Виникнення та еволюція соціальної роботи

реферат

1. Проблеми періодизації історії соціальної роботи

Соціальна робота, як і будь-який вид діяльності, має власну історію і логіку розвитку. Проте спроби визначи-ти більш-менш точну дату її виникнення не були успіш-ними, оскільки науковці схиляються до різних точок відліку цієї історії. Це зумовлено тим, що до соціальної роботи часто відносять програми суспільної допомоги, традиції доброчинності й волонтерства.

За твердженням авторів енциклопедичного словника із соціальної роботи, становлення її відбувалося за такою логікою: «потреби індивіда та суспільства, суспільне усвідомлення їхньої значущості -- накопичення прак-тичного досвіду допомоги у реалізації індивідуальних і загальносоціальних потреб, його осмислення і формуван-ня теоретичної бази -- визнання необхідності професій-ної підготовки кадрів для здійснення цього специфічного виду діяльності». Відповідно до цього підходу чимало ав-торів розпочинають відлік історії соціальної роботи від Давніх Єгипту, Китаю, часів античності, часів Київської Русі тощо. У деяких українських та російських універси-тетах до програми підготовки соціальних працівників включено курси, у межах яких вивчають історію со-ціальної роботи від прадавніх традицій милосердя.

На Заході, де соціальна робота як фахова діяльність існує понад сторіччя, розмежовують благодійність як добровільну діяльність і соціальну роботу як система-тичну, організовану фахову допомогу. Ілюстрацією цьо-го підходу є міркування сучасного британського вчено-го Теодора Шаніна: «Часто доводиться чути думку, мов-ляв, соціальна робота -- це просто сучасний світський варіант релігійної благодійності, вкорінений у серед-ньовіччі. Насправді благодійність і соціальну роботу обєднує лише загальна альтруїстична установка. За всіма основними параметрами -- цілями, методами і структурою, повязаною зі спеціальною підготовкою працівників-виконавців, -- вони суттєво відрізняють-ся, являючи собою якісний стрибок у нове і різне. Най-важливішим рушієм людей, котрі займалися благодій-ністю, було їхнє почуття морального обовязку, праг-нення робити добро -- зазвичай вони походили від віри у безсмертя душі. Акцент робився на того, хто творив добро, а його внесок вимірювався розміром і тривалістю допомоги. Сучасний соціальний працівник вбачає своє завдання в тому, щоб людина, котрій він допомагає, могла обходитися без цієї допомоги і без соціального працівника, що стає тепер ключовим критерієм профе-сійного успіху. Процес, за допомогою якого намагають-ся досягнути цього, називають по-різному: реабіліта-ція, нормалізація, реадаптація. Але головна мета тут завжди полягає в поверненні «клієнтові» здатності дія-ти самостійно за наявних соціальних умов. Для цього майбутніх соціальних працівників вчать розуміти ін-дивідуальну психологію «клієнтів», характер звязків людини із родинним та більш широким оточенням, навчають засобам розвитку у підопічних активності та самостійності. Можна сказати, що наріжним каменем благодійності як виду соціальної активності є прагнен-ня та переконання тих, хто надає допомогу. У соціаль-ній роботі центральною фігурою є «клієнт», а метою -- звільнення його від потреб у соціальних працівниках».

Наявність двох підходів (соціальна робота як благо-дійництво і соціальна робота як фахова діяльність) до визначення початку відліку історії соціальної роботи певною мірою обумовлена базовим конфліктом цього фаху. Річ у тім, що в процесі становлення соціальної ро-боти конкурували різні погляди щодо її суті і призна-чення, внаслідок чого утворилися дві її моделі:

1) науково-виробнича модель, яка ґрунтується на емпіричних методах і поціновує аналіз, техніку вико-нання;

2) гуманістично-демократична модель, яка спира-ється на філософські принципи і поціновує свободу ви-бору, здатність до особистого розвитку і права людини.

Попри те що на основі гуманістично-демократичної моделі створено міжнародні етичні стандарти соціальної роботи, домінантною парадигмою (грец. paradeigma -- приклад, взірець) фаху стала саме наукова модель. То-му відлік історії соціальної роботи прийнято вести від часу її професіоналізації. Однак навіть такий відлік є проблематичним, оскільки в різних країнах соціальна робота професіоналізувалася в різний час. Крім того, відсутнє єдине розуміння самого поняття «професіона-лізація» . Одні вчені повязують її з виникненням спеці-альної підготовки соціальних працівників, інші -- з по-явою фахових асоціацій, розвитком наукових підходів у соціальній роботі та визначенням її фахових меж, з появою державної системи соціального забезпечення.

Американська дослідниця Філіс Дей повязує поча-ток «професіоналізації» соціальної роботи зі створенням у 1913 р. спеціального бюро із соціальної роботи у межах Міжуніверситетського бюро професій. Український фа-хівець Ганна Попович стверджує, що визнання соціаль-ної роботи як професії відбулося в США у 1915 р. Бри-танська асоціація соціальних працівників у 1995 р. від-значила сторіччя медичної соціальної роботи, оскільки в 1895 р. у королівському госпіталі було створено спеці-альні посади «елмонерів» (добровільних помічників).

Радикальніших поглядів дотримується Т. Шанін, стверджуючи, що «поняття соціальний працівник» увійшло в обіг наприкінці XIX -- на початку XX ст. Але як самостійний фах і академічна дисципліна «соціальна робота» утвердилася лише після Другої світової війни. Ідеї New Deal («Нової справи», політичного курсу, що заклав основи соціального забезпечення) у США в 30-ті роки, а в 40-ві на західноєвропейських теренах ідеї дер-жави загального добробуту (welfare state) стали визнан-ням права кожної людини на певний мінімум гідного іс-нування і перетворення держави на гаранта реалізації цього права. Однак невдовзі після цього зясувалося, що для їх втілення недостатньо належних законів і матері-альних ресурсів, необхідна ще й спеціальна система ін-дивідуальної допомоги людям, які з різних причин не вписуються у суспільство. Нормативні положення уря-ду, державні асигнування на соціальні потреби повинні були дійти до конкретного адресата, відповідати його потребам і запитам, а іноді й мали бути суттєво перегля-нуті, як того потребує практика. Реалізацію цієї функції взяли на себе соціальні працівники.

Загалом виникнення фаху «соціальна робота» важ-ко повязати з конкретною датою, раціональніше роз-глядати його як історичний процес, який у своєму роз-витку подолав такі етапи професіоналізації:

перетворення діяльності на основне заняття для певної групи людей;

організація спеціальних навчальних закладів для підготовки соціальних працівників;

формування професійної асоціації;

політична кампанія, спрямована на прийняття законодавчих актів щодо надання професійній асоціації офіційних повноважень;

розроблення і затвердження етичного кодексу професії.

У кожній країні процес професіоналізації мав свої особливості щодо змістового наповнення, темпів перебігу.

Делись добром ;)