logo search
Sbornik_2010

Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні

У нашій статті наведено результати пілотажного соціологічного дослідження на тему «Взаємодія держави та соціальних інститутів», проведеного студентами-соціологами в березні 2009 року в м. Одеса. В цей період були проведені полуформалізовані інтерв’ю з представниками громадських організацій та державних структур.

Актуальність дослідження обумовлена тим, що сучасне українське суспільство знаходиться у стані трансформації: система соціальних цінностей і норм, політична і соціально-економічна системи знаходяться в стані «пошуку себе». Саме це загострює увагу до труднощів взаємодії інституту держави з іншими соціальними інститутами, адже саме ця взаємодія багато в чому обумовлює формування громадянського суспільства, а також – так необхідних перехідному українському суспільству соціальних цінностей і норм.

Метою дослідження було визначити рівень взаємодії держави з соціальними інститутами та проблеми, які заважають формуванню громадянського суспільства в Україні.

Усього було проведено чотири полуформалізованих інтерв’ю: два в громадських організаціях і два в державних структурах. Інтерв’ю проводилися з головами громадських організацій та керівництвом державних структур.

Україна, отримавши статус незалежної держави, стала на шлях формування громадянського суспільства. Але цей процес ускладнюється через те, що деякі соціальні інститути досі знаходяться в зародковому стані та лише розгортають свою діяльність, про що говорять результати проведених досліджень. Можна прогнозувати, що з оформленням громадянського суспільства в Україні на перший план вийдуть ті суспільні проблеми, які цікавлять різні соціальні групи.

Швидке і своєчасне виголошення соціальних інтересів різних прошарків українського суспільства за допомогою інститутів громадянського суспільства поступово призведе до прийняття органами державної влади відповідних часу рішень, які будуть розв’язувати проблеми розподілу матеріальних та духовних благ між різними верствами.

Порівняльний аналіз організацій двох типів (державних і громадських), чия діяльність спрямована на захист прав і свобод громадян України, дозволив виявити більшу закритість державних організацій, небажання їхніх керівників йти на контакт. Останнє можна пояснити нестабільною ситуацією, яка наразі має місце у політиці та економіці, можливим хвилюванням щодо збереження своєї посади та/або отримання фінансування. У громадських організаціях ситуація кардинально відрізняється: їх представники контактні та згодні відповідати на всі запитання. Громадські організації за своєю природою відкриті, тому що їхня мета – встановлення зв’язку з населенням, яке на сьогодні не має достатньої кількості інформації про них.

У громадських організаціях основним джерелом коштів є гранти, отримання котрих залежить від організаторських та управлінських здібностей членів організацій, здатності сплановувати діяльність і виконувати поставлені завдання.

Однією з проблем функціонування неурядових організацій є існування за рахунок доброчинних і бюджетних внесків, які не завжди розподіляються рівномірно. Постійний пошук джерел фінансування створює реальну загрозу незалежності громадських організацій, змушуючи їх шукати зближення з державними та бізнесовими структурами, що призводить до втрати ними незалежності.

Аналіз отриманих даних дозволяє автору пропонувати наступну класифікацію громадських організацій: 1) ті, які активно розвиваються й функціонують; 2) організації, що знаходяться в стані стагнації, відмирання.

Структура сучасного українського громадянського суспільства, яку складають неурядові та громадські організації, представляє собою мережу, подальший розвиток якої багато в чому залежить від їх лідерів, а також від включеності цих організацій в мережу контактів та фінансування. Таким чином, організації, що належать до першого класу, в процесі свого подальшого розвитку можуть або трансформуватися в політичні партії (лідери таких організацій стануть лідерами партій і в подальшому будуть відігравати ключеві ролі в політичних процесах України), або продовжуватимуть працювати на благо громадянського суспільства в Україні.

Причини, за яких громадянські організації можуть відмирати, досить різноманітні. В ході дослідження було виявлено, що однією з головних причин є перетворення проблем, на вирішення яких направлена діяльність організації, на неактуальні для українського суспільства. Так, наприклад, якщо громадська організація бореться за конкретне право людини в тій чи іншій сфері, а Верховна Рада України приймає закон, який регламентує захист цього права, то необхідність в діяльності цієї організації і в дослідженнях, які вона проводить, автоматично щезає. Діяльність такої організації стає неактуальною, таким чином, її подальше існування і розвиток проходить по одній із двох моделей: вона або закінчує своє існування, або перекваліфіковується і починає займатися вирішенням проблем іншої, ще актуальної, сфери.

Отже, однією з головних проблем існування і формування громадянського суспільства в Україні сьогодні є відсутність потрібних нормативних і організаційних умов, а головне – діючих механізмів реалізації законодавчих норм, що регламентують діяльність громадських організацій. За даними Українського незалежного центра політичних досліджень [1], тільки 11% громадських та ін. неурядових організацій мають прийнятий устав організації, де були би прописані такі форми функціонування, як проведення суспільних слухань, загальних зборів громадян тощо. Не менш важливим фактором виступає пасивність засобів масової інформації щодо висвітлення діяльності громадських структур, що гальмує формування інформаційного підґрунтя для заохочення громадян до участі в реалізації різних форм діяльності громадських організацій.

Література: 1. Стан локальної демократії в містах України: роль громад та органів місцевого самоврядування. Аналітичний звіт за підсумками виконання проекту «Моніторинг діяльності органів місцевого самоврядування у сфері розвитку локальної демократії» / Під редакцією В.І. Брудного, А.С. Крупника, О.С. Орловського. – Одеса, ХОББІТ ПЛЮС, 2008. – 168 с. C. 76

Ковтун Інна

Державний університет інформатики і штучного інтелекту

(Україна, м. Донецьк)