків. Дійсно, багато юнаків проводять своє нічне дозвілля з пивом або навіть з більш міцними напоями. Хоча хтось - із танцями і спортом. Міські хлопці не приховують, що випивка для їхньої компанії - це норма. Чесно зізнаються, що батьки вечірок не схвалюють, але у більшості на це не зважають. Питають: а що робити?

Психологи застерігають від хаотичного відпочинку молоді насамперед батьків. Кажуть, якщо немає організованого і цікавого дозвілля у 20 років, у 30 це може вилитися у депресії та розлади в сімейному житті. У селі ж саме батьки мають наполягати на організації культурного дозвілля молоді, і спонукати, наприклад, школу до відкриття гуртків. Тож фахівці радять - варто перейматися дозвіллям власної дитини вже зараз, щоб не було пізно потім. Таким чином, сучасні реалії молодіжного дозвіллєвого простору відбивають усе різноманіття його виховно-освітнього потенціалу, оскільки залежно від обраних видів занять, діяльності відбувається й розвиток особистісних якостей людини, задовольняються її духовні, фізичні й інші соціально значущі потреби. Дозвілля як фактор виховання й розвитку молоді є сферою самореалізації молодої людини, що позначається на її соціальному самопочутті й на тім, які здібності вдалося розвинути молоді та яких навичок опанувати. Раціонально організована структура дозвілля молоді, таким чином, послужить підставою для її всебічного й гармонійного розвитку.

Інтерес до проблем молоді постійний і стійкий у вітчизняній філософії, соціології, психології, педагогіці. Соціально-філософські проблеми молоді як важливої соціальної групи суспільства знайшли своє відображення в дослідженнях С.М. Іконнікової, І.М. Ільїнського, І.С. Копа, В.Т. Лисовського та інших вчених. Значний вклад у дослідженні дозвілля молоді внесли Г.О. Пруденський, Б.О. Трушин, В.Д. Петрушев, В.М. Піменова, О.О. Гордон, І. В. Бестужев-Лада та ін. До досліджуваної нами проблеми близькі праці із саморозвитку й самореалізації особистості в сфері дозвілля (О.І. Беляева, О.С Каргіна, Т.І. Бакланова), з питань психології особистості (Г.М. Андреева, О.В. Петровського). У науковий аналіз теорії і практики культурно-дозвіллєвої діяльності значний внесок зробили Ю.О. Стрельцов, О.Д. Жарков, В.М. Чижиков, В.О. Ковшаров, Т.Г. Кисельова, Ю.Д. Красильніков. Дослідження цих авторів мають важливе значення для удосконалення теорії і методики культурно-дозвіллєвої діяльності молоді [4, с. 197].