Канали масових комунікацій в політичних технологіях

Розвиток світового співтовариства наочно демонструє, що в час сучасних суспільно-політичних трансформацій критично важливим ресурсом, який забезпечує національну безпеку країн, стає інформація. В епоху інформаційного суспільства масова комунікація набуває все більшого значення як елемент соціально-економічного та соціально-політичного життя суспільства, розширюючи свої можливості та технологічні ресурси. В зв’язку з посиленням ролі масово-комунікаційних процесів як інструментів сучасної політики постає проблема вивчення каналів політичної комунікації - специфічного джерела передачі інформації політичного змісту.

В політичних технологіях використовуються різноманітні канали передачі інформації, які створюються із застосуванням специфічних засобів, методів і технологій її передачі. В умовах перманентних виборчих процесів в Україні спостерігається розвиток політичних технологій з залученням нових інформаційних каналів. Це зумовлює актуальність наукового обґрунтування каналів масових комунікацій в політичних технологіях, що є важливим як для пошуку шляхів демократизації суспільного життя, так і для підвищення чистоти каналів зв’язку з громадськістю.

Проблемі вивчення каналів масових комунікацій присвячена велика кількість робіт західних і вітчизняних вчених. Глибокий аналіз інформаційного суспільства проведено в роботах Д. Белла “Настання постіндустріального суспільства ”, Дж. Гелбрейта “Нова індустріальна держава”, Е. Тоффлера “Третя хвиля”. Канали масових комунікацій досліджували М. Макклюен “Галактика Гутенберга”, “Война и мир в глобальной деревне”, “Розуміння засобів комунікації: продовження людини увісні”, Г. Почепцов “Информационные войны”, “Психологические войны”, “Теория комуникации”, “Коммуникативные технологии двадцатого века”, В. Циганов “Информационные войны в бизнесе и политике”, “Медиатерроризм”, В. Канецька “Социология коммуникации”, М. Назаров “Массовая коммуникация в современном мире”.

Характерною рисою інформаційного суспільства є одночасно надлишок зайвої та дефіцит життєво необхідної інформації для прийняття тих чи інших рішень. Науково-технічний прогрес сприяє прискоренню руху інформаційних потоків і змінам в інформаційному середовищі. Головним регулятором цього процесу стає масова комунікація, яка стрімкими темпами розвивається, приймає нові форми та набуває нового змісту.

Першочергове значення для політики мають масові інформаційно-комунікаційні процеси. На цьому рівні організації інформаційних відносин діють “політичні агенти”, спеціально підготовлені для взаємодії із суспільною думкою. Зазвичай, до них відносять офіційні інститути держави (представлені лідерами, керівниками, а також відповідними органами - інформаційними відділами зв’язку з громадськістю або PR-відділами), державні (національні) друковані та електронні засоби масової інформації (ЗМІ), недержавні, незалежні (опозиційні) ЗМІ, корпоративні структури (органи партій, суспільних об’єднань, професійні політичні рекламні агентства й ін.), закордонні ЗМІ. Взаємодія даних агентів формує інформаційний ринок, на якому кожен з них застосовує власні політичні стратегії з метою досягнення певних інтересів у сфері влади.

Розглядаючи політику з погляду інформаційно-комунікативних зв’язків її слід розуміти як таке соціальне ціле, структури та інститути якого призначені для вироблення, передачі, одержання й обробки інформації, що обумовлює певні ролі та функції політичних суб’єктів.

Масова комунікація в політичних технологіях здійснюється через ЗМІ, політично організовані утворення і неформальні канали. Процес такої комунікації безперервний, але його активізація спостерігається у виборчий період, коли застосовуються різноманітні шляхи впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.

Одна й та сама інформація, передана різними комунікаційними каналами, сприймається людьми по різному. Тому важливим є правильний вибір каналу передачі тієї або іншої інформації.

В політичних технологіях використовуються загальні (телебачення, радіо, преса (газети, журнали, книги), інтернет) та специфічні (громадські організації, союзи, асоціації і навіть релігійні організації, масові збори, біллборди, листівки) канали масових комунікацій.

Обираючи той чи інший канал передачі інформації потрібно звертати увагу на те, яким чином ним передається інформація - візуально чи аудіально (60 % людей є візуалами, 30 % - аудіалами). Отже, візуальні канали зв’язку доцільно поєднувати з аудіальними елементами, що активно використовує телевізійна та інтернет рекламіа Радіоповідомлення мають бути систематичними, виходячи з принципу, що в перші 10 хвилин людина пам’ятає 80 % почутого, а через тиждень лише 10 %.

Ефективним каналом передачі інформації та неформальної комунікації є чутки. Людина не тільки отримує інформацію зовні, а й прагне якнайшвидше передати її іншому. Таке “проговорення” закріплюється у свідомості людини краще, ніж перегляд відеоролика чи прослуховування радіоповідомлення.

Біллборди дають змогу підтримувати свідомість індивіда, який вже попередньо є “пійманим на гачок” вищевказаними методами, в потрібному руслі, діючи, як правило, на підсвідомому рівні саме в ту мить, коли він є непідготовленим до сприйняття інформації. Саме тому біллборди розміщують на стінах багатоповерхівок, центральних вулицях, трасах і дорогах.

Ефективними каналами передачі інформації, особливо під час виборчих перегонів, виступають анекдоти та жарти. Даний канал в жартівливій формі часто передає серйозні речі стосовно кандидатів, їх передвиборчих програм, а також дає змогу в доволі м’якій формі висміяти опонента.

Потужним каналом масової комунікації є інтернет, який в першу чергу дає змогу людині самостійно шукати потрібну інформацію, інтерактивно спілкуватися з іншими, мати доступ до мережевих ресурсів, але разом з тим має технічні обмеження, проблеми зі зв’язком та слабкий контроль над інформацією.

Канали масових комунікацій відіграють важливу роль у формування громадської думки. Ефективність цього процесу залежить від вибору каналу зв’язку політикума з громадскістю. Правильно обраний канал сприяє встановленню двостороннього зв’язку, результат якого проявляється в формах голосування, референдуму тощо. Від успішності донесення потрібної інформації потрібній кількості людей політикумом залежить результат суспільної відповіді на неї, що, наприклад, проявляється у виграші передвиборчих перегонів через підтримку кандидата потрібною кількістю населення виборчого округу завдяки умілій і професійно вибудованій комунікаційній кампанії.

Отже, масові комунікації є серйозним інструментом сучасної політики. Разом з тим слід враховувати законодавчі обмеження, визначені Законами України від 27.03.2007 “Про надання інформаційних матеріалів”, від 16.05.2007 “Про інформаційну безпеку” та іншими нормативними актами.

Шуба Павло

Харківський національний університет радіоелектроніки

(Україна, м. Харків)