Конструювання символічного капіталу в контексті розвитку суспільства

Поняття «cимволічного капіталу» часто розуміється не правильно, іноді його порівнюють з реальним капіталом. Цей феномен вивчали Р. Мертон та Т. Парсонс (структурно-функціональна концепція), А. Щюц та П. Бергер (феноменологічний напрямок), Н.М. Козлова (процеси габітуалізації, типізації, легітимізації в соціальному просторі), Ф.Фукуяма (довіра як основа громадських зв’язків), Дж. Коулман (суспільний процес як природньо-історичне явище), Ю. Бен-Порат (вплив F-зв’язків (family, friends, firms) на економічний обмін), Алексис де Токвіль (існування громадських організацій – здатність наслідування демократичних принципів в суспільному житті), В.В. Радаєв (взаємозв’язок та взаємообумовленість економічного та соціального капіталу) тощо. Але основними залишаються дослідження французького соціолога П’єра Бурд’є, згідно з якими символічний капітал – це капітал честі, престижу, здатність людини до оволодіння символами своєї культури; репутація, зовнішність, ознаки високого соціального статусу; поєднання чуттєво-образного та раціонально-інтелектуального. Це кредит довіри полегшує процес соціального обміну.

Символічний капітал передбачає вплив габітусу - системи диспозицій, яка породжує і структурує практику агента і його уявлення. Поняття habitus починаєш усвідомлювати, потрапивши в інше середовище (поле), правила гри якого невідомі.

Існують два шляхи оволодіння символічним капіталом. Перший – символи нав’язуються методами тиску (в період „помаранчевої революції” усій країні настирливо нав’язувалася помаранчева символіка), другий – коли між частинами символічного капіталу не існує протиріч, вони взаємодоповнюються і підтримуються елітами. Накопичення символічного капіталу відбувається за допомогою моральної, ментальної та вербальної символічної діяльності. Займаючись символічною діяльністю, або „громадською релігією” (Еміль Дюркгейм), громадяни, політичні лідери, суспільні діячі отримують її результати, які матеріалізуються у словах державних гімнів, титулах, лозунгах, ідеях, які згодом перетворюються в архетипи. Все це поділяє людей на християн та буддистів, республіканців та монархів, червоних та білих тощо.

Будь-який капітал породжує прибуток, тому що на плоди цього капіталу є попит у суспільстві. Отже, будучи власником символічних знань, людина може продукувати новий символічний капітал.

Соціальні механізми сучасного суспільства забезпечують відтворення символічного капіталу, точніше, відтворення тих понять, в яких він конструюється. Ідея «символічного капіталу» досить проста, якщо сприймати її у відриві від всієї теорії П. Бурдьє. Існують такі форми капіталу, які не є економічними: престиж, репутація, «аура». Оцінка цих форм задається внутрішньою будовою поля (середовище, інституція, експерти). Престиж і репутація — приховані форми «кредиту довіри» по відношенню до їх володаря. Демонстрація символів впливу (соціальні зв'язки, популярність) може полегшити їх власнику шлях до накопичення економічного капіталу.

Проте відношення символічного і інших видів капіталу не такі прості. Символічний капітал подібний до реального: його накопичують, витрачають або інвестують. Щоправда, як підкреслював Бурдьє, його не можна конвертувати в інші форми капіталу. А ось конвертувати реальний капітал в символічний дуже легко. Але чому це відбувається?

Ми живемо в епоху панування неоліберальної економічної доктрини, яка передбачає усвідомлення глибокої істини, що людина – істота економічна. Кожна людина – підприємець. Вона стурбована одним – збільшенням свого прибутку. Маючи значні грошові ресурси, людина з легкістю набуває популярності, яка в подальшому стає базою для накопичення символічного капіталу. Тому в сучасних умовах, окрім матеріальних ресурсів, важливим критерієм формування структурних елементів суспільства стає власність індивіда на символічний капітал – ресурс, що дає людині нерівну можливість доступу й участі в професійній трудовій діяльності, нерівні економічні результати праці, і як підсумок – нерівні доходи і доступ до матеріальної власності і споживання. Відтворення соціальної нерівності і відтворення символічного капіталу виступають стратегічно однорідними процесами, що здійснюються в структурі нематеріального виробництва суспільства.

Горбов Влад

Донецкий государственный университет управления

(Украина, г. Донецк)