ВСТУП
Актуальність даного дослідження полягає у тому, що однією з найгостріших проблем сучасності, що переросла своє суто медичне та суто національне значення і набула ознак глобальності, є проблема поширення ВІЛ/СНІДу.
За останніми оцінками Міністерства охорони здоровя, на початку 2010 року 161,120 осіб були офіційно зареєстровані як ВІЛ-інфіковані в Україні. Відтак, показник поширеності ВІЛ серед дорослого населення України становить 0,9%, що свідчить про те, що в Україні епідемія ВІЛ/СНІДу є наймасштабнішою серед країн Європи.
Оновлені дані по ВІЛ/СНІД свідчать, що з початку 2010 року в Україні проживає 360,000 ВІЛ-інфікованих осіб у віці 15 років і старше. Ця цифра відрізняється від офіційної статистики. Різниця між показниками свідчить про те, що лише 28% або кожен четвертий ВІЛ-позитивний житель України пройшов тест на ВІЛ і знає про свій ВІЛ-позитивний статус [5, c. 12]..
Найвищі показники поширеності ВІЛ зареєстровані у Південно-Східних регіонах України, Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та АР Крим (512.7-223.7 на 100,000 населення), де цей показник значно перевищує середній показник по країні, який становить 220.9 на 100,000 населення станом на 1 січня 2010 року.
За два десятки років «хвороба ХХІ сторіччя» еволюціонувала як в географічному, соціо-економічному, так і в гуманітарно-політичному плані. Вона набула інтернаціонального і загальнолюдського характеру, загрожуючи перетворитися на головну загрозу антропогенній безпеці ХХІ ст. як для стабільних суспільств, так і для країн, що розвиваються.
За двадцять років з того моменту, як було зафіксовано перший у світі смертельний випадок від СНІДу, померло майже 25 мільйонів людей. За даними ООН, лише в Африці кількість ВІЛ-інфікованих останніми роками зросла у 10 разів і нині становить 4 млн.
За офіційними даними, кількість ВІЛ-інфікованих у пострадянських країнах та у Східній Європі досягла майже 1 млн. осіб. Але чимало експертів вважають, що цей показник занижено у кілька разів. Найскладніша ситуація у регіоні склалася в Росії, Україні, Білорусі, Молдові та Казахстані. Якщо до 1987 року в Україні не було взагалі зареєстровано ВІЛ-інфікованих, то сьогодні за рівнем поширення ВІЛ/СНІДу в Європі Україна, на жаль, займає перше місце. За останніх пять років кількість випадків ВІЛ-інфікованих в Україні зросла у 20 разів і нині становить майже 400 000. Серед дорослого населення України рівень розповсюдження ВІЛ становить майже 1 відсоток, що дозволяє говорити про передепідемічний стан захворюваності [11, c. 26].
З тривогою слід зазначити, що, не зважаючи на збільшення рівня фінансування, з кожним роком кількість ВІЛ-інфікованих людей дедалі збільшується, а не зменшується. Так за період дії “Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 - 2008 роки, а також за час дії «Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки» тенденція щодо стабілізації або зменшення темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу не спостерігається. Це свідчить про малоефективність існуючого законодавства та державних програм у сфері протидії розповсюдженню ВІЛ/СНІДу.
Проблема полягає нині в тому, що існуючий Закон «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», сьогодні врегульовує лише боротьбу з наслідками ВІЛ/СНІД та допомогу людям, які уже ВІЛ-інфіковані. Відповідно і розроблені на основі Закону програми з профілактики ВІЛ-інфекції так само здебільшого спрямовані на роботу з наслідками епідемії ВІЛ-інфекції.
Характерною рисою нинішнього етапу поширення інфекції є те, що раніше її розповсюдження обмежувалося переважно традиційними «групами ризику», але сьогодні поширення набувають випадки появи нових груп - діти ВІЛ-інфікованих, члени їхніх родин та жертви порушення норм безпеки в окремих медичних закладах. Формуються численні «групи ризику вторинного порядку», виникнення яких має цілком соціальну природу. Профілактика і контроль «нових груп ризику» ускладнюється багатьма такими чинниками: латентність процесу поширення інфекції серед соціальних верств, що не належать до традиційно уразливих; ускладненість процедури моніторингу та неможливість контролю за соціальною мобільністю «груп ризику»; низький рівень суспільної культури співіснування із хворими на СНІД; «тінізація» хвороби та соціальна «герметизація» людей, що від неї страждають; недостатня ефективність роботи з ВІЛ-інфікованими, з категоріями, що мають риси схильності до захворюваності, та близьким соціальним оточенням ВІЛ-інфікованих.
