Особливості дитячо-юнацького туризму: до постановки проблеми

Демократичне перетворення у суспільному житті розкривають перед системою освіти широкі можливості у вихованні людини, здатної самостійно розпоряджатися своїм життям. Провідну роль у виконанні цього стратегічного завдання повинна виконувати позакласна і позашкільна діяльність учнів. На цьому тлі проявляються переваги дитячо-юнацького туризму дітей і молоді.

Сьогодні у країні розвивається туристсько-краєзнавчий рух, завданням якого є удосконалення організації та змісту навчання й виховання молодого покоління засобами туризму й краєзнавства; виховання в школярів патріотизму, дбайливого ставлення до природної та культурної спадщини рідного краю; залучення учнів до краєзнавчої й пошуково-дослідницької діяльності; удосконалення морального і фізичного виховання школярів; збереження історичної пам’яті.

Туристсько-краєзнавчий рух дає можливість дітям ширше познайомитися з рідним краєм, глибше зрозуміти особливості його історії, культури у взаємозв’язку з природою; долучитися до дослідження рідного краю в різних формах – від найпростіших описів до серйозних дослідницьких робіт, що мають суспільне значення й практичну цінність і таким чином розвивати свої творчі здібності.

Туристичні подорожі допомагають учням краще засвоювати навчальні дисципліни и, тому в структурі будь-якої освітньої програми туризм може бути використаний як ефективна форма навчання. Він дає змогу вчителеві здійснювати практично всі види професійної діяльності: навчально-виховну, науково-методичну, соціально-педагогічну, виховну, культурно-просвітницьку тощо.

Ефективність педагогічного процесу на основі дитячо-юнацького туризму пояснюється тим, що алгоритм діяльності учнів у подорожах зберігається з основними алгоритмами взаємодії людини з соціальним та природним середовищами. Гармонійний вплив на особистість школяра забезпечують вимоги як з боку природного, так і соціокультурного середовища, що у свою чергу сприяє гармонізації особистості шляхом одночасної реалізації завдань морального, фізичного, естетичного та трудового виховання. Навчально-виховний процес, побудований на основі дитячо-юнацького туризму, за умов кваліфікованого педагогічного керівництва здійснюється на тлі розвинутої динамічної системи самоврядування, яка виходить з логіки туристської подорожі. Усе це є запорукою реалізації комплексного підходу до виховання і паралельного педагогічного впливу з боку природного та соціокультурного середовища, туристського колективу та вихователів. Інтегративне зусилля всіх складових педагогічного процесу, що ґрунтується на дитячо-юнацькому туризмі, дає нам реальну підставу розглядати сукупність об’єктів та процесів природного та соціокультурного середовища і суб’єктів виховання (вихователів та вчителів) як колективний простір дитячо-юнацького туризму.

Значення рекреації взагалі й туризму зокрема для населення України постійно зростає. Дитячо-юнацький туризм, орієнтований на соціально важливу категорію нашого суспільства - підростаюче покоління, посідає особливе місце в системі рекреаційно-туристської діяльності. У першу чергу він покликаний сприяти вихованню та освіті підростаючого покоління засобами туристично-краєзнавчої діяльності, формуванню всебічно розвиненої особистості. Дуже важливою є медико-біологічна функція дитячо-юнацького туризму, яка полягає в оздоровленні молоді. Різними формами туристично-краєзнавчої роботи в Україні охоплено більше 1 млн. 250 тисяч дітей, що становить 19,1% від загальної кількості учнів. У позашкільних навчальних закладах туристичного напряму щорічно займаються майже 536 тисяч учнів. З 1988 до 2003 року кількість закладів дитячо-юнацького туризму зросла в 3,5 рази, притому, що система дорослого туризму за цей період зазнала втрат. Незважаючи на те, що в нашій державі приділяється значна увага проблемам дитячо-юнацького туризму.

Однак сучасні економічні і соціальні умови, що склалися в Україні вимагають нагального перегляду самої системи дитячо-юнацького туризму, яка не відповідає реальним запитам суспільства. Про необхідність його розвитку наголошується в Законі України "Про туризм", Указі Президента України "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року", постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки". Затверджені державні національні програми "Діти України" та "Освіта. Україна ХХІ століття".

Література:1. Сокол Т. Основи туризмознавства: Навч. посіб. – К., 1999 – 77с; 2. Татарникова К. Обучение за рубежом // www. tourbus. Ru; 3. Любая В. Парки развлечений // www. tourbus. Ru; 4. Мацала В.Ц. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Л.: 1997р.; 5. Коберніг С.Г., Коваленко Р.Р. Географія України. – К.: 1997; 6. Основні тематичні напрямки національної системи туристсько- екскурсійних маршрутів. – К.: 1999р; 7. Гамоля Н. Good – bye! // www. kontraktv. com. ua; 8. www. tourism. gov. ua; 9. www. travelzp. net

Степанов Олег

Государственный университет информатики и искусственного интеллекта

(Украина, г. Донецк)