Регіональні виміри української національної ідентичності

Результати соціологічних досліджень засвідчують існування значних регіональних відмінностей в плані поширеності української національної ідентичності. Зокрема, дані лонгітюдного дослідження “Львів-Донецьк: соціологічний аналіз групових ідентичностей та ієрархії суспільних лояльностей” показують, що українцями себе вважають 72,5% респондентів-львів’ян та 42,7% респондентів-донеччан (дані за 2004 р., вибірка 800 осіб: 400 для Львова та 400 для Донецька). Проте поза увагою дослідників залишається запитання: чи існують регіональні відмінності в структурі української національної ідентичності?

Метою нашого дослідження було дати відповідь на це запитання, опираючись на результати дослідження “Львів-Донецьк: соціологічний аналіз групових ідентичностей та ієрархії суспільних лояльностей” за 2004 р. Відповідь на це запитання є важливою, адже існує переконання, що українська національна ідентичність має не загальносуспільний характер, а лише регіональний: в східних регіонах домінує “політична” модель національної ідентичності, а в західних – “етнічна”. Відповідно, вона не може виконувати функцію забезпечення соціальної солідарності в українському суспільстві.

Для вирішення цього дослідницького завдання було проаналізовано відповіді респондентів на запитання “Якою мірою, на Вашу думку, кожний з наступних чинників є важливим для того, щоб бути справжнім українцем?” Респондентам було запропоновано оцінити важливість кожного з чинників за 5-бальною шкалою, де 1 означає “дуже важливий”, а 5 – “зовсім не важливий”. Чинників запропоновано було сім:

• народження в Україні;

• українське громадянство;

• проживання в Україні протягом всього життя;

• знання української мови;

• православне віросповідання;

• громадянська лояльність щодо України;

• відчуття, що ти – українець/ка.

Порівнювалися відповіді не всіх респондентів, але лише тих, хто ідентифікує себе з українцями: 288 осіб у Львові та 188 осіб в Донецьку. Завдяки цьому відповіді на запитання про важливість тих чи інших елементів української ідентичності дозволяв виявити не стереотипи інших національних груп про українців, але уявлення самих українців про ключові елементи своєї ідентичності. В такий спосіб можна виявити структуру української національної ідентичності в її регіональному вимірі.

Результати аналізу представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Структура української національної ідентичності в регіональному вимірі

¹ Рівні статистичної значущості різниці між середніми значеннями:

ns – є статистично не значущою;

* – є значущою на рівні 0,05;

** – є значущою на рівні 0,01;

*** - є значимими на рівні 0,001.

Також було проведено факторний аналіз оцінок семи елементів української національної ідентичності (див. Таблицю 2).

Таблиця 2

Групи елементів української національної ідентичності

(подано коефіцієнти, значення яких більші 0,3)

Першу групу компонентів української національної ідентичності, до якої входять народження в Україні, українське громадянство, проживання в Україні протягом всього життя, знання української мови, – можна назвати аскриптивною. До другої групи компонентів ми віднесли громадянську лояльність щодо України та відчуття себе українцем. Цю групу компонентів ідентичності можна назвати волюнтаристичною. (Коефіцієнт Альфа Кронбаха для волюнтаристичної групи елементів – 0,75, для другої – 0,37).

З наведених результатів можна зробити наступні висновки:

1) українська національна ідентичність має регіональні відмінності, проте не можна стверджувати, що в західних регіонах домінує “етнічна” модель національної ідентичності, а в східних – “політична”. Насправді для респондентів з обох міст головним елементом національної ідентичності є відчувати себе українцем / українкою. Спільним для респондентів і зі Львова, і з Донецька є третій елемент ідентичності: ним виступає українське громадянство. Відмінність спостерігається лише у випадку другого за значимістю компоненту. Для респондентів зі Львова ним виступає знання української мови, для респондентів з Донецька – громадянська лояльність до України.

Отже, можна стверджувати, що українська національна ідентичність має регіональні відмінності, проте вони не заперечують її загальносуспільного характеру: рівень важливості аскриптивних компонентів української національної ідентичності є нижчим, аніж рівень значимості волюнтаристичних компонентів як для респондентів-львів’ян, так і для респондентів-донеччан (див. Таблицю 3);

Таблиця 3

Середні значення груп компонентів української національної ідентичності

для Львова та Донецька

¹ Рівні статистичної значущості різниці між середніми значеннями:

ns – є статистично не значущою;

* – є значущою на рівні 0,05;

** – є значущою на рівні 0,01;

*** - є значимими на рівні 0,001.

2) регіональні відмінності української національної ідентичності полягають не стільки в структурі, скільки в силі її прояву: середнє оцінок важливості всіх компонентів національної ідентичності респондентів зі Львова є нижчим, ніж середнє оцінок респондентів з Донецька.

Телегіна Світлана

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

(Україна, м. Харків)