Соціальні передумови становлення ринку магічних послуг в Україні

Однією з особливостей пострадянського суспільства є трансформація його релігійної сфери: поряд з інституціоналізацією традиційних практик значно поширилися секуляризаційні процеси, при цьому все чіткіших контурів набуває ринок магічних послуг. Саме на останньому ми і фокусуємо увагу в даному дослідженні.

Операціонально магію ми пропонуємо визначити як сукупність теоретичних та практичних знань, в основу яких покладено віру в сили, за допомогою яких шляхом певних дій можна здійснити вплив на людей, предметний світ та хід подій. Під «ринком магічних послуг» ми розуміємо всю систему послуг, які пропонують знахарі, цілителі, ворожки і т.д., хто так чи інакше декларує свої надприродні здібності.

Наша дослідницька позиція базується на висновках соціологічного аналізу магії М.Вебера. Його розгляд цього соціального феномену відбувався крізь призму теорії соціальної дії: соціолог не має займатися питанням про витоки магії, так само як і не повинен встановлювати її метафізичну сутність – його цікавлять умови її існування, а також магія як особливий вид мотивації соціальної поведінки. Таким чином, основним об’єктом даного дослідження є соціальні передумови для становлення ринку магічних послуг в Україні. Щоб відповісти на це запитання, слід зрозуміти, які соціальні функції виконує магія у суспільстві.

Згідно з висновками Б. Маліновського, магія базується на впевненості людини у тому, що вона може безпосередньо впливати на природу, як тільки дізнається про магічні закони, що керують нею. Магія закрита для індивіда з вулиці: посередником у магічних діях виступає людина, що має особливе знання. Дане твердження є істинним і щодо релігії, однак на відміну від релігії, де священик і паства становлять одну спільноту, в магії є маг, і є клієнт, відносини між ними – Gesellschaft за Ф. Тьоннісом, а не спільнота. До подібного висновку приходить і Е.Дюркгейм: навіть коли магічні вірування мають значне поширення, їх поділяє велика кількість людей, вони не пов’язуюся одне з одним в групу, тобто не існує магічної церкви. Варто також зазначити, що володіння магічним знанням може бути цінним соціальним капіталом, бо воно вирізняє людину, що ним володіє (знахаря, цілителя, ворожку) від широкого загалу.

Магія завжди спрямована на досягнення практичних цілей, до того ж не надто віддалених у часі, тоді як релігія може звертатися до абстрактних цінностей (наприклад, спасіння) у далекій перспективі. Б. Маліновський також визначає спільне джерело походження магії та релігії – функціонування у ситуаціях емоційного стресу. Вони передбачають вихід з таких ситуацій, але не практичним шляхом, а виключно за допомогою ритуалів та віри у надприродне. Однак, незважаючи на спільну приналежність до сфери сакрального, магія визначається як «прикладне мистецтво», невіддільне від своєї мети, тоді як релігія є цінністю сама по собі. Е.Дюркгейм акцентує увагу на тому, що створений людиною інститут не може базуватися на хибних переконаннях, інакше він не зміг би існувати достатньо довго: навіть найбільш незрозумілі обряди втілюють якусь людську потребу, якийсь аспект життя – індивідуальний чи соціальний.

Таким чином, існування магії у сучасному суспільстві пояснюється тим, що вона виконує ті функції, які не може виконати релігія. Наприклад, М.Вебер вважає, що в релігія звертається в основному до потреб колективу, тоді як індивідуальні проблеми важко, а то і неможливо, вирішити у рамках інституту релігії – першим чинником звертання до магії є внутрішня самотність окремого індивіда. Отже, магія є соціальним феноменом, який виникає за умов браку соціальних зв’язків та довіри, а також при посилених індивідуалістичних тенденціях.

Магія існує там, де людина зустрічається з невизначеністю та випадковістю, а також там, де виникає стійка емоційна напруга між надією досягнути цілі і страхом, що ця надія може не здійснитися. Завдяки зверненню до магічних практик людина отримує впевненість в успіху дій, бо на її боці будуть «вищі сили». Магія надає людині психологічну та емоційну підтримку, відчуття контролю над ситуацією; у магії людина черпає духовні і практичні ресурси тоді, коли вона не може цілком покластися на звичні засоби або взагалі немає інших способів досягнення поставлених цілей. Окрім цього, завдяки зверненню до магічних практик індивід отримує відчуття безпосередньої приналежності до «вищих сил», якого не завжди можна досягнути через релігію. Важливим є також те, що завдяки магічним діям можна забезпечити контроль над «вищими силами», якого неможливо досягнути у релігії (особливо у християнстві).

Але в сучасному суспільстві навіть коли існування магії передбачає віру у надприроднє, її прояви у суспільстві регламентовані так само, як будь-яка інша діяльність, спрямована на отримання прибутку.

Охотник Катерина

Дніпродзержинський державний технічний університет

(Україна, м. Дніпродзержинськ)