Професійні стратегії сучасної української молоді

Проблема життєвого вибору є характерною для молоді, оскільки саме молодь у першу чергу змушена визначати перспективу та пріорітетні сфери свого розвитку.

Побудова життєвої стратегії – це визначення свого становища в світі, яке передбачає високий ступінь відповідальності особистості перед собою і перед суспільством стосовно прийнятих рішень. Відповідно до наведеного можна виділити три основні періоди, пов’язанні з життєвим самовизначенням, кожен з яких є змістовною характеристикою життєвих стратегій:

• період пошуку, коли молода людина сама для себе визначає, ким бути, яку професію вибрати, у якій сфері реалізувати свої здібності, таланти, якого супутника життя вибирати тощо;

• період активної інтеграції у суспільстві, тобто мова йде про втілення тих рішень, які були прийняті на попередньому етапі;

• творча продуктивна діяльність у всіх сферах життя на основі досягнутого, коли вже є освіта, сім’я, професія.

Ринок праці під час трансформації суспільного ладу – об’єктивна реальність, що стосується практично всіх. Ситуація, що наразі існує у сфері праці та зайнятості, ставить студентську молодь в складні умови. Якщо раніше система розподілу випускників вищих навчальних закладів гарантувала їм зайнятість за спеціальністю, то зараз розподіл проводиться у різко обмеженому обсязі. Молодим спеціалістам необхідно включатися до жорсткої конкуренції з людьми, які вже мають значний досвід роботи і добре володіють професійними навичками. Випускник має бути готовим до такої конкуренції, вміти довести, що володіє відповідними знаннями, вміннями та може працювати в умовах ринку.

Вибір професії, або професійне самовизначення, – основа утвердження людини в суспільстві, одне з головних рішень в житті. Вибір професії визначає, ким бути, до якої соціальної групи належати, де і з ким працювати, який стиль життя вибрати.

Вибір професії – вибір індивідом певного виду трудової діяльності в рамках структури потреб в кадрах, які склалися на основі існуючого розподілу праці. Вибір професії пов'язаний з можливістю реалізації таких соціальних цінностей, як простір для творчості, кваліфікаційного росту та кар‘єрного просування, отримання матеріальної винагороди, приналежність до певної сфери трудової діяльності. Існують різні варіанти визначення понять «вибір професії», проте всі вони містять думку про те, що професійне самовизначення є вибором, здійснюваним в результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб’єкта вибору професії, і співвіднесення їх з вимогами професії.

Професія – це стійкий та відносно широкий вид трудової діяльності, який є джерелом доходу і передбачає певну сукупність теоретичних знань, практичного досвіду та трудових навичок, що визначається розподілом праці, а також її функціональним змістом.

Оцінюючи ситуацію вибору професії, потрібно враховувати, що сам по собі вибір є рішенням, яке торкається лише найближчої життєвої перспективи школяра. Воно може бути здійснене як з, так і без урахування його наслідків. В останньому випадку вибір професії як достатньо конкретний життєвий план не міститиме у собі віддалених життєвих цілей. Необхідно, щоб при виборі професії молодь керувалася не лише на найближчими перспективами, але й обов’язково узгоджувала свій вибір з віддаленими життєвими цілями, які могли б реалізуватися завдяки праці у вибраній сфері професійної діяльності.

Професійна орієнтація – процес визначення індивідом того виду трудової діяльності, в якій він бажає себе проявити, усвідомлення своїх здібностей до цього виду діяльності та обізнаності щодо каналів та засобів засвоєння знань, вмінь та навичок для оволодіння конкретною професією. Професійна орієнтація має знаходити опору в орієнтаціях людини на професійні та життєві цінності.

Освітньо-професійні стратегії молодих осіб набувають чіткого характеру не тільки під впливом суб’єктивних чинників – їх бажань, інтересів, амбіцій, спроб оцінити власні можливості. Значною мірою ці процеси коригуються соціально – історично заданими умовами життєдіяльності молодого покоління. Історіографічний аналіз соціологічних джерел дозволив визначити, яким чином змінювалися напрямки емпіричних соціологічних досліджень проблем самовизначення молоді в освітній та професійній сферах, яку роль відігравала офіційна ідеологія радянської держави та відповідні їй завдання економічного розвитку країни, а в подальшому – орієнтація на розбудову нової системи соціально-економічних відносин у розв’язанні завдань освіти та професійної діяльності молоді.

У перші десятиліття ХХ сторіччя молодь знаходилась у центрі уваги дослідників: її життєві орієнтації відбивали хід процесів соціалізації в умовах переходу до нового типу суспільних відносин. Особлива увага приділялася трудовій активності молоді як такій, що повинна була спрямовуватися на розбудову радянської економіки, що зазнала руйнації за часів війн.

Посилення наприкінці 20-х років ідеологічного контролю у сфері науки, закриття цілого ряду науково-дослідницьких закладів та наукових видань призвело до різкого спаду досліджень у зазначеній галузі.

Пом’якшення ідеологічного пресингу наприкінці 50-х років сприяло розширенню теоретичної бази та вдосконаленню емпіричних процедур дослідження соціальних характеристик молоді, у тому числі й її освітніх та професійних стратегій.

Період застою обумовив певні зміни у масовій свідомості цієї соціально-демографічної категорії; зокрема, більшої ваги у системі мотивів вибору освіти й професії набуває чинник матеріальної зацікавленості. Все більше усвідомлювалася залежність власного добробуту від доступу до матеріальних благ, обсягу службових повноважень та можливостей для використання народної власності у приватних цілях. Кар’єра, професійна мобільність набувають інструментально-ціннісної ваги та все частіше розглядаються як засіб забезпечення матеріального статку.

На означені процеси вплинув і демографічний чинник: внаслідок демографічного підйому в післявоєнні роки у другій половині 60-х – на початку 70-х рр. різко зросла чисельність випускників шкіл. Це призвело до масовізації середньої освіти: в старших класах почали вчитися й ті, чиї життєві цілі та орієнтації не мали зв‘язку з високим рівнем освіти. Підвищення конкуренції серед випускників шкіл як потенційних абітурієнтів привело значну їх частину до зміни намірів продовжувати освіту у ВНЗ.

Протягом останніх десятиліть XX ст. вплив демографічного чинника на специфіку життєвих стратегій молоді почав ще суттєвіше опосередковуватись економічною складовою суспільних перетворень.

Молодь, як одна з найменш соціально захищених категорій населення, гостро відчула на собі наслідки економічної кризи. Структура кадрових потреб в умовах жорсткої конкуренції на ринку праці не завжди «працює» на користь професійно підготовлених молодих фахівців, які не мають досвіду роботи.

Пантюх Екатерина

Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина

(Украина, г.Харьков)