Рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні станом на 5 грудня 2001 року

За наявності природних у цілому статевих відмінностей у рівні зайнятості маємо визнати високий рівень трудових устремлінь українських жінок. Разом з тим, порівняно з показниками, отриманими за підсумками попереднього перепису населення, які відображали близьку до суцільної зайнятість населення працездатного віку (як чоловіків, так і майже такою ж мірою – жінок), рівень зайнятості працездатних за віком осіб протягом періоду соціально-економічних трансформацій суттєво знизився. Це зниження насамперед пов’язано із кризовими соціально-економічними умовами 90-х років щойно минулого сторіччя, що призвели до істотного неконтрольованого скорочення зайнятості населення у сферах виробництва та соціальної інфраструктури. Певна частина працівників у пошуках заробітку перемістилась з офіційного до неофіційного сектора економіки, інші – увійшли до складу безробітних або до зневірених у пошуках роботи, збільшилась частка економічно неактивних осіб (особливо жінок), зайнятих у домогосподарствах тощо. Скорочення чисельності найманих працівників у зареєстрованому секторі економіки (щоправда, незрівнянно меншими темпами, ніж, приміром, у першій половині 90-х) йде і досі, при цьому останнім часом воно відбувається на тлі збільшення рівня самостійної зайнятості (часто неформального характеру).

Відмінності у рівнях зайнятості населення працездатного віку «на користь» селян навряд чи відображають кращі умови реалізації трудових (тим більше професійних) можливостей у сільській місцевості, оскільки формуються за рахунок підвищеної зайнятості сільських жителів в особистому підсобному господарстві. В умовах перехідного періоду, кризового падіння життєвого рівня населення, загострення проблеми реалізації його економічної активності (особливо у сільській місцевості, де важче знайти роботу за наймом), саме особисте підсобне господарство (ОПГ) у багатьох випадках відіграє роль основної сфери прикладання праці, що забезпечує як виживання і власне життєзабезпечення сільських сімей-виробників, так і продукцію для продажу на ринку. На користь цього твердження свідчить, зокрема, той факт, що 27,1% усіх сільських жителів (27,9% жінок та 26,3% чоловіків), зайнятих економічною діяльністю, вказали на зайнятість у особистому підсобному господарстві як на основне джерело засобів існування (серед зайнятих городян ця частка становила 1,4%).

Рис. 13. Рівень зайнятості жінок і чоловіків України за віковими групами станом на 5 грудня 2001 року

Як бачимо, віковими групами, в яких частка зайнятих у чисельності населення найбільша, є групи 35-39, 40-44, 45-49-річних осіб. Певне перевищення рівнів зайнятості чоловіків порівняно з жінками спостерігається в усіх вікових групах, досягаючи максимуму у післяпрацездатному віці: якщо зайнятість 40-44-річних жінок нижча за чоловічу всього на 0,8%, жінок 45-49 років – на 1,8%, 35-39-річних – на 3,8%, то в інтервалі 55-59 років – вже на 38,6% (дається взнаки різниця у віковій межі працездатного віку), а у віці 60-64 років – майже вдвічі, у групі 65-69-річних – більш ніж вдвічі тощо. Помітне, порівняно з середніми віковими групами, "відставання" жінок за рівнем зайнятості від чоловіків у вікових групах 20-24 та 25-29 років (на 20,8% та 16,5% відповідно) пов’язане з реалізацією молодими жінками саме у цьому віці своїх функцій по народженню дітей та догляду за ними.

Більш високий рівень зайнятості сільських жителів порівняно з городянами, що формується за рахунок реалізації трудової активності у особистому підсобному господарстві ( далі ОПГ), фіксується в усіх вікових групах населення працездатного віку (при цьому у післяпрацездатному віці, згідно результатів перепису, спостерігається протилежне співвідношення). Особливо помітною є міжпоселенська диференціація зайнятості у молодшому працездатному віці (20-24 р. і особливо 16-19 р.), що не випадково з огляду на труднощі з працевлаштуванням при пошуку першого у житті робочого місця найманого працівника за відсутності трудового досвіду. Серед сільської молоді цього віку особливо поширена зайнятість у ОПГ, яка для чотирьох із кожних дев’яти зайнятих віком 16-19 років і майже для третини 20-24-річних селян, зайнятих економічною діяльністю, виступає основним джерелом засобів існування. До речі, саме у наймолодших вікових групах зайнятість населення у перехідний період скоротилася найістотніше порівняно з показниками на момент попереднього перепису населення. На наймолодшу ж вікову групу припадає «пік» повікової кривої рівня безробіття в Україні.

У регіональному розрізі рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні коливається від 53,1% (АР Крим) до 65,7% (Чернівецька область). До регіонів з найбільш високими показниками зайнятості осіб працездатного віку (понад 60% за середнього показника по Україні – 58,7%) відносяться, крім Чернівецької, також Вінницька, Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області. Варто зазначити, що підвищений рівень зайнятості у ряді областей із наведеного переліку (особливо західних – Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій) формується за рахунок значної чисельності зайнятих у особистому підсобному господарстві.

Рис. 14. Статевовікові піраміди населення України за даними переписів населення 1989 і 2001 рр.

Рис. 15. Статевовікові піраміди міського і сільського населення України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.

На 2009 рік в Україні було заплановано проведення пробного перепису населення, а на 2011 рік – Другого всеукраїнського перепису населення. Цю пропозицію Державного комітету статистики затверджено розпорядженням Уряду від 9 квітня 2008 року № 581-р. Загальні витрати на підготовку та проведення Всеукраїнського перепису населення становитимуть майже 602 млн. грн. Рішення затвердили на виконання Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», а також резолюції Генеральної асамблеї ООН (2005 р.) щодо проведення наступного раунду переписів населення у 2006-2014 рр.