2.3 Досвід запровадження в Україні міжнародного співробітництва врозвитку мобільності в системі вищої освіти

Загострення конкуренції в різних сферах суспільного життя якрезультат глобалізаційних процесів викликає потребу в поглибленнірозвитку людського потенціалу держав.

Реформування вищоїосвіти в Європі й світі та впровадження нових підходів щодозабезпечення підготовки фахівців з вищою освітою сталозакономірним наслідком вимог сьогодення.

У розвинених країнах Європи не тільки вища освіта, а й науковідослідження значною мірою зосереджені в університетах, томурозвиток Болонського процесу природно призвів до створення таінтеграції європейського простору вищої освіти і європейськогодослідницького (наукового) простору [13,с.285].

При цьому особливуувагу приділено третьому циклу вищої освіти.

Усе більше університетів відходять від традиційних навчальнихпідходів до побудови програм і впроваджують інноваційніпартнерські моделі підготовки фахівців, коли студенти, аспірантиі докторанти не тільки опановують навчальні курси, а й залучаються до мультинаціо-нальних програм і досліджень, і, такимчином, набувають необхідних для подальшої професійноїдіяльності компетентностей.

Академічна мобільність - це можливість навчатися, стажуватися, проводити дослідження в різних університетах, отримати досвід і знання, які не доступні в своєму вітчизняному університеті.

Це сприяє подоланню національної наукової замкненості та отриманню загальноєвропейської або інтернаціональної перспективидля вітчизняної вищої освіти та досліджень.

Цінність такого роду контактів, обмінів важко переоцінитиі з точки зору обмеженості можливостей багатьох університетіву забезпеченні передовими технологіями, найсучаснішим лабораторним устаткуванням для підготовки фахівців світового рівня[13,с.286].

Серед головних причин, які стоять на заваді широкого впровадження академічної мобільності, є недостатні фінансові ресурсита недосконала інфраструктура університетів навіть у розвиненихкраїнах Європи, де академічною мобільністю охоплено 5-10%студентів від загальної кількості.

Мобільність студентів та викладачів є одним із основнихпринципів сучасної європейської освіти.

Навчання, стажування тадослідницька робота за кордоном збагачує індивідуальний досвідлюдини, надає їй можливість дізнатися більше про інші моделістворення та поширення знань.

Спільні освітні програми, розроблені двома або більшеуніверситетами, - важливий спосіб досягнення гармонізаціїєвропейського простору вищої освіти і наукового простору, спосіб,що дає змогу університетам використо-вувати потенціал одинодного, вирішувати задачі, іноді нездійсненні для окремихуніверситетів [15].

Наприклад, Програма ЄС Темпус (Трансєвропейська програмамобільності для навчання в університетах) надає можливістькраїнам-партнерам обирати для себе пріоритетні напрями реформування та заохочує всіх зацікавлених виявляти ініціативу, шукатиінноваційні підходи, створювати новітні освітні продукти і послугиз урахування кращого міжнародного досвіду [8].

Усі три напрямиПрограми Темпус - реформування навчальних планів і програм;удосконалення процесів управління та врядування в системі вищоїосвіти; посилення звязків між освітою та суспільством - передбачають можливість обміну досвідом між вітчизняними ВНЗ тауніверситетами країн ЄС, побудованого на принципі мобільностінауково-педагогічних працівників та студентства в межахвиконання проектів Темпус [8].

Освітня програма Європейського Союзу Еразмус Мундусспрямована саме на активізацію міжнародного співробітництвата підвищення мобільності серед студентів, аспірантів, докторантів, викладачів, дослідників європейських університетів тавищих навчальних закладів третіх країн на всіх континентах, якімають можливість отримувати стипендії в межах цієї програмидля продовження навчання або проведення наукових досліджень

у країнах ЄС [8].

Програма має такі три компоненти.

Перший - «Спільні курси і програми Еразмус Мундус» -включає спільні, розроблені за участі консорціуму європейськихуніверситетів та ВНЗ третіх країн, магістерські та докторськіпрограми; стипендії для студентів, які обирають ці програми;стипендії для підготовки та викладання спільних програмі проведення досліджень.

Другий компонент «Партнерство Еразмус Мундус» передбачає нала-годження партнерств між університетами ЄС і третіхкраїн з метою обміну студентами (бакалаврський, магістерський,докторський рівні) та науково-педагогічними кадрами; стипендіїдля студентів, викладачів, науковців з європейських вищихнавчальних закладів та з третіх країн на оплату подо-рожей,навчання, проведення досліджень тощо, аби через стимулюваннямобільності сприяти досягненню загальної мети партнерства[15].

Передбачено двосторонній обмін, тож в рамках утвореногопартнерства в українських університетах можуть викладатизарубіжні викладачі та навчатися студенти-іноземці.

З 2004 р. Україна, разом з Молдовою і Білоруссю, вже вчетверте бере участь у межах компоненту «Партнерство» в проектіконсорціуму під керівництвом Університету Деюсто (DeustoUniversity), Іспанія. Проектом 2010 р. передбачено 232 грантимобільності для студентів, аспірантів, докторантів, викладачів,з яких 51 - для студентів і науковців європейських університетів,100 - для учасників з України, решта - для представників Білорусіта Молдови[20].

У рамках третього компоненту проекти спрямовані напідвищення привабливості вищої освіти в ЄС, її пропагуванняв третіх країнах, посилен-ня міжкультурного співробітництва,поширення та поглиблення міжкультур-ного діалогу.

У 2010 р. Європейська комісія відібрала 116 магістерськихпрограм та вперше - 13 спільних докторських програм ЕразмусМундус, до реалізації яких залучено 65 університетів з Європи та12 університетів з інших країн світу [20].

У конкурсі цього ж рокуперемогли 29 студентів з України, з них 28 осіб зараховані намагістерські програми, одна - на докторську. Таким чином,протягом 2010-2012 навчального року представники ВНЗДонецька, Дніпропетровська, Києва, Львова, Харкова, Сімферополя, інших міст України отримуватиму вали стипендію ЕразмусМундус і навчалися в європейських університетах разомз близько 1500 студентами третіх країн. Загалом, починаючи з2004 р., гранти на навчання за програмою Еразмус Мундус отримали 158 українських студентів, на викладання - 35 науковців [8].

Програма імені Жана Моне - це освітня програма Європейського Союзу, започаткована у 1990 р. з метою пропагуванняєвропейської ідеї та поширення європейських студій в Європі тана інших континентах, у межах якої реалізується мобільністьдослідників та викладачів шляхом підтримки викладання дисциплінз європейської інтеграції та проведення досліджень в різнихуніверситетах Європи, організації міжнародних науково-практичнихконференцій, публічних дискусій тощо [8].

Уперше українські університети та експерти були задіянів Програмі імені Жана Моне в 2001 р. З цього часу за різниминапрямами реалізовано 10 проектів цієї програми, у тому числітри проекти конкурсу 2010 року.

У межах європейського дослідницького простору важливимінстру-ментом не тільки розвитку і сприяння мобільності докторантів, але й підвищення якості підготовки докторантів є Сьомарамкова програма з досліджень ЄС (Seven Framework Programmefor Research) «Будівництво Європейського дослідницькогопростору знань для зростання», що розпочалася 1 січня 2007 р.і діятиме до кінця 2013 р. Ця програма є потужним інструментомдля реалізації науково-технологічної політики ЄС і має найбільші,за всю попередню історію ЄС, обсяги фінансування. Загальнийбюджет програми на період 2007-2013 рр. складає понад 50 млрд.