Конструкт «культурний герой» у фокусі теорії культурної репрезентації

Сучасне соціологічне теоретизування, яке останнім часом активно апелює до культурної аналітики, опиняється під тиском презумпції, в межах якої соціальна реальність розглядається в термінології «тексту», який має як свого «автора», так і «читача». Також підкреслюється експліцитний характер культури, яка пронизує соціальні практики індивідів, уособлює собою їх комунікативне ядро і відзначається ярко вираженою тенденцією заміщення «реального» «симуляцією». За таких умов закономірним є зростання наукового інтересу до образно-символічної складової соціального простору як продукту практик культурної репрезентації.

Категорія «героїчного» розглядається нами як системоутворюючий символ, штучно сконструйований культурний артефакт, який вплетений в певну соціокультурну матрицю і є результатом міфологізації як процесу фабрикації і впровадження в суспільну свідомість соціальних міфів. У конструюванні образу культурного героя задіяні представники простору «владної гри» за ресурси символічного панування через реалізацію практик дискурс-формування і культурної репрезентації. Поняття репрезентації відноситься не тільки до «простого використання мови для вислову якоїсь осмисленої думки про світ», але також і до «процесу виробництва значень і їх обміну між носіями певної культури, що включає створення знаків і образів, які символізують або репрезентують речі [1, с. 15].

С. Холл, визначаючи поняття «системи репрезентації», говорить про її два різновиди. За допомогою першої системи всі види об'єктів, індивідуумів і подій скорельовані з набором понять або «ментальних репрезентацій», сфокусованих в свідомості людини і відповідальних за уявлення навколишнього реального світу [2, с. 237]. В даному контексті конструювання образу культурного героя залежить від системи понять, яку використовують як понятійну «карту» (загальноприйняте значення), що відбивається в архетипічних структурах і є відповідальною за адекватне осмислення соціальної реальності. Сам процес кодування (тобто власне створення образу культурного героя) описується С. Холлом як єдиний спрямований процес «закриття» системи багатоакцентних репрезентацій, тобто звуження всього потенційного спектру значень до тих, які є преференційними в пануючій ідеології - зі всього спектру «героїв» до уваги високостатусних суб’єктів соціальної гри потрапляють лише ті особи, які несуть в собі певне «начало», що забезпечує легітимацію певного образу культурного героя на рівні дискурсу як природного, неминучого і само собою зрозумілого.

Проте основним місцем боротьби за ідеологічну гегемонію, згідно логіки С. Холла, є сфера декодування образів-послань, а не сфера їх кодування. Саме в процесі декодування здійснюється «семантична герилья» проти пануючої ідеології шляхом переосмислення преференційних сенсів, закладених в образ-послання відправниками. На думку автора, подібна ситуація виникає тому, що «не існує неминучої залежності між кодуванням і декодуванням: перше може спробувати нав'язати свої переваги, але не в змозі наказати або гарантувати останнє, яке має власні умови існування» [1, с. 18]. Між кодуванням і декодуванням можливий і регулярно виникає розрив, а процес масової комунікації є систематично спотвореним процесом. Цей розрив пояснюється не особливостями суб'єктивного сприйняття індивідів, а тим положенням, яке вони займають в соціальній ієрархії, особливо коли це положення – підпорядковане [3, с.21]. В даному ракурсі С. Холл говорить про три можливі варіанти співвідношення кодування і декодування: по-перше, можлива ситуація, коли між кодуванням і декодуванням існує повна відповідність і процес відповідає ідеалу абсолютно неспотвореної комунікації – тобто штучно сконструйований образ культурного героя є транслятором певного значущого набору ціннісно-нормативних орієнтирів для всіх без винятку осіб, незалежно від соціального статусу. По-друге, відома ситуація, коли відповідність між кодуванням і декодуванням є тільки частковою і досягається в результаті переговорів так, що сконструйований культурний порядок і репрезентуючий його відповідний образ культурного героя можна також визначити як «переговорний». Суть переговорного процесу полягає в тому, що в ході декодування індивід «визнає легітимність гегемоністських визначень на вищому рівні, але на більш обмеженому, ситуативному рівні виходить з власних підстав» [1, с. 91] і діє методом виключення з правила, в такому випадку ми можемо говорити про амбівалентність в сприйнятті образу героїчного – зовнішню лояльність і внутрішнє відторгнення пропонованого соціального конструкту. По-третє, декодування може носити і радикальний характер, тобто здійснюватися з позицій прямо протилежних пануючій ідеології. В цьому випадку індивіди деконструюють гегемоністський культурний код і конструюють послання наново в опозиційному коді, тобто спостерігається повне неприйняття штучно сконструйованих міфем щодо образу культурного героя і апеляція до суб’єктів соціальної гри стосовно реструктурації соціального простору і його наповнення «новими» ідеологічними орієнтирами.

