Проблема формування релігійної толерантності у культових та позакультових практиках християнських церков

В сучасному українському суспільстві спостерігається ряд проблем, пов’язаних із несформованістю системи цінностей та норм поведінки, із відсутністю консолідуючого фактору, що об’єднав би представників різних соціальних груп і суспільство в цілому. Недостатня увага з боку держави до цього питання дає можливість різним соціальним інститутам висловити власну точку зору з цього питання.

Останнім часом Церква як соціальний інститут постає активним учасником суспільних трансформацій. Оскільки на даний момент немає державної ідеології, то Церква спрямовує свої дії на заповнення цього вакууму. Але з огляду на поліконфесійність українського суспільства, а, отже, його неоднорідність та ризики, що виникають завдяки цьому, покладання на традиційну діяльність Церкви, яку ми йменуємо культовими практиками, є недостатнім, оскільки останні орієнтуються лише на традицію, тобто богослужіння, обрядові дії тощо. Крім того, культові практики мають конфесійний характер, що, вочевидь, не сприяє формуванню злагоди, толерантності, зокрема у середовищі віруючих. Подолання певних ворожих настроїв, нетолерантності, ризиків поліконфесійності, дезінтеграції у середовищі віруючих та суспільстві в цілому постає можливим у контексті іншого напряму діяльності християнських церков – позацерковному, який ми визначаємо як позакультові практики. Під останніми ми розуміємо такий конітивно–ментальний феномен, який актуалізується завдяки певним релігійним мотиваціям, цінностям, установкам та поведінці, спрямованій на реалізацію основних завдань християнських церков як соціального інституту, та формується завдяки взаємній типізації узвичаєних дій у контексті повсякденності як інтерсуб’єктивної реальності. На нашу думку, саме позакультові практики як напрям церковної діяльності, що є реальним відображенням християнських цінностей, може об’єднати церкви для подолання негативних дезінтегруючих явищ у суспільстві та сприяти формуванню дружніх, терпимих стосунків між представниками різних церков.

Сучасні науковці недостатньо уваги приділяють вивченню позацерковної діяльності, яку ми визначили як позакультові практики, обмежуючись дослідженням церковної діяльності, тобто культових практик християнських та неорелігій, взаємодії церкви та держави чи громадських та недержавних організацій. Ми маємо на увазі таких релігіє знавців, як А. Колодний, Л. Филипович, Ю. Решетніков, соціологів Л. Рязанову, М. Паращевіна та ін.. Зазначимо, що проблеми толерантності у контексті діяльності християнських церков розглядаються більшою мірою у релігійному сенсі, тобто з позиції віри (М. Мурашкін, Л. Филипович та інші).

Таким чином, постає потреба у визначенні ролі культових та позакультових практик у подоланні міжконфесійних протиріч та формуванні цивілізованих толерантних стосунків як на рівні віруючих, так і на суспільному рівні. Для того, щоб проаналізувати особливості формування толерантності завдяки позакультовим практикам, визначимо відмінності між культовими та позакультовими практиками. Отже, відмітимо такі важливі моменти:

1) для перших характерні суб’єкт-об’єктні відносини, де суб’єктами постають священнослужителі, а об’єктами, відповідно, – віруючі;

2) у позакультових практиках швидше спостерігаються суб’єкт–суб’єктні відносини, в яких здійснюється взаємовплив священиків та віруючих;

3) дії священників (у культових практиках) можемо розглядати як професійні практики, оскільки у своїй діяльності вони використовують певні професійні знання та вміння, якими не володіють віруючі;

4) у позакультових практиках священики та віруючі здійснюють дії, що є повсякденними та звичними для обох сторін, залежать від їхнього життєвого досвіду та життєвого світу в цілому;

5) у культових практиках основний акцент робиться на формуванні особи віруючого, прищепленні йому християнських чеснот та християнського способу життя, і все це має конфесійно зорієнтований характер;

6) у позакультових практиках, на нашу думку, формування особи відбувається у контексті актуальних суспільних реалій, і, таким чином, засвоєння християнських чеснот поєднується із врахуванням цього аспекту [1].