Зростання нелегальної міграції, розповсюдження наркотиків та розвиток транснаціонального секс-бізнесу в поєднанні з політичними обставинами (серед яких те, що багатьом країнам з низьким рівнем економічної спроможності та високим рівнем захворюваності на СНІД доведеться стати сусідами Європейського Союзу) створюють синергетичний ефект для глобального загострення проблеми СНІДу та подальшої «європеїзації інфекції» [25, c. 18]. .
На жаль, усвідомлення цієї проблеми ще не має загальноєвропейського політичного характеру та не привертає належної уваги громадськості. Адже проблема ВІЛ/СНІДу стає за своєю актуальністю не менш значущою, ніж проблеми екологічної та техногенної безпеки. Серед головних наслідків «європеїзації СНІДу» вже найближчим десятиріччям можуть постати такі кризові явища, як поглиблення тенденції до погіршення загального генофонду та рівня продуктивності європейських націй; прогресуюче збільшення обсягу необхідних соціальних витрат, повязаних із протидією загрозі епідемії на тлі загальної тенденції «постаріння Європи»; поява нових форм соціально-політичної нетолерантності до соціально вразливих верств населення (передовсім до ВІЛ-інфікованих).
Все це може призвести до появи вкрай негативних та раніше не відомих суспільно-політичних явищ.
Профілактика соціально небезпечних хвороб тісно повязана з просвітницькою роботою щодо збереження репродуктивного здоровя. Репродуктивне здоровя - складова суспільного здоровя - визначається як важливий чинник забезпечення сприятливих демографічних перспектив країни. Важливий напрям - профілактика алкоголізму, особливо пивного, протидія поширенню тютюнокуріння, виховання статевої культури молодого покоління тощо.
Протидія ВІЛ/СНІДу вимагає активних дій, покликаних впливати на спосіб життя людей, формувати загальну культуру збереження та розвитку їхнього здоровя. Для цього необхідно поєднувати зусилля різних закладів, агенцій, фахівців, експертів, що працюють не тільки у сфері громадського здоровя, а й у соціальній та гуманітарній.
Профілактика поширенню ВІЛ/СНІД взаємоповязана з профілактичною роботою щодо поширення соціально-небезпечних хвороб. Особливості цієї роботи розглядають О. Балакірєва, О. Баришполець, Т. Бондар, Н. Бурмака, Ю. Галустян, Б. Назаренко, Н. Максимова, Ю. Рубанець, В. Соболєв, О. Стойко, М. Шульга та інші [31, c. 58]. .
Наслідки формування адиктивної поведінки, методику та технологію превентивного виховання і корекції такої поведінки вивчають О. Балакірєва, В. Беспалько, С. Бєлічева, С. Березін, С. Болтівець, М. Ковальчук, Р. Ліщук, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Потапова, С. Толстоухова, Ю. Клейберг, Ч. Левінталь, Г. Фішер та інші [18, c. 34].
Питання щодо взаємозвязку між профілактичною діяльністю та формуванням здорового способу життя в Україні і Росії досліджували О. Гореленко, М. Жукова, О. Клименко, О. Карпенко, І. Куліш, Б. Лазаренко, В. Оржеховська, А. Павленко, І. Пінчук, О. Удалова, Е. Фролова, І. Шишова. Закордоном ці проблеми розглядали Д. Вудевінд, М. Галла, Т. Гарісон, Л. Додес, Д. Ван Дер Стел, Г. Фішер, Р. Хоут, Д. Ясперс та інші [42, c. 71].
В «Основах законодавства України про охорону здоровя» виразно зазначено, що держава бере на себе відповідальність за формування здорового способу життя населення та сприяє його утвердженню шляхом поширення необхідних для цього знань. Серед державних інститутів основна відповідальність за збереження здоровя покладена на Міністерство освіти та науки, Міністерство України у справах сімї, молоді та спорту та на Міністерство охорони здоровя.