Другою системою репрезентацій, за визначенням С. Холла, виступає мова, яка задіяна у всеосяжному процесі конструювання значень. При цьому звернення до мови як соціальної складової культурно-символічного обміну в рамках лінгвокультурологічного підходу актуалізує закономірності міфологічного моделювання образу культурного героя в рамках владного дискурсу. В цілому ж дискурс розглядається як сукупність соціальних практик, що володіють семіотичним змістом. До дискурсивних практик відносять всі види лінгвістично опосередкованих практик, а також образи і жести, які проводяться і піддаються інтерпретації соціальними акторами. Отже, дискурсивна практика вносить внесок не тільки у відтворення соціального порядку, але і в процес соціальної трансформації - таким чином, ясно демонструє владний ефект дискурсу, оскільки влада розглядається не тільки як економічний і політичний примус, але і з погляду широких культурних і символічних термінів як влада репрезентації яких-небудь явищ (влада приписувати цим значення певні ярлики, влада ритуалізованого відторгнення) певним способом, який може бути названий «режимом репрезентації». Тобто, конструювання образу культурного героя тісно пов'язано з соціальною цінністю дискурсу як символічної влади, що представляється наступним чином: “дискурс - це не просто те, через що виявляють себе битви і системи підпорядкування, але і те, ради чого б'ються, те, чим б'ються, влада, якій прагнуть заволодіти” [4, с.76]. Таким чином, образ героїчного в дискурсивних практиках повністю детермінований соціальними структурами і одночасно виявляється інструментом, за допомогою якого ці структури відтворюються і підтримуються. Тому «формування образу культурного героя на загальних правилах мови» тотожно його ідеологічному конструюванню, і є елементом боротьби за володіння символічним капіталом, який функціонує в полі владних відносин.

Варто наголосити, що аналіз образу культурного героя крізь призму теорії культурної репрезентації дозволяє розглядати даний феномен як результат надзвичайно кропіткого процессу «присвоєння», коли тільки певні особи стають предметом «захоплення» і змінюються відповідно до соціального контексту і практичних пріоритетів трансформації культурної пам'яті, оскільки змістовне наповнення останньої постає як символічний ресурс, підвладний агентам соціального контролю, тобто владі, яка відтворює свій авторитет шляхом легітимізації певного образу культурного героя, що реконструюються зі змінами засад сприйняття соціальної реальності.

Література: 1. Hall S. The work of representation // Representation: Cultural representation and signifying practices/ Ed. by Stuart Hall. London: Sage publ. The Open univ., 1997. Р. 257 [електроний ресурс] доступно на www.unn.ru/pages/issues/vestnik/9999-0201_West_soc_2002_1(2)/29.pdf

2.Сундуков Р.В. Дилемма социальных и культурных оснований репрезентации // Вестник ННГУ. Сер. Социальные науки. - Новгород: ННГУ, 2002. - Выпуск 1 (2). - С.221-233. 3. Современные теории дискурса: мультидисциплинарный анализ (Серия «Дискурсология»)– Екатеринбург:Издательский Дом «Дискурс-Пи», 2006. - 177с. 4. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. /Пер. с франц.- М., Касталь, 1996.- 448с