У релігії, християнстві зокрема, значну роль у формуванні ставлення до інших конфесій відіграють саме священики, причому, виходячи із суб’єкт–об’єктних відносин у культових практиках, це відбувається у вигляді проповідей чи інших богословських форм. Віруючі в цьому випадку змушені прислухатися до їхньої думки чи не поділяти її. Тобто тут толерантність як суспільне явище та особиста якість формується більше на абстрактному рівні. У позакультових практиках, навпаки, ми спостерігаємо суб’єкт–суб’єктні відносини, а ставлення до тієї чи іншої конфесії визначається конкретними справами, що здійснюються в рамках даних практик. У цьому випадку формування толерантних стосунків потрапляє у практичну площину.

Ми вже зазначали, що у культових практиках відбувається формування особи віруючого, що ґрунтується на дотриманні церковних обрядів, біблійних заповідей. Але і у позакультових практиках мета залишається такою ж, з тією лише різницею, що вони менше оцерковлюються, застосування світських методів діяльності і, звичайно ж, участь у позакультових практиках дає можливість проявити особистісні якості, набути нових знань та навичок. Надконфесійний характер таких практик позитивно відбивається на розширенні соціальних зв’язків, налагодженні міжконфесійного діалогу. При поєднанні зусиль священиків та віруючих як у культових, так і позакультових практиках можна очікувати позитивного результату у контексті подолання різних негативних явищ, пов’язаних із нетерпимістю, ворожістю по відношенню до інших на рівні конфесій. На рівні ж суспільства саме у позакультових практиках стирається відмінності у релігійній, конфесійній чи будь–якій іншій належності, тут акцент переноситься на зміст практик, що орієнтується на особистість взагалі. Власне, Церква залишається, напевно, єдиним соціальним інститутом, довіра до якого з боку громадян є досить високою попри різні обставини. Різноманітні соціологічні дослідження підтверджують цю думку. Зокрема, опитування за проектом ISSP, в якому Україна брала участь у 2008 році, свідчить, що серед сучасних інститутів Церква має найвищу довіру. Так про цілковиту довіру до церкви заявив майже кожен п’ятий (18%), що значно перевищує такий же рівень щодо інших інститутів, наприклад, цілковиту довіру Верховній Раді висловили 3%, Суду та правовій системі – 5% [2,с.49]. У цьому ж дослідженні з`ясовувалось, чим є релігія в сучасному світі: джерелом конфлікту чи миру. Виявилося, що понад чверть українців (28%) вважають, що релігійні погляди генерують протистояння і конфлікти, втім третина респондентів (32%) вважає релігію швидше джерелом миру, аніж конфліктів [2,с.53]. Як віруючі (63%), так і невіруючі (49%) згодні з думкою про рівність прав для всіх релігійних груп [2,с.60]. Що ж до значущості релігійних вірувань у житті окремої особи, то в цілому серед українців домінують переконання, що релігійні погляди та релігійна активність можуть допомогти віднайти внутрішній спокій та щастя, отримати підтримку у скрутні часи (ці позиції підтримали майже 30% віруючих), а позиції щодо пошуку друзів та знайомства із порядними людьми отримали підтримку майже у 20% віруючих відповідно по кожній позиції [2,с.56].

Отже, на думку респондентів, релігія не виступає дезінтегруючим фактором українського суспільства і має реальну можливість виступити у якості консолідуючого чинника, оскільки, по перше, Церква викликає довіру до себе як соціального інституту та, по друге, взаємодія між церквами з приводу як культових, так, більшою мірою, позакультових практик дає можливість розв’язати проблеми, що мають не лише релігійне, але і суспільне значення.

Література: 1. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М.: «Медиум», 1995. – 323 с.; 2. Паращевін М. Релігія та релігійність в Україні / За ред. С. Макєєва. Переднє слово О. Іваненко. – К.: Інститут політики, Інститут соціології НАН України, 2009. – 68 с.

Мартюхина Екатерина

Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина

(Украина, г. Харьков)