logo search
Metodichki_3_kurs / Демографія Опорний конспект лекцій 2009

2. Тенденції демографічного розвитку України (структура населення за шлюбним і сімейним станом, народжуваність, смертність, старіння населення, міграція населення).

Сучасні тенденції демографічного розвитку України характеризуються багатьма моментами:

- стабілізацією рівня народжуваності і смертності;

- зменшенням дитячої та материнської смертності;

- старінням населення;

- значним погіршенням здоров'я населення.

Зараз Україна стоїть перед порогом глибокої демографічної кризи, переступивши, який буде неможливо відновити навіть сьогоднішню чисельність населення. Організація Об'єднаних Націй оприлюднила свій демографічний прогноз на 50 років уперед, згідно з яким Україна є лідером за темпами скорочення населення. Отже, до 2050 року кількість громадян нашої держави скоротиться на 40%. Найгірші після України демографічні показники мають Італія (кількість її жителів зменшиться на 25%) та Росія (на 28%). 

Нині чисельність населення України становить близько 46 мільйонів чоловік (46 337 340 мешканців, з них 31 652 939 — міське населення й 14 684 401 — сільське), займаючи шосте місце в Європі після Росії, Німеччини, Італії, Великобританії, Франції.

Таблиця 24.

Зміни чисельності населення України з початку ХХ ст. до 2009 року

Рік

Населення, млн. чол.

1913

35

1922

26

1939

40

1951

37

1959

42

1970

47

1979

50

1985

51

1990

52

2001

48

2009

46

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні – 80 років) протягом найближчого десятиліття чисельність населення України неухильно скорочуватиметься.

Рис.32. Кількість населення України за регіонами (на 01.01.2009)

Рис.33. Прогноз чисельності населення, тис. осіб

І. Розвиток сімейно-шлюбних відносин в Україні.

Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов'язки один щодо одного й щодо дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю. Шлюб — сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.

Шлюб є передумовою для створення сім’ї, а шлюбний склад населення – базою для формування його сімейного складу та відтворення населення в цілому. Шлюбний склад населення характеризується розподілом за шлюбним станом на тих, які:

- перебувають у зареєстрованому чи незареєстрованому шлюбі у розрахунку на 1000 осіб населення;

- відповідною кількістю тих, які ніколи не перебували у шлюбі (холостяків та дівчат);

- відповідною кількістю овдовілих (вдівців та вдів);

- відповідною кількістю розлучених (або тих, які розійшлися).

Загальні тенденції структурних змін шлюбного складу населення та процесів його формування у сучасній Україні коригуються проявами демографічної кризи, зумовленої труднощами перехідного періоду. Шлюбний склад населення формується під впливом демографічних процесів – шлюбності, розлучуваності, смертності, міграції тощо, які опосередковують дію соціально-економічних чинників. Народжуваність тут впливає у контексті формування майбутніх шлюбних контингентів та статевовікової структури населення як передумови «шлюбного ринку» для добору шлюбної пари. Отже, у шлюбному складі населення узагальнюються і проявляються результати взаємодії соціально-економічних і демографічних процесів. Порівняння у динаміці показників шлюбного складу дозволяють простежити особливості згадуваної взаємодії, а також зміни у шлюбно-сімейних орієнтаціях, матримоніальній поведінці тощо.

Загальне уявлення про зміни шлюбного складу за міжпереписні періоди дає порівняльний аналіз інтегральних показників шлюбного стану, провідними серед яких є кількість осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 (або 15) років і старші. Згідно з даними у міжпереписний період 1989 – 2001 рр. шлюбний стан українського населення значно погіршився. Більшою мірою це стосується чоловіків, ніж жінок, міського населення порівняно з сільським.

Таблиця 25.