Методико-теоретичні аспекти соціальних показників

курсовая работа

3.2 Особливості вимірювання політичної участі. Методичний підхід до вимірювання

З методичної точки зору мета дослідження полягала в тому, щоб, за термінологією Є.Головахи [12, 58], "спровокувавши фактологічні самозвіти" респондентів про свою реальну політичну активність у конкретних формах, обрати адекватний методичний підхід і поєднати отримані за всіма індикаторами дані в єдину інтегровану величину -- узагальнений числовий показник (індекс) рівня політичної участі в соціумі.

Вибір методичного підходу для реалізації поставленої мети був зумовлений важливою особливістю (згідно з припущенням) політичної участі: логікою кумулятивності залучення людей до політики, що частково фіксується як у крос-культурних дослідженнях [12, 59], так і в дослідженнях в Україні та Росії [4, 27-28].

Одним із найусталеніших у науці варіантів конструювання впорядкованої номінальної шкали є методика шкалограмного аналізу Л.Гутмана [12], основні принципи якої ми й застосовували, розробляючи методичний підхід до вимірювання. Переваги цього підходу полягають, по-перше, в забезпеченні адекватної процедури обчислення рівня політичної участі, характерного для групи респондентів, і, по-друге, в забезпеченні способу оцінювання міри відповідності набору форм політичної участі нашому припущенню стосовно їхньої упорядковуваності.

Інакше кажучи, застосування цього методичного підходу мало вможливити емпіричне зясування того, чи виявляється латентна ознака (рівень політичної участі), за сукупністю її проявів (індикаторів), які, згідно із теоретичним припущенням щодо кумулятивності політичної участі, мають упорядковано "вишикуватися" в кумулятивну ієрархію.

Процедура конструювання індексу політичної участі на підставі шкалограмного аналізу Гутмана передбачає кілька основних етапів, докладно описаних у методичній літературі [12, 59]:

1. Респондентам пропонують поданий вище набір із восьми фактологічних суджень стосовно їхньої політичної залученості, котрі здогадно утворюють одновимірний континуум. Відповідно використовувалася дихотомічна номінальна шкала відповідей ("так" чи "ні"). При цьому позитивним відповідям, в яких декларувалася залученість до політики в певній формі, приписували 1, а негативним -- 0 балів.

2. Вищий бал для респондента за шкалою визначається як сума балів залученості до політики у восьми формах. Респонденти із максимальним рівнем залученості до долітики дістають 8 балів, а зовсім не залучені - 0 балів, решта розподіляються в інтервалах між двома полюсами шкалограми.

3. Первинну соціологічну інформацію розміщують у матрицю для побудови шкалограми таким чином, щоб упорядкувати респондентів за кількістю набраних балів від вищого до нижчого. Знаком "+" позначають відповіді респондента, що підтверджують його залученість до політики в різних формах ("так"), а знаком "-" - відповіді, що заперечують політичну участь (ні").

4. Пункти (форми політичної участі) впорядковують за загальною кількістю відповідей на кожен пункт від максимуму до мінімуму. Потім матрицю перетворюють на шкалограмні "сходинки" таким чином, що залучення до складніших форм політичної участі має спричинювати практикування менш складних форм (за спадною). Тобто ті, хто дістає максимум балів, розташовані у шкалограмі вище за тих, хто набрав наступну за ними кількість балів. У такий спосіб зясовують, чи справді відповіді респондентів стосовно

своєї політичної залученості можуть бути подані у вигляді одновимірного континууму ("кумулятивних сходинок").

5. Ранг респондента визначається сумою балів за всіма пунктами І приймається як індивідуальний індекс (у балах). У сукупності ці індивідуальні ранги респондентів утворюють метричну шкалу, тому як індекс політичної участі для групи людей було прийнято середнє арифметичне балів. Індекс набуває значення від 0 до 8; чим вищою є його величина, тим вищий рівень політичної участі.

Апробацію цього підходу здійснювали під час опитування громадської думки в Кіровограді (березень 2004 року).

3.3 Конструювання шкалограми та індексу рівня політичної участі. Статистична оцінка надійності й валідності вимірювання

Аналіз шкалограми

Пункти шкалограми (табл. 1) впорядковано в напрямку справа наліво в порядку зменшення загальної кількості відповідей зі знаком"+", тобто в порядку зниження політичної залученості респондентів. Підсумкові дані (питома вага участі в кожній із форм) наведено в нижній частині шкалограми ("Підсумковий розподіл відповідей за пунктами").

Отже, вісім фактологічних суджень стосовно залученості респондентів до політики впорядкувалися в такий спосіб за рівнем складності форм участі:

1. "Завжди берете участь у виборах".

2. "Читаєте про політику в газетах, дивитеся, слухаєте теле- і радіопрограми про політику".

3. "Говорите про політику, обговорюєте політичні проблеми".

4. "Намагаєтеся переконати друзів, родичів у слушності своєї думки, поглядів".

5. "Звертаєтеся до представників влади, депутатів з метою розвязання певної проблеми".

6. "Контактуєте (спілкуєтеся) з активістами суспільно-політичних рухів, партій".

7. "Робите щось на користь певного суспільно-політичного руху або партії (або на користь політика, депутата)".

8. "Є членом суспільно-політичного руху або партії та реально берете участь у їхній діяльності".

Таблиця 1

Побудова шкалограми Гутмана на підставі даних дослідження політичної участі населення Кіровограда (N = 420)

Кожен рядок шкалограми репрезентує групу респондентів, які надали за вісьмома пунктами-судженнями певний набір відповідей. Так, перший рядок представляє 1% респондентів, чиї відповіді свідчать про максимальну залученість їх до політичного життя. Другий рядок репрезентує 0,7% залучених до всіх форм політичного життя, крім пункту 8, і т. д. Таким чином, перші девять рядків шкалограми відображають ті набори відповідей, які цілковито підтверджують припущення, що вісім форм політичної участі повязані між собою відношенням порядку, тобто утворюють одновимірний континуум, що має на шкалограмі вигляд "сходів". Ці девять груп респондентів, розташованих у таблиці вздовж "сходинок", саме й утворюють типи ідеальної шкали.

Проте ідеальною шкалограму вважати не можна, оскільки у 129 з-поміж 420 респондентів у відповідях існують відхилення від ідеального розподілу, що їх у літературі прийнято називати помилками (стовпчик "Загальна кількість відповідей із помилками"). Ці групи респондентів подані в рядках 10-13, що не перетинаються "сходами"1. Помилки -- це не огріхи респондентів, а невідповідність відповідей відношенню порядку як основному припущенню шкалування за Гутманом. Наприклад, респондент є членом політичної партії, але не цікавиться інформацією про політику у ЗМІ. В.Ядов називає такі ситуації парадоксами -- "коли той, хто вміє множити, чомусь не вміє додавати..." [12, 59],тобто здійснюючи складнішу дію, людина чомусь не виконує менш складної логічної дії. Такі парадокси взагалі роблять малоймовірною побудову ідеальної шкалограми.

Делись добром ;)