Індиферент-толерантність і соціальна комунікація

Для сучасного українського суспільства є характерним феномен індиферент-толерантності. Вона відображається у соціальній свідомості, соціальній поведінці сучасних українців як особливе поєднання громадської та соціальної пасивності й апатії з терпимістю і готовністю до активного переживання подій суспільного життя.

Під індиферент-толерантністю зазвичай розуміють особливу форму толерантності, визначену як крайня, звиродніла толерантність. У той час як толерантності властива активна позиція, зацікавленість у діалозі, пізнанні та встановленні відмінностей, індиферент-толерантність пасивна, проте зберігає такі основні принципи толерантності, як терпимість, цінність ненасильства та визнання універсальних прав і свобод людини. Отже, якщо основою толерантності є соціальна зрілість і відповідальність, то індиферент-толерантність, навпаки, базується на соціальній інфантильності, інертності.

В індиферент-толерантному суспільстві послаблюється соціальна активність і соціальна відповідальність, що стає серйозною перешкодою на шляху побудови громадянського суспільства та розвитку демократії. Соціальна апатія і пасивність окремих індивідів і соціальних груп перешкоджає інтеграції суспільства для вирішення гострих соціальних проблем.

Слабка теоретична розробленість проблеми індиферент-толерантності у вітчизняній соціологічній науці відкриває щонайширший простір для дослідження. Для осмислення феномена індиферент-толерантності, розкриття процесу його появи та вкорінення в сучасному українському суспільстві ми досліджували формування індиферент-толерантної установки в модусі соціальної комунікації соціальної свідомості у кризовому суспільстві, що виникає у момент соціального зіткнення і вимушеного спілкування (комунікації) з соціальними групами, що визначаються як проблемні, неприйнятні, інакші.

Зіткнення з «Іншим» є одним з ключових концептів дискурсу толерантності. У кризовому суспільстві проблема контакту з соціальною групою, визначеною як чужа, неприйнятна, проблемна, різко загострюється, оскільки збільшується, з одного боку, чисельність таких соціальних груп (наркомани, ВІЛ-інфіковані, алкоголіки, злочинці, політичні радикали і т.д.), а з іншого – зростає соціальна напруженість, що може бути чинником загострення соціальних конфліктів. Таким чином, соціум стикається із необхідністю активної інтеграції для вирішення проблем груп «інших», їх реабілітації і ресоціалізації. Суспільство (соціальний суб'єкт) не може ігнорувати існування таких соціальних груп і неминуче стикається з ними, відкриваючи цим простір соціальної комунікації.

Залежно від цілей, що їх ставить перед собою соціальний суб'єкт, нами було виділено три базові типи соціальної комунікації: відкрита, дистанційована і контактна. Опис і аналіз кожного типу дозволив зробити висновки про можливі шляхи формування індиферент-толерантності в процесі розгортання соціальної комунікації.

Актуалізація і розробка проблеми індиферент-толерантності у вітчизняній соціологічній науці є основою для пошуку шляхів практичного вирішення цієї проблеми.

Рощин Дмитрий

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина

(Украина, г. Харьков)