Професіологія: професійний підхід до вивчення професіоналізації

На сучасному етапі соціально-економічних перетворень у державі тенденції реформування в різних галузях: освіті, організації виробництва та управління, на ринку праці тощо, вимагають від робітників подальшого удосконалення форм і методів організації управління та праці, комплексного вирішення соціальних питань та обліку, зрештою, створення його оновленої моделі. На ці процеси значно впливає система освіти, збалансованість освітніх вимог та функціональних обов'язків працівників, що відповідає сучасним потребам ринку праці.

Система освіти, ринок праці, роботодавці, кваліфіковані робітничі кадри, зайнятість – що поєднує ці інститути і що роз'єднує їх? На нашу думку, відповідь на це питання становить тему для багатогодинної дискусії. Під час вивчення цих інститутів суттєвою проблемою стає обрання тих наукових методів і підходів, за допомогою яких можна було б вирішити проблемні питання, які стосуються розвитку суспільства.

Дуже складно використовувати різні дисциплінарні методи для створення єдиного підходу щодо належного функціонування цих інститутів. Соціологія має свої методи, економіка праці використовує інші, у психології свій погляд на це, а такі науки, як медицина, фізіологія, педагогіка, юриспруденція тощо, застосовують інші методи досліджень. І це суттєво заважає розробці проектів щодо покращення стану на ринку праці та зайнятості. Потрібна уніфікація кожного із таких методів, приведення їх в гармонійний стан, створення цілісного підходу до вивчення проблем на ринку праці.

Такий підхід є, він виник ще у 30-ті роки минулого століття. Тоді якраз формувалися певні засади розвитку та належного функціонування системи освіти. Країна майже наново розбудовувала галузі, і їй була потрібна значна кількість кваліфікованих працівників. Ключову роль у формуванні необхідних засад для системи освіти повинна була відігравати «професіологія». Вона претендувала на статус комплексної науки, яка мала розглядати саме проблеми людини і професії, суспільства та освіти. Об'єктом її дослідження виступала професійна людина, а предметом – професія як соціальний феномен. Головним її завданням ставилася побудова системи наукової підтримки професійної кар'єри людини в суспільстві [1]. Отже, професіологія – це наука, яка вивчає професії шляхом звертання до різних наукових методів, аналізує взаємодію професійної людини з трудовим колективом із метою покращення професійної підготовки, оздоровлення умов і режимів праці, трудової діяльності тощо.

Ставлячи людину як працівника у центр уваги, професіологія ставить такі питання: якщо людина формується під впливом здобуття професії, то яке саме це професійне здобуття, як воно функціонує, які його критерії? Здобуття професії – освітній процес, а про вплив освіти на людину слід сказати, що освітні реформи або, як Т. Парсонс називає їх, «революції у сфері освіти» [2, с. 131] значно впливають на суспільну структуру зайнятості, особливо у напрямку загального підвищення адаптаційних спроможностей суспільства. Коли в галузі освіти проводяться неефективні реформи, вона негативно впливає на ринок праці, звужуючи та гальмуючи адаптаційний потенціал людини під час становлення її як працівника. Негативні чинники, що заважають розвитку «професійної людини», у майбутньому не сприятимуть її фінансовій стабільності. Фінансова стабільність є продуктом правильного обрання людиною професії, тому що, обираючи правильну професію, людина створює себе як кваліфікованого працівника, і фінансова стабільність буде залежати саме від її здібностей.

М. Вебер у своїх працях наголошував на тому, що професіонали мають поєднувати у собі риси сучасної людини. На нашу думку, сучасна людина як професіонал – це поєднання досвіду роботи, мобільності фаху та компетенцій. Тільки таке поєднання створює професійну людину. За М. Вебером, «професійна людина» є творчою особистістю, такий собі homo generabilis, чи то це працівник керівництва або науковець-дослідник, електромеханік чи офіціант Людина реалізує свою професію завдяки професійній діяльності. А професійна творча діяльність є для неї предметом гордості та радості. Людина та її професія як ціле відбиваються в особистості під час досягнення професійної майстерності, її адаптації до потреб, що постійно змінюються, інтеграції до професійної групи та формуванні професійної харизми, гордості за свою роботу, професійної гідності тощо [4, с. 279].

Професійна підготовка людини – чи не найголовніша мета суспільства під час відновлення продуктивних сил. «Професійну людину», на нашу думку, визначають декілька чинників: 1) усвідомлення професійних вимог, які висуваються до кваліфікованого фахівця; 2) відповідність «професійної людини» соціокультурним і етичним нормам, що діють у цивілізованому суспільстві; 3) включення професійної людини до системи існуючих суспільних відносин. Ці чинники творять людину як професіонала.

Розглядання «професійної людини» як об’єкта професіології викликає певне розуміння того, що не лише людина творить професію, а й професія творить людину, і вже індивідуальні характер, темперамент визначають людину, яка здобула певну професію, саме як «професійну». Вона виникає тоді, коли на неї з'являється попит.

Отже, професіологія має поєднати у собі методи визначення професійних та соціально-психологічних компетенцій майбутніх працівників, зміцнити підходи до визначення професійної приналежності учнів загальноосвітніх шкіл, сформулювати єдині підходи до визначення поняття окремо взятої професії, вивчати процеси створення нових професій, розробляти прогнози щодо розвитку професійно-класифікаційної та кваліфікаційної сфер, створювати методологічні підходи до вивчення належного функціонування принципу «навчання упродовж всього життя», досліджувати процеси росту людини як кваліфікованого працівника.

Головним, на наш погляд, є те, що професіологія має функціонувати у комплексі із системою освіти, наповнювати її відповідними професійними значеннями, бо творення нових робітничих кадрів не є проблемою виключно системи освіти. Вона не може і не повинна створювати нові кваліфікації тільки тому, що це потрібно навчальним закладам. Освіта – лише прохідна ланка між «бажанням» та «дійсністю», між «створенням» та «використанням», між «людиною» та її «професією». Це важливий фактор адаптації майбутнього працівника до ринку праці, без цієї ланки людина – лише «технічний засіб», «інструмент». Повертаючись до роздумів М. Вебера про «творчу людину», зазначимо, що без освіти її становлення не відбудеться належним чином, таким, який відповідав би сучасному прагненню до побудови громадянського суспільства.

Література: 1 Балакирева Э.В. Профессиологические основы инновационного проектирования профессиональной подготовки педагогов // Инновации. – 2005. – № 1. – С.24-26; 2 Парсонс Т. Система современных обществ / под ред. М.С. Ковалевой. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с; 3Шамотина О. П. Феномен профессии как актуальная социологическая проблема современного общества // Региональная экономика: взгляд молодых. Труды молодых ученых и специалистов. Научное издание. Вып.1. – Уфа: Фонд содействия развитию научных исследований, 2002. – 358.

Кравченко Иван

Таврический Национальный университет им. В. И. Вернадского

(Украина, г. Симферополь)