Кризові комунікації: до постановки проблеми

Термін "комунікація" молодий: він з'явився у науковій літературі на початку XX століття і зараз широко використовується у різних значеннях. Ним позначають спілкування людей, обмін інформацією в суспільстві.

Важливим етапом розуміння цього терміну є період постмодерну, який характеризується розширенням системного підходу до аналізу комунікації. Комунікація розглядається як соціальний процес. Підкреслюється її не просто інтерактивний, але трансактний характер, що полягає в тому, що будь-який суб'єкт комунікації є відправником і одержувачем повідомлення не послідовно, а одночасно, і що будь-який комунікативний процес включає в себе, крім цього (конкретної ситуації спілкування), неодмінно і минуле (пережитий досвід), а також проектується в майбутнє.

Поняття "комунікація" має три основні інтерпретації. Воно розуміється як засіб зв'язку будь-яких об'єктів матеріального і духовного світу, тобто як певна структура. По-друге, це спілкування, в ході якого люди обмінюються інформацією. По-третє, під комунікацією розуміють передачу і масовий обмін інформацією з метою впливу на суспільство та його складові компоненти.

Питання комунікативного впливу є центральними в сучасній цивілізації. Це кризові комунікації, реклама, public relations, виборчі технології. Кризові комунікації представляють володіння метаситуацією, коли вдається керувати розвитком події, що розвивається за непрогнозованим сценарієм [1, с. 6].

Розроблена О’Коннером у 1987 р. соціально-політична теорія кризової ситуації описує, яким чином комплекс символів культури та ідеологій впливає на характер сприйняття реальності. Дана теорія є актуальною, оскільки якісне сприйняття індивідуумом символів та особистого досвіду впливає на його сприйняття реальності. Реальність ґрунтується на тому, яким чином людина сприймає кризову ситуацію за допомогою накопиченого у минулому досвіду, знань і розуміння кризової ситуації. «Справжньої» реальності, як констатує О’Коннер, не існує – сприйняття індивідуума знаходиться під впливом набутого в минулому особистого досвіду.

Одна з центральних проблем, яка виникає в умовах кризи – це дефіцит інформації. Криза розриває вже існуючі інформаційні потоки. Вони не можуть виконувати звичні функції. Ситуація потребує інших конструкцій для свого опису. Вона повинна компенсувати розриви, коли свідомість не готова до сприйняття катастрофічної ситуації. Для кризових ситуацій характерним є не лише дефіцит інформації, але і недовіра до її джерел.

У кризовий період місцеві ЗМІ більш серйозно оцінюють ситуацію. Як вважає Р. Нордлунд, у кризовій ситуації місцеві мас-медіа намагаються сконцентруватися на вирішенні проблеми, а не на критиці влади. Пізніше починає спрацьовувати ефект бумеранга і мас-медіа досить серйозно критикують владу. Однак при цьому саме ЗМІ стають джерелом розвитку кризової ситуації. Кризова комунікація протікає в особливих умовах, які повинні враховуватися при розробці систематики впливу, а саме:

1. Різке скорочення кількості керованих параметрів.

2. Зміщення за шкалою А. Маслоу в бік базисних потреб.

3. Зростання ролі інформації взагалі з-за відсутності чіткої і зрозумілої всім інтерпретації подій, що відбуваються.

4. Зміна каналів комунікації, перехід від офіційних до неофіційних каналів.

5. Створення своїх власних систем забезпечення життєдіяльності та безпеки, оскільки існуючі системи перестають працювати адекватно [1, с.191].

Характерною особливістю управління комунікаціями в умовах кризи є розробка моделей блокування непотрібної інформації, яка своєю циркуляцією призводить до саморуйнування системи. При цьому блокується не лише інформація, значущим в цих умовах стає блокування несистемної поведінки. Це пов'язано з тим, що біологічні потреби висувають на перший план варіанти асоціальної поведінки. У зв'язку з цим, у кризові ситуації заздалегідь залучають певні стабілізатори поведінки, що переводять її в соціальне русло. Відомими прикладами такого роду є: А. Поведінка в період аварії на воді, коли згідно з правилами в шлюпку першими сідають діти і жінки, а потім решта пасажирів; капітан і команда зобов'язані залишати судно останніми; Б. Прапор частини, що потрапила в оточення, має бути збережений.

Такі приклади свідчать, що біологічні потреби (вимоги) можуть блокуватися більш сильними соціальними нормами. Тут заздалегідь вводяться системи цінностей, які покликані протистояти біологічним вимогам. Комунікації в кризових ситуаціях також спрямовані на те, щоб відбулося збереження соціального управління в новій ситуації, коли в ряді випадків відбувається відторгнення населення від владних структур. З іншого боку, саме в кризових ситуаціях суспільство є максимально зацікавленим в наявності лідера [1, с.192].

Під час дослідження кризових комунікацій використовуються якісні методи проведення наукових досліджень з метою розкриття змісту, який вкладають люди в свої переживання в період кризової ситуації.

Теорія комунікації формується різноманітними прикладними областями, де комунікативний вплив відіграє визначну роль. Тільки за допомогою ефективної комунікації в сучасному суспільстві здійснюється все більше подій. Суспільство стало більш залежним від комунікації.

Література: 1. Г.Г. Почепцов. Теория коммуникации — М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» — 2001. — 656 с.

Шавлак Анна

Донецкий государственный университет управления

(Украина, г.Донецк)