57. Плюралістична соціологія м. Ковалевського.
До кінця XIX ст. у російській соціології стала очевидною неспроможність географічного, біологічного та психологічного напрямів з’ясувати сутність суспільних відносин. Стало очевидним, що при вирішенні складних соціальних проблем не можна спиратися на будь-який один фактор, а необхідно враховувати всю їхню сукупність та складну взаємодію. Так у російській соціології з’явився плюралістичний, або багатофакторний, підхід до вивчення суспільства, виразником якого був видатний російський вчений Максим Ковалевський (1851-1916). Ковалевський вказував на роль багатьох факторів суспільного розвитку: економічні, демографічні, політичні, психологічні, моральні, релігійні. Однак жодному з них він не надавав вирішального значення. В різних ситуаціях їм відводяться різні ролі, і будь-який з означених факторів може вийти на деякий час на перший план. На думку дослідників, саме в цьому і полягає світоглядний та методологічний зміст соціологічного плюралізму М. Ковалевського [1]. Інший прояв соціологічного плюралізму виявляється у ставленні до інших соціологічних напрямів та шкіл. Це – прагнення зрозуміти їх, виявити зв’язок між ними, рівно як і готовність застосувати їхні здобутки під час аналізу тих чи інших суспільних явищ. Важливу роль у соціології Ковалевського відіграє історико-порівняльний метод. Порівнюючи розвиток суспільств (народів) різних епох, можна вивести, вважає вчений, деякі загальні закони їх історичної еволюції. Цікавим є і те, що порівнювальні (ті, що вивчались) явища бралися, як правило, не в статиці, а в динаміці, в їх історичній еволюції, що дозволило вивчати не тільки загальні закономірності, а й специфічні особливості розвитку тих чи інших суспільств. Отже, сутність плюралістичної або багатофакторної теорії М. Ковалевського полягає в наступному: щоб скласти об’єктивне уявлення про життя, функціонування, розвиток певних суспільств або окремих соціальних явищ та процесів, необхідно брати до уваги якомога більше чинників, що здійснюють вплив на досліджуваний об’єкт. Виокремлення із усієї сукупності факторів одного, як головного, вирішального, є не припустимим, оскільки веде до однобічності дослідження, а значить і втрати його науковості
- 23. Мелетій Смотрицький про проблему національної еліти та її значення в процесі розвитку українського етносу.
- 24. Петро Могила про демократизацію церкви і суспільного життя.
- Білет №35. “Історія Русів” і проблеми національної ідентичності українців.
- 38) Суспільно-політичні ідеї я. Козельського, й. Шада, п. Лодія.
- 39) Просвітницька діяльність “Руської трійці” та о. Духновича
- 41) “Книга буття українського народу” Костомарова як маніфест прав української нації.
- 42) М. Костомаров про дві руські народності.
- 43. Значення творчості т. Шевченка для розвитку наукової думки, національної свідомості, боротьби за державну незалежність.
- 44. Роль і значення т. Шевченка для розвитку самосвідомості українського народу.
- 45. “Хуторянська” ідея у концепції національної культури п. Куліша.
- 48. Соціально-етнографічні розвідки м. Зібера, м. Максимовича, в. Антоновича.
- 56. Соціальні дослідження в. Антоновича (1834–1908) — “Бесіди про часи козацтва в Україні”.
- 57. Плюралістична соціологія м. Ковалевського.
- 58. Комплексність в осмисленні соціально-культурних процесів у творчості м. Драгоманова (загальнолюдське і національне, суспільне і індивідуальне, еволюція і революція).
- 59. Структура суспільства за м. Драгомановим.
- 60. Причини суспільного прогресу. Відмінність у поглядах м. Драгоманова і о. Конта на суспільний прогрес.
- 85. Українська соціологія в діаспорі
- 86. Основні напрями та проблеми розвитку української соціології за державної незалежності.
- 88. Соціологічні установи та центри. Інститут соціології нан України. Соціологічна асоціація України.
- 89. Система соціологічної освіти в сучасній Україні. Соціологічні факультети, відділи, кафедри. Підготовка соціологічних кадрів.
- 90. Актуальні дослідницькі проблеми сучасної української соціології.