Віртуальне спілкування як атрибут молодіжної культури

У сучасному технократичному суспільстві явище віртуального спілкування слід розглядати як невід’ємну складову життя молодого покоління. Багатогодинні «посиденьки» у мережі замінюють реальне спілкування на віртуальне, і, як наслідок, сприяють формуванню різних форм залежної поведінки, зокрема, комп’ютерної, ігрової, інтернет-залежності.

Віртуальне спілкування можна визначити як спосіб комунікації, де контакт між людьми відбувається опосередковано, за допомогою комп’ютера, підключеного до мережі (незважаючи на те, локальна вона чи глобальна), а всі взаємодії здійснюються у просторі віртуальної реальності. До числа найбільш інтерактивних середовищ спілкування можна віднести чати, ICQ i MUDs, менш інтерактивними є e-mail, гостьові книги, форуми й телеконференції. В ході спілкування на форумах чи за допомогою e-mail взаємодія відбувається у режимі відстроченої відповіді (off-line), на відміну від чату, ICQ i MUDs, де люди спілкуються у режимі реального часу (on-line).

Зважаючи на широке розповсюдження віртуального спілкування серед сучасної молоді, науковці (К. Янг, І. Голдберг, Д. Грінфілд, К. Сурратт, Дж. Грохол, Дж. Сулер, Б. Ананьєв, А. Бодалев та ін.) б’ють тривогу з приводу можливого ризику формування у них, перш за все, Інтернет-залежності, основними ознаками якої є:

• обсесивна пристрасть до роботи за комп’ютером (ігри, програмування або інші види діяльності);

• патологічна прихильність до мережевих азартних ігор, онлайнових аукціонів або віртуальних покупок;

• залежність від соціального застосування Інтернету (спілкування у чатах, участь у групових іграх і телеконференціях) тощо.

У більшості випадків Інтернет-залежні використовують мережу для отримання соціальної підтримки (за рахунок належності до певної соціальної групи). Багатьох молодих людей віртуальність приваблює можливістю самоствердитися без особливих зусиль, позбавитись комплексів неповноцінності, страхів, бути такими, якими вони не мають змоги бути у реальному житті. Саме анонімність такого спілкування часто призводить до підміни реального світу з його проблемами та недоліками віртуальним середовищем, у межах якого можна з легкістю вибирати потрібні й відсікати непотрібні контакти – легко заводити знайомства і легко «зникати», якщо раптом таке знайомство з часом набридне. Окрім того, спілкування у мережі характеризується наявністю довгоочікуваної свободи, до якої прагне будь-який підліток.

Задля підтвердження теоретичних висновків було проведено пілотажне on-line дослідження, у якому взяли участь 168 осіб віком від 14 до 30 років (для розробки інструментарію було використано питання анкети, розробленої К. Янг).

Узагальнення отриманих емпіричних даних дозволяє зробити висновки щодо особливостей віртуального спілкування молоді. Так, результати опитування вказують на те, що 12,5% опитаних спілкуються за допомогою електронної пошти, де спілкування проходить у режимі відстроченого часу. Лише 4,8% опитаних спілкуються на форумі, де спілкування, на відміну від e-mail, відбувається у режимі відстроченої відповіді. На форумі, як правило, спілкування зосереджено навколо певної теми, тому для більшості молодих людей таке спілкування є нецікавим.

Близько 60% опитаних спілкуються за допомогою чату, де, як і в ICQ, спілкування проходить у режимі реального часу; окрім того, там немає тематичного обмеження. Більша частина опитаних (19%) вважають за краще спілкуватися в ICQ. Пояснити наявність таких тенденцій досить просто – ICQ являє собою недорогу і нескладну у користуванні програму, що дозволяє спілкуватися в режимі реального часу за допомогою маленького діалогового вікна.

Майже 38,5% опитаних молодих людей спілкуються в мережі за допомогою ICQ щодня, переважно з метою познайомитися з кимось або поспілкуватися із друзями.

Узагальнивши отримані дані, можна зробити висновок про те, що спілкування у мережі дійсно оцінюється сучасною молоддю в якості невід’ємної частини їхнього життя. Більшість молодих осіб прагне спілкуватися в режимі реального часу, що дозволяє їм без особливих зусиль знаходити нові знайомства, обговорювати актуальні теми, жити активно і повноцінно, але все це – «в мережі». По суті, у цьому немає нічого поганого: з одного боку, це вплив модних тенденцій інформаційного світу, з іншого – можливість задоволення потреби у спілкуванні, обумовленої соціокультурними, фізіологічними, психологічними особливостями молоді.

Незважаючи на те, що на сьогоднішній день навряд чи варто очікувати широкого розповсюдження Інтернет-залежності серед молодих представників українського суспільства, слід все ж таки приділяти більше уваги вивченню даного феномена, зокрема, через його зіставлення з іншими видами залежності, керуючись при цьому простим принципом – краще попередити, ніж лікувати.

Література: 1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2 т. - М., 1980. - 552 с; 2. Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 364 с; 3. Бодалев А.А. Психология общения: Избранные психологические труды.-М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО “МОДЭК”, 2002. - 256 с; 4. Янг К.С. Диагноз: интернет-зависимость // Мир Internet. - 2000. - № 2. - С. 14-16.

Шкурина Виктория

Восточноукраинский национальный университет им. В. Даля

(Украина, г. Луганск)