Функціональний підхід до аналізу релігії в контексті диференціації суспільного життя

Розмаїття теорій щодо сутності релігії свідчить про складність досліджуваного феномена. Ми пропонуємо застосувати функціональну теорію дослідження релігії. У відповідності до функціонального підходу ми будемо намагатись з’ясувати, яку роль вона виконує в системі суспільного життя. Е.Дюркгейм веде мову про значення релігії в суспільстві, її головні функції у працях „Елементарні форми релігійного життя” та „Розподіл праці”. Зацікавленість цією проблемою також виявили П. Бергер, Р. Белла, Р.Старк та В.Бейнбрідж, Н.Луман та ін.

Релігія, враховуючи різноманітність сфер її застосування, може бути силою інтегруючого та дезінтегруючою, стабілізувати існуючі суспільні процеси, або ж дестабілізувати їх, представляти консервативні погляди, або ж бути засобом соціальних змін. Значення релігії в суспільному житті, її основні функції та практичне застосування, нерозривно пов’язане із характерними особливостями трансформації суспільних процесів у різних сферах соціальної системи.

Індустріальне виробництво немислиме без раціоналізації. Високий ступінь суспільної раціоналізації пояснюється тим, що розвиток індустрії поєднаний із розвитком науки і техніки, що обумовлює участь у виробництві численного наукового та технічного персоналу. Формується високорозвинена технократія і бюрократія, яка керується у своїй діяльності раціоналістичною системою обґрунтування економічних, соціальних, політичних програм, які будуються на певній системі цінностей. Засадницькою, зрозуміло, є система сталих цінностей, які сформовані тисячолітнім розвитком релігійних систем.

Застосовуючи ретроспективний аналіз, необхідно згадати працю Е.Дюркгейма „Розподіл праці”, в якій він саме і розглядає проблему плюралізму і диференціації в сучасному суспільстві. В традиційному суспільстві існує те, що Е.Дюркгейм називає „механічною солідарністю”: поділяючи колективні уявлення, індивіди зазнають однакових почуттів, схильні до одних і тих самих цінностей. У диференційованому суспільстві складається „органічна солідарність”, коли разом живуть різні й менш залежні один від одного люди. Хоча індивіди професійно диференційовані у своїй праці, вони потрібні один одному, тому знаходять способи поєднувати свої відмінності. Тобто в будь якому випадку Дюркгейм наголошував на інтегративній функції релігії.

У наш час все більше прийнято вести мову про секуляризацію суспільства, тобто звуження сфери функціонального впливу релігії на всі сторони життя суспільства й індивіда. Т. Парсонс, П. Бергер, Т. Лукман та ін. вважають, що послаблення ролі церкви в сучасному суспільстві, разом з тим, не свідчить про усунення релігії з життя людей. Вони вважають, що в сучасному світі відбувається певна „релігійна трансформація”, тому церковні релігії розповсюджуються серед периферійних елементів суспільства, але релігія не зникає, а трансформується в нову соціальну форму. Цей процес прийнято називати „феноменом громадянської релігії”.

Т. Лукман звертає увагу на те, що при занепаді „церковно-орієнтованої релігії”, позацерковна релігійність може зберегтись, і, навіть зрости, так як сакралізація світу, за його переконанням, необхідна людині, яка нездатна жити без досвіду трансценденції. Людина змушена створювати в сучасному секуляризованому світі свою власну, „приватну” релігію”. Іншими словами, Т.Лукман звертає увагу на те, що у будь-якому випадку релігія зберігає за собою компенсаторну функцію, тобто орієнтацію людини на світ сакральних цінностей, згладжує неповноцінність людського життя: суперечності між наявним і взірцевим, вічним і тимчасовим, істинним і помилковим, добрим і злим.

Водночас плюралізація та зростаюча диференціація соціальної структури, на думку сучасних вчених, досить суттєво демонополізує релігію та позбавляє її можливості зберігати колишній контроль над усіма суспільними процесами. Прикладом є концепція Р.Старка, яка говорить про те, що природним станом релігійної економії є плюралізм вірувань, що дозволяє задовольняти специфічні релігійні інтереси окремого сегменту ринку. З точки зору цього підходу, відповідь на питання про причини участі в певній релігійній організації слід шукати в наявності специфічного попиту у споживача. В основі лежать потреби індивіда, котрі формують характер попиту, та визначають інтенсивність пошуку. В залежності від потреб індивіда обирається релігійна організація, де ці потреби реалізуються найкращим чином.

У відповідності до цієї концепції ми можемо вести мову про те, що релігія на сучасному етапі розвитку суспільства спочатку обирається індивідом, в залежності від його потреб і поглядів, а вже потім чинить вплив на його світогляд. Тобто релігія не може виконувати функцію контролю так, як це було в традиційному суспільстві. Активні дії щодо контролю індивіда з боку певної релігійної громади можуть призвести до того, що віруючий (суб’єкт ринку) просто перейде до іншої конфесії.

Вищеописаний екскурс сучасними теоріями розуміння релігії з погляду функціоналізму дає змогу прийти до висновку, що наразі релігія не має статусу керуючої сили в суспільстві. Але плюралізм та зростаюча диференціація в суспільстві не позбавила її від часткового виконання інтегративної, дезінтегративної функцій, компенсаторної, регулятивної та комунікативної функцій. Сьогодні релігія перебуває в процесі трансформації. Змінам піддаються структура релігії, характер і напрямки її відносин із суспільною системою. Роль релігії в сучасному суспільстві обумовлюється характером, рівнем і ступенем попиту на неї, потребами в її інститутах і функціонуванні. В залежності від цього створюється певний соціальний простір функціонування релігії, що охоплює сфери суспільного буття і суспільної свідомості на рівнях окремих індивідів, соціальних спільностей, суспільства.

Бєлоносова Наталія

Національний авіаційний університет

(Україна, м. Київ)