Культура сімейного виховання як чинник відхилень у поведінці дітей

Найважливішим критерієм успішної соціалізації дітей дошкільного віку є перехід від соціальної реактивності (відповідних реакцій, обмежених конкретною ситуацією) до соціально активної поведінки. На думку Л.І. Божович та А.Н. Леонтьєва, у цьому віці з'являється можливість саморегуляції поведінки на основі засвоєних знань і правил поведінки. Спостерігаються наполегливі спроби стримувати свої бажання, що йдуть врозріз з вимогами дорослих, підпорядковувати свої дії встановленим соціальним нормам поведінки.

З метою визначення особливостей виховання дітей у сучасних сім'ях, вивчення поглядів батьків на виховання дітей та з’ясування чинників впливу самопочуття дитини в сім'ї, було проведено пілотажне соціологічне дослідження серед 80 батьків на базі дошкільного навчального закладу № 236 м. Кривого Рогу.

За результатами опитування виявилося, що за думкою опитаних дорослих на успішність процесу виховання дитини більшою мірою впливають батьки (57%), хоча не менш значущими є бабусі і дідусі (10%) та вихователі дитячого садка (20%). Майже 7% опитаних вважають, що вплив на дітей здійснюють їх однолітки у дитячому садку, 4% зазначили «вплив вулиці».

Що стосується чинників, які впливають на соціалізацію, самопочуття дитини в сім'ї, то 70% батьків вважають безперечним «лідером впливу» сім’ю, її частковий вплив відзначили - 22% опитаних, 8% вважають, що сім’я не впливає в цьому сенсі на дитину. Необхідно відзначити, що ті батьки, які зазначали, що сім'я частково впливає або зовсім не має впливу на дитину, - це батьки, які розлученні.

Щодо характеру взаємин між батьками та їх впливу на соціалізацію дошкільника, то 86% респондентів вважають, що він значною мірою впливає на самопочуття дітей, 13% - «частково впливає» і 1% - «не впливає зовсім». Слід зауважити, що для самої дитини дуже важливо відчувати взаєморозуміння і підтримку між батьками, дуже важливим є узгодженість і послідовність обох батьків у її вихованні.

Що стосується матеріального становища сім’ї як чинника позитивного дитячого самопочуття, то 35% батьків вважають, що стан матеріального забезпечення сім’ї значно впливає на дитину, 47% - відповіли, що «частково впливає» і 18% вважають, що «не впливає зовсім». Необхідно відзначити, що брак коштів є саме тією умовою, що містить ризик розвитку у дитини заздрості, падіння авторитету батьків у зв'язку з їх «невмінням жити» і т.п. Але можливі і зворотні тенденції - формування в майбутньому активної життєвої позиції дитини, прагнення в межах своїх дитячих можливостей полегшити життя родини, формування вмінь ощадливості і т.д. Тобто малозабезпеченість сім'ї - це не фатальна приреченість на заздалегідь негативний результат виховання, а серйозний фактор, на який слід зважати, організовуючи виховання.

Цікавим є питання щодо кількості часу, який батьки приділяють своїй дитині, та якості його проведення. Результати опитування показали, що 11% батьків приділяють дитині до 1 години на день, 46% - від 1 до 3 годин, 22% - від 3 до 5 годин, решту 21% обирали свій варіант, де писали, що приділяють дитині весь вільний час. Такий розподіл відповідей підтверджує наявність тенденції недолугого виховання у більшості сімей. Більшість дорослих основні сили і час витрачаються на видобування коштів, тому на духовне формування своїх дітей залишається обмаль часу. Постійний психологічний контакт з дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, адже спілкування з батьками необхідне у вихованні кожної дитини, у будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу. Для дуже зайнятих батьків важливо, щоб короткі моменти їх прямого спілкування з дитиною не ставали часом примітивного виховання у формі моралей, нотацій, докорів і покарань. Чим менше часу для спілкування, тим цікавіше воно має бути для дитини і самих батьків. У цьому власне і полягає мистецтво прямого сімейного контакту.

За результатами опитування було виявлено такі напрямки проведення часу з дітьми: 25% - разом гуляють на вулиці, 19% - читають книги, 14% - дивляться телевізор, 12% - грають у розвиваючі ігри, 7% - співають і танцюють, 11 % - їздять до родичів (друзям), 6% - ходять з дітьми до цирку, 6% - ходять на підготовку до школи (у різні гуртки). Отримані дані свідчать, що батьки дуже мало приділяють уваги саме інтересам дітей, розвитку та реалізації їх здібностей.

Для підтвердження отриманих результатів, було проведено експертне оцінювання, у якому взяли участь 10 вихователів дитячого саду. Відповіді експертів з дошкільного виховання відрізнялися від відповідей батьків дошкільнят. Так, всі вихователі впевнені, що успішність процесу соціалізації дитини залежить від якісного складу родини та характеру взаємовідносин між батьками. Думки щодо впливу матеріального стану родини на самопочуття дитини відповідно розділилися: 60% - «впливає», 40% - «частково впливає».

Щодо оптимальної кількості часу, який батьки повинні приділяти своїй дитині 40% вихователів впевнені що не менше ніж 3-5 годин на добу, 60% - вважають, що чим більше, тим краще.

Можна зробити висновок про те, що основними проблемами сучасної сім'ї є брак часу для спілкування з дітьми, а навіть за наявності такого – недостатньо якісне його використання.

Батькам і вихователям слід пам’ятати, всі наявні дефекти сімейного виховання спричинюють розвиток і формування нервово-психічних розладів у дітей, появі в їх поведінці небажаних соціальних явищ – різних форм девіацій.

Сучасна сім'я має зберегти і відновити свій статус головної ланки у вихованні дитини: забезпечити належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим сім'я в свою чергу сама потребує як матеріальної, так і педагогічної та культурологічної допомоги. І така допомога і підтримка повинні надаватися сім'ям як державою, так і громадськими організаціями.

Білько Оксана

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

(Україна, м. Дніпропетровськ)