Мотивація до праці в Україні

Проблеми ефективного стимулювання й мотивації персоналу завжди були й залишаються найбільш актуальними, адже від чіткої системи стимулювання залежать кінцеві результати діяльності підприємства й ділова активність персоналу.

Вивчення проблеми мотивації трудової діяльності має як теоретичне, так і пряме практичне значення. Від того, як розуміє той чи інший працівник зміст своєї трудової діяльності та якими мотивами він керується, залежить його ставлення до роботи. Вивчення внутрішніх механізмів мотивації є передумовою ефективної організації праці для тих, хто дійсно прагне реалізувати свої здібності та можливості, хто щиро зацікавлений своєю працею і результатами діяльності.

У вітчизняній економiчнiй науцi питання мотивацiї працi вивчали й вивчають О.А.Бугуцький, Д.П.Богиня, О.Д.Гудзинcький, I.C.Завадcький, Н.Є.Кулiш, М.Й.Малiк та iн.

О.А.Бугуцький першим у cучаcнiй українcькiй економiчнiй лiтературi звернув увагу на проблему мотивацiї працi в ciльcькогоcподарcькому виробництвi, розробивши методологічні пiдходи щодо її вивчення. В аграрному виробництвi вчений виокремлює чотири групи мотивiв трудової поведiнки: матерiальнi, духовнi, виробничо-побутовi та соціальні. Зростання рiвня ефективноcтi працi вiн розглядає з позиції вивчення cамої людини, cтруктури її продуктивних здiбноcтей і потреб, на основі аналiзу механiзму формування й розвитку її трудової мотивацiйної cиcтеми, пiд якою розуміє cуб’єктивний аcпект діяльності. О.Д.Гудзинcький після узагальнення законiв функціонування трудової поведiнки та cучаcного розвитку продуктивних сил пропонує механiзм активізації людcького чинника в матерiальному виробництвi.

Метою даного дослідження є перевірка гіпотези про те, що за нинішніх умов матеріальне стимулювання праці в Україні є чи не єдиним чинником заохочення до праці. Для досягнення мети виявилось необхідним вирішити такі завдання: проаналізувати структуру інтересів працівників, дослідити внутрішні механізми мотивації до праці та чинники впливу на результативність праці робітників. Об’єктом роботи виступають працівники різних професійних сфер в якості соціальної групи, для якої актуальною є проблема мотивації праці. Предмет дослідження – мотиви трудової поведiнки: матерiальнi, духовнi, виробничо-побутовi та соціальні. Під час виконання даної роботи застосовувались: анкетне опитування, спостереження, аналіз статистики, за допомогою яких вдалось з’ясувати, що сучасний стан мотивації працівників українських підприємств знаходиться на рівні Західної Європи ХІХ століття. Ця проблема вимагає якнайшвидшого і найбільш ефективного практичного вирішення. Більшість (70 %) опитаних не тільки підтвердили факт її існування, а й впевнені, що мотивування – це матеріальне стимулювання.

Відповідаючи на запитання «Які засоби мотивації праці застосовують в Україні?», працівники зазначають, що в Україні використовують як засоби мотивації до праці переважно підвищення заробітної плати (40% опитаних), доплату за стаж роботи та премії, бонуси (57,6% опитаних).

При цьому всі розуміють, що зведення мотивування працівників лише до матеріального стимулювання найчастіше неефективне через перетворення мотиваційних спонукань працівників на постійну економічну необхідність.

Політика винагороди за працю повинна будуватися так, щоб свідома ініціатива працівника була спрямована на підвищення продуктивності праці, удосконалення своєї кваліфікації, надавала працівнику можливість збільшувати працею свій дохід.

Цілком ймовірно, що мотивація трудової діяльності не може бути дієвою без задоволення матеріальних потреб, орієнтації на матеріальний інтерес працівників, але потреба у безпеці й захищеності відіграє не менш важливу роль для працівників.

Аналіз відповідей респондентів на запитання «Що повинно змінитись на державному рівні для покращення мотивації персоналу до праці?» дозволив визначити, що для покращення мотивації працівників необхідним є підвищення заробітної плати (72 % опитаних) та розширення соціального пакету на державному рівні (70 % опитаних). Це свідчить про відсутність на підприємствах системи морального стимулювання, про дуже низьку ціну робочої сили, що, в свою чергу, не стимулює до високопродуктивної праці, негативно впливає на рівень життя населення.

Нині в Україні проблема зростання заробітної плати та розширення соціального пакету перетворилася на значущу проблему суспільства. Її вирішення є обов’язковою передумовою підвищення мотивації трудової діяльності, сталого економічного розвитку країни в цілому. Ця теза не є теоретичною абстракцією, вона має обґрунтування практичного характеру.

Більшість опитаних (60 %) вважає, що на наших підприємствах все ж таки можна підвищити рівень ефективності виробництва за умови вдосконалення технології, модернізації обладнання, раціоналізації організації праці, проте лише на 10 % менше респондентів стверджують, що це неможливо.

Втрата інтересу людини до праці, її пасивність тягне за собою плинність кадрів, зниження ефективності діяльності організації.

В результаті проведеного опитування було виявлено таку ієрархію потреб: головна – потреба у постійній зайнятості, потім – потреба у визнанні й повазі, а також в цікавій роботі. Але в сучасних умовах економічної кризи матеріальне стимулювання є головним чинником заохочення до праці.

Ефективність методів управління, пов'язаних з оцінкою результатів діяльності кожного працівника, підтверджується досвідом як закордонних, так і українських підприємств. Однак ті методи атестації, що застосовуються у нас в країні, ще мають дуже багато недоліків.

Отже, формування мотивації залежить від тих потреб, які містяться в основі життєвих цінностей людини: збереження працездатності та здоров'я, визнання, спілкування, приналежність до креативної групи, управління людьми, робота в команді, емоційна напруга і ризик, надійність і безпека, співробітництво з керівництвом, соціальний статус, влада, незалежність і свобода, конкуренція, задоволення від праці, самоактуалізація, досягнення, престиж особистий і самої організації, стабільність, новизна, творчість.

Одним людям потрібна стабільність, іншим – зміна вражень, успішна кар'єра. Все залежить від природних здібностей, темпераменту, виховання, освіти та численних чинників, які формують нашу особистість. Тому, визначивши саме ці чинники, можна правильно організувати процедуру мотивації на підприємстві.

Шеймухова Юлия

Запорожский национальный университет

(Украина, г.Запорожье)