Напрямки та форми роботи волонтерів

курсовая работа

1.1.2 Правові норми та законодавча база волонтерської роботи в Україні

Згідно із Загальною декларацією прав людини 1948 р. [1] та Міжнародною конвенцією про права дитини 1989 р. [3] волонтерська діяльність розглядається як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

У Загальній декларації про волонтерську діяльність [2], останній варіант якої був прийнятий на XVI Всесвітній конференції добровольців у 2001 році в Амстердамі (Нідерланди), визначено такі принципи діяльності добровольців:

· визнання права на волонтерство за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального стану;

· повага гідності та культури всіх людей;

· надання допомоги, безкоштовних послуг особисто чи організовано в дусі партнерства та братерства;

· визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх колективному забезпеченню;

· перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу та творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.

Групу принципів волонтерської діяльності становлять принципи, що визначені нормами Конституції України. Так, до конституційних принципів волонтерської діяльності, на думку К. Сидоренка, варто віднести такі: верховенство права; законність; рівність усіх людей у своїх правах; гуманізм; демократизм; пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів послуг, що надає держава; захист прав людини; повага до особистості, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на повагу до гідності, особисте життя та ін. Ці конституційні принципи загальновизнані та відомі, закріплені в Законі, який має найвищу юридичну силу, - Конституції України [4].

У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної і соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства, серед них: турбота про людей; солідарність і гуманна корисливість; духовність; громадянська чеснота; багате джерело людського досвіду; нові інтелектуальні ресурси; участь і управління; забезпечення надійної платформи для підновлення звязків між людьми; нове бачення соціальної діяльності.

Для підтримки волонтерської діяльності при Кабінеті Міністрів України на правах постійно діючого консультативно-дорадчого органу створено Координаційну раду з питань розвитку та підтримки волонтерської діяльності, яка сформована з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та волонтерських організацій. Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерської діяльності сприяє обєднанню волонтерів і волонтерських організацій у волонтерський рух.

В Україні волонтерський рух набув масового характеру особливо серед молоді у різних сферах суспільного життя, зокрема, в галузі освіти, охорони здоровя, соціального захисту населення тощо.

В Україні діє неурядова організація Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», яка була створена на початку 1995 року та юридично зареєстрована навесні 1998 р.

Закон України «Про соціальні послуги» визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, що потрапили у складні життєві обставини та потребують сторонньої допомоги [5]. У 1 та 17 статтях йдеться про волонтерство. Ст. 1 визначає основні терміни і наголошує на тому, що волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер. У Ст.7 визначається кадрове забезпечення надання соціальних послуг. До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється відповідним положенням, яке затверджене Кабінетом Міністрів України.

Делись добром ;)