Внесок окремих представниць жіночої статі в активізацію суспільного житті України у ХІХ – на початку ХХІ ст.

курсовая работа

ВСТУП

Суперечливі умови життя сучасного українського суспільства мають безпосередній вплив на його активність та міжособистісну взаємодію. У громадян змінюються пріоритети, відбувається пошук нових сфер діяльності. Особливо така ситуація простежується серед жінок, які інтенсивно долучаються до суспільно-політичного життя, що і зумовлює актуальність дослідження.

Мета: висвітлити процес становлення і розвитку жіночого руху в Україні впродовж ХІХ - початку ХХІ ст., показати громадсько-політичну позицію відомих українок і їх вплив на суспільну активність.

Для досягнення мети необхідно розвязати такі завдання:

1) проаналізувати наявну літературу і джерела з теми дослідження;

2) висвітлити процес становлення жіночого суспільно-політичного самовираження в Україні у ХІХ- на поч. ХХІ ст.;

3) показати вплив українок у ХІХ - на початку ХХІ ст. на розвиток жіночої активності.

Обєктом дослідження є еволюція жіночого самовираження в Україні у ХІХ - на поч. ХХІ ст.

Предметом виступає діяльність та внесок окремих яскравих представниць жіночого руху в подальший його розвиток, а саме О. Єфименко, О. Теліги та О. Пінчук.

Дослідження проводилося з використанням наступних методів:

1. метод теоретичного аналізу;

2. систематизація історико-публіцистичної літератури з проблеми дослідження;

3. теоретичне узагальнення напрацьованих результатів.

Історіографія та джерельна база. Висвітленню ролі жінок України у громадсько-політичному житті людства присвятили свої праці голова Південноукраїнського центру ґендерних досліджень Л. Кормич (роботи стосуються ролі жіноцтва в державотворчих процесах, проблем ґендерної рівноваги), голова Асоціації жіночих організацій Одеської області О. Цуницька (автор книги «Жіночий рух в Україні. Етапи становлення»), кандидат історичних наук, голова Всеукраїнської секції жінок-фронтовичок Є. Сафонова (наукові праці присвячені участі жінок України у Великій Вітчизняній війні) та інші.

Щодо наукових робіт, в яких подаються відомості про освіту жінок, то для характеристики передумов створення вищої жіночої школи важливе значення мають роботи М.І. Кулішера, І.Я. Гурлянда, О. Загоровського, О.Я. Єфименко, в яких розглядається питання щодо правових та історичних проблем нерівноправності жінки.

Багато ідей, положень та історичних фактів щодо освіти жінок містять дисертації: І. Малинко «Высшее женское образование на Украине (вторая половина XIX - начало XX века)» (1985 р.), І. Волкова «Жіноче питання в Україні (друга половина XIX століття)» (1995 р.), Л. Вовк «Генезис пріоритетних тенденцій освіти дорослих в Україні (II пол. XIX - 20-і роки XX століття)» (1996 р.), Т. Сухенко «Жіноча середня освіта в Україні (XIX - початок XX ст.)» (2001 р.), О. Аніщенко «Розвиток професійної освіти жінок в Україні (друга половина XIX - початок XX століття)» (2000 р.), Л. Єршова «Розвиток жіночої освіти на Волині (кінець XVIII - початок XX століття)» (2002 р.) та інші.

Значний інтерес становить також монографія Л. Смоляр «Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст. Сторінки історії» (1998 р.), спрямована на поширення історичних знань та формування громадської думки щодо ролі і місця жінки в суспільстві, на осмислення уроків жіночого руху та допомогу сучасним жіночим організаціям у виборі стратегії і тактики діяльності.

Щодо сучасних досліджень, то з огляду на складність та наявність багатьох аспектів проблеми жіночої активності, було підготовлене монографічне дослідження «Жінка в історії України (вітчизняна історіографія ХХ - початку ХХІ ст.». В ній були проаналізовані роботи провідних дослідників і дослідниць жіночого питання. Перших виявилося набагато менше, але серед них - наші сучасники: Ігор Верба, Олександр Кривоший, Степан Лялька, Володимир Маслійчук, Володимир Ричка, Роман Чмелик, Дмитро Юсип та інші (вчені, які видали монографії).

Найбільший внесок у розвиток досліджень жіночої активності в Україні зроблено такими дослідницями, як Валентина Борисенко, Олена Боряк, Лариса Буряк, Валентина Галаган, Ірина Грабовська, Катерина Диса, Катерина Кобченко, Олена Луценко, Соломія Павличко, Оксана Маланчук-Рибак, Оксана Кісь, Людмила Смоляр, Олена Стяжкіна, Людмила Шумрикова-Карагодіна та ін. У діаспорі - Марта Богачевська-Хомяк, Ірена Книш, Ірина Павликовська та ін. Названі вчені видали значну кількість праць, насамперед, монографічних, та продовжують публікувати результати своїх досліджень у науковій періодиці. Завдяки їх копіткій праці все чіткіше вимальовується загальноісторична картина, місце та роль жінок у ній, визначаються інші напрями дослідження цієї проблематики.

Делись добром ;)