Роль батька у формуванні особистості дитини

На процес формування особистості дитини впливає ряд чинників: спадковість, здібності, специфіка оточення, середовища, особливості виховання дитини в сім'ї. Головна роль у формуванні й становленні особистості завжди відводилася матері. Батькові, як правило, діставалася роль годувальника і захисника родини. В сучасному суспільстві відбувається ломка традиційної системи статевої стратифікації, що приводить до зміни гендерних ролей. Сучасні українські жінки більше уваги приділяють роботі, кар’єрному росту, тому питання виховання дітей потроху відходить на задній план. В умовах економічної та політичної кризи все частіше зустрічаються родини, в яких саме батько, залишившись без роботи, змушений сидіти в декретній відпустці в той час, коли жінка заробляє на хліб. Саме тому вивчення впливу батька на розвиток особистості дитини стає все більш актуальним.

Дослідженням впливу батька на процес формування особистості дитини займалися низка вітчизняних і закордонних авторів. Серед них слід відзначити праці Є. Клер, що присвячені вивченню залежності між батьківським вихованням, інтелектуальним розвитком і соціальною зрілістю дитини [3]. Вітчизняна дослідниця Ю.Бабіна особливу увагу приділяла проблемі позиції батька в окремих життєвих ситуаціях, у процесі виховання. Авторкою статті зроблена спроба аналізу ролі батька у формуванні особистості дитини в сучасному суспільстві [1]. Ю.В. Борисенко та Г.Г. Портнова розглядали вплив специфічних властивостей батьківства на розвиток особистості дитини [2]. І.С. Кон аналізував батьківство як соціокультурний феномен.

Батьківство є комплексним феноменом, пов'язаним з усіма аспектами життєдіяльності людини, з особистісним розвитком. Феномен батьківства тісно пов'язаний з такими поняттями: емоційна, мотиваційна і ціннісна сфери, самооцінка, самосвідомість, Я-концепція тощо. Позитивна роль батьків в ранньому дитинстві характеризується тим, що вони впливають на процес формування позиції дитини у випадках, коли їй незрозуміло, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Батьки, які реагують на сигнали дитини, швидше стають значущими фігурами в дитячому світі, швидше проявляють себе в якості дієвих посередників соціалізації. Коли дитина дорослішає, поведінка батька перетворюється для неї на важливу рольову модель [4, 352].

Поведінка батька в перші роки життя відіграє важливу роль при формуванні самооцінки дитини. Теплі стосунки, зацікавленість, турбота батька, вимогливість, демократизм у сімейних відносинах впливають на формування позитивної самооцінки. Батьки розвивають у своїх дітях різні здібності та таланти, що виявляються в старшому віці [2, 182]. Залучення батька у виховання дитини також позитивно впливає на формування у неї таких якостей, як самоконтроль, самоповага, соціальна компетентність, відповідальність і слухняність.

Активна позиція батька, яка виявляється крізь проникнення в світ дитини, залежить від ціннісної значущості сім'ї для чоловіка, бажання побачити результати виховання своєї дитини. Активна батьківська позиція говорить про усвідомлення ним відповідальності за виховання дитини і родину в цілому. Часто прояв чоловіком відповідальності виражається в прагненні надмірної опіки дитини, нав'язуванні власної волі, обмеженні свободи самовираження [1, 14].

Основним джерелом уявлень про батьківство для хлопчика є сам батько. При цьому можна виділити дві основні стратегії поведінки дитини: повне копіювання поведінки батька або реконструкція з додаванням власних уявлень про батьківство. Копіюватися можуть як позитивні (любов, турбота, увага), так і негативні риси (агресія, неувага, безвідповідальність). Якщо відсутність батька негативно позначається на хлопчиках в перші роки їх життя, то дівчинка страждає від цього в старшому віці. Саме батько сприяє розвитку у дочок певної автономії, формуванню незалежності, ініціативності та відповідальності [3, 185]. Роль батька є певним прикладом поведінки, джерелом упевненості та авторитету. Він є уособленням дисципліни і порядку. Дитина, що росте без батьківського авторитету, як правило недисциплінована, асоціальна, агресивна стосовно дорослих і дітей. Саме в родині дитина вчиться засвоювати батьківські ролі та функції. Батько є для дитини своєрідним прикладом, моделлю наслідування. Батько впливає на процес статевої ідентифікації [4, 376]. Перші ознаки ототожнення зі своєю статтю виявляються у віці до трьох років. Батько має найважливіше значення для виникнення у дитини відчуття «себе», приналежності до чоловічої або жіночої статі (ядерна статева ідентичність), для оволодіння засобами поведінки, властивими чоловікам і жінкам [1, 15]. Крім того, встановлено, що батько відіграє важливу роль у засвоєнні дітьми моральних норм. Батьки за допомогою слів та поведінки виражають своє ставлення до певних подій чи вчинків людей, формуючи, таким чином, моделі поведінки та моральну оцінку. Батько дисциплінує дитину, встановлює правила поведінки. Ідентифікація – найважливіший фактор засвоєння моральних норм та соціальних ролей, і батько в даному випадку особливо потрібен хлопчику [2, 123]. Роль батька у вихованні полягає в заохоченні активності, спрямованої на розвиток соціальної компетентності. Батько є для дітей джерелом пізнань про світ, працю, техніку, сприяє формуванню соціально корисної мети та ідеалів, професійної орієнтації.

Таким чином, роль батька у формуванні особистості дитини значуща. Участь батька в процесі виховання пов'язана, перш за все, з інтелектуальним розвитком дитини, формуванням певних індивідуальних властивостей, адекватної самооцінки і статевої ідентифікації.

Література: 1.Бабина Ю. Роль отца в воспитании ребенка // Школьный психолог. – №8. – 2007. – С.12-15; 2. Борисенко Ю. В., Портнова А. Г. Проблема отцовства в современном обществе // Вопросы психологии. – №3. – 2006. – С. 122-130; 3. Клер Э. Мужчины: кризис маскулинности. – М., 2001. – 156-185с; 4. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2004. – 992 с.

5.