58. Комплексність в осмисленні соціально-культурних процесів у творчості м. Драгоманова (загальнолюдське і національне, суспільне і індивідуальне, еволюція і революція).
Особливу увагу М. Драгоманов приділяв гуманітарному знанню, яке, на його думку, є джерелом моральної обов'язковості, вважав, що кожний політичний діяч повинен мати гуманітарну освіту. Гуманітарне знання — космополітичне, воно передбачає пріоритетність загальнолюдського над класовим, інтернаціонального над національним.
У загальному розумінні для М. Драгоманова воно постає чимось близьким до історичного розуму Гегеля. Однак на відміну від останнього гуманітарне знання є відносним, бо його вияви у вигляді політики, правових, ідеологічних, моральних, художніх норм і принципів завжди оцінюються стосовно до гуманістичного самовідчуження особистості, до вимог розвитку живого життя.
Міра людського, гуманістичного, за Драгомановим, ніколи не дана наперед. Її мають завжди відкривати людська і суспільна індивідуальності заново. Еволюція людей є й еволюцією ідей, що структуруються соціальною та індивідуальною поведінкою людства.
Людину і суспільство М. Драгоманов розглядав як «річ дуже складну», розвиток яких зумовлюється багатьма чинниками. На думку вченого, якість процесу розвитку і особливо його представників у будь-якому історичному русі залежить від безлічі умов: характеру народу та його інстинктів, розвинених колишньою історією, ступеня його розумового розвитку, однорідності суспільства та зв'язку між його частинами, а також від ступеня і форм реакції старого порядку до нового.
Зрозуміло, що, звертаючись до реалій життя суспільства, М. Драгоманов не міг не помітити ролі та значення в ньому економіки. Саме в економіці він намагався знайти причини експлуатації трудящих, підкреслюючи, що збагачення панівних класів відбувалося через недоплату працюючим, і звідси доходив висновку про те, що експлуатація буде існувати доти, поки усі фабрики і заводи, земля не стануть власністю тих, хто працює.
Висновок, як бачимо, близький до марксистського, проте якщо для Маркса головним рушієм історії поставала боротьба класів, то для М. Драгоманова — властива людині як суспільній істоті потреба в самодіяльності, де боротьба класів, політичні та національні рухи є тільки похідними і змінними формами її історичного самовизначення, оскільки основою всього постає людська особистість у своєму прагненні до свободи та добробуту.
Визнаючи об'єктивність історичних закономірностей, М. Драгоманов не сприймав гегелівського розуміння та ототожнення історичної закономірності і доцільності, що вело до втрати особистості, привнесення її в жертву анонімній всезагальності історичного прогресу. Останнє, як відомо, знайшло свій відбиток і в марксизмі, який, зберігаючи провіденціалізм гегелівської схеми, надав їй лише нову форму — ідею гегемонії класів згідно зі ступенями соціально-економічних формацій.
Крім матеріально-економічних чинників у розвитку суспільства М. Драгоманов великого значення надавав і духовним, мислячи саму соціальну еволюцію як безперервний ряд спроб гуманістичного структурування суспільства, рівнодіючими якого виступали не тільки соціально-економічні відносини наявної формації, геополітичні чинники, а й рівень загальнолюдської культури, осягнутої його представниками на певний історичний момент розвитку, міра їх оволодіння історично-гуманістичними знаннями.
Не ставлячи «наперед ніяких громадських інтересів, ні культурних, ні політичних, ні економічних», а розглядаючи «всі нарівні — всі вкупі», все-таки наголошував, що прогрес цивілізації «виражається і в свою чергу зумовлюється головним чином силою свідомості наукової, політичної, моральної». Це положення, власне, й поставало основою пошуків ученим переходу до нового суспільного ладу, розв'язання національного питання, без якого він не мислив розвитку суспільства.
Виступаючи проти поділу народів на корінних і некорінних, М. Драгоманов підкреслював, що кожна громада в межах компактного проживання повинна мати умови для свого національно-культурного розвитку, національно-адміністративного самоврядування. У такій федеративній спілці спілок законним володарем України є не тільки українці, а й інші народи, що споконвіку працювали на ній, вносячи свій доробок у розвиток її матеріальної та духовної культури.
За оцінкою А. Круглашова, для М. Драгоманова завжди залишалася опора на загальнолюдські цінності як визнання пріоритету універсальної, всесвітньої єдності людської, в якій загальнолюдське не перекреслює національно-осібне. На нашу думку, така оцінка творчості Драгоманова має більше підстав для існування, ніж нападки на нього Д. Донцова.
- 23. Мелетій Смотрицький про проблему національної еліти та її значення в процесі розвитку українського етносу.
- 24. Петро Могила про демократизацію церкви і суспільного життя.
- Білет №35. “Історія Русів” і проблеми національної ідентичності українців.
- 38) Суспільно-політичні ідеї я. Козельського, й. Шада, п. Лодія.
- 39) Просвітницька діяльність “Руської трійці” та о. Духновича
- 41) “Книга буття українського народу” Костомарова як маніфест прав української нації.
- 42) М. Костомаров про дві руські народності.
- 43. Значення творчості т. Шевченка для розвитку наукової думки, національної свідомості, боротьби за державну незалежність.
- 44. Роль і значення т. Шевченка для розвитку самосвідомості українського народу.
- 45. “Хуторянська” ідея у концепції національної культури п. Куліша.
- 48. Соціально-етнографічні розвідки м. Зібера, м. Максимовича, в. Антоновича.
- 56. Соціальні дослідження в. Антоновича (1834–1908) — “Бесіди про часи козацтва в Україні”.
- 57. Плюралістична соціологія м. Ковалевського.
- 58. Комплексність в осмисленні соціально-культурних процесів у творчості м. Драгоманова (загальнолюдське і національне, суспільне і індивідуальне, еволюція і революція).
- 59. Структура суспільства за м. Драгомановим.
- 60. Причини суспільного прогресу. Відмінність у поглядах м. Драгоманова і о. Конта на суспільний прогрес.
- 85. Українська соціологія в діаспорі
- 86. Основні напрями та проблеми розвитку української соціології за державної незалежності.
- 88. Соціологічні установи та центри. Інститут соціології нан України. Соціологічна асоціація України.
- 89. Система соціологічної освіти в сучасній Україні. Соціологічні факультети, відділи, кафедри. Підготовка соціологічних кадрів.
- 90. Актуальні дослідницькі проблеми сучасної української соціології.