Теоретичним підґрунтям дипломного дослідження є: роботи по дослідженню профілактичних заходів О. Балакірєва, О. Баришполець, Т. Бондар, Н. Бурмака, Ю. Галустян, Б. Назаренко, Н. Максимова, Ю. Рубанець, В. Соболєв, О. Стойко, М. Шульга та інші.
Роботи з методики та технології превентивного виховання і корекції такої поведінки В. Беспалько, С. Бєлічева, С. Березін, С. Болтівець, М. Ковальчук, Р. Ліщук, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Потапова, С. Толстоухова, Ю. Клейберг, Ч. Левінталь, Г. Фішер та інші.
Питання щодо взаємозвязку між профілактичною діяльністю та формуванням здорового способу життя в Україні і Росії О. Гореленко, М. Жукова, О. Клименко, О. Карпенко, І. Куліш, Б. Лазаренко, В. Оржеховська, А. Павленко, І. Пінчук, О. Удалова, Е. Фролова, І. Шишова. Закордоном ці проблеми розглядали Д. Вудевінд, М. Галла, Т. Гарісон, Л. Додес, Д. Ван Дер Стел, Г. Фішер, Р. Хоут, Д. Ясперс та інші.
Для запобігання реалізації негативних соціально-демографічних та соціально-політичних сценаріїв щодо глобального поширення СНІДу потрібно застосовувати сучасні підходи комплексного та колективного антикризового гуманітарного менеджменту. Особливий акцент слід зробити на одночасності, взаємоузгодженості та послідовності заходів із протидії поширенню інфекції в усіх країнах з високим рівнем захворюваності та "ризикових країнах", що є потенційними епіцентрами ВІЛ-загрози. Це країни з високим рівнем нелегальної міграції, низьким рівнем соціального контролю за ВІЛ/СНІДом, високим рівнем розповсюдження наркоманії, проституції, недостатнім рівнем якості медичного обслуговування.
Сьогодні проблема переросла цей рівень, а відтак заходи із протидії загрозі СНІДу мають носити вже не наздоганяючий, а випереджуючий і глобальний характер.
Тому для дослідження ми обрали наступну тему: «Особливості використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу»
Обєкт дослідження: процес використання методу рівний-рівному для вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу.
Предмет дослідження: метод рівний-рівному, як ефективний метод вторинної профілактики поширенню ВІЛ/СНІД.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання методу рівний-рівному для проведення вторинної профілактичної роботи по поширенню ВІЛ/СНІД.
Гіпотеза: гіпотезою дослідження є припущення про те, що використання методу рівний-рівному у діяльності соціального педагога громадського центру з ВІЛ-інфікованими, сприятиме підвищенню ефективності вторинної профілактичної роботи по поширенню ВІЛ/СНІД серед молоді.
В процесі написання роботи були поставлені такі завдання:
Вивчити та проаналізувати зібраний теоретичний матеріал з досліджуваної теми у сучасній науковій літературі.
Зясувати зміст основних принципів використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу.
Визначити та обгрунтувати ефективність використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДУ.
Розробити рекомендації для подальшого використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДУ.
Методи дослідження: теоретичні - класифікація і систематизація науково-теоретичного матеріалу для здійснення аналізу проблем дослідження, уточнення базових понять; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних з метою визначення етапів розвитку вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу, умов взаємодії державних і громадських організацій з вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу серед населення;
- емпіричні - діагностичні (анкетування, спостереження, порівняння, бесіди), соціометричні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик) з метою отримання первинного емпіричного матеріалу, методи математично статистичних обробок результатів;
Експериментальна база дослідження є Громадський центр «Нове життя», де мають можливість отримувати допомогу категорії групи ризику: СІНи, статеві партнери СІНів, люди, що живуть з ВІЛ, близьке оточення Всього дослідною роботою було охоплено 7 фахівців соціальної сфери та 40 клієнтів.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені методичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності вторинної профілактики за допомогою використання методу «рівний-рівному» і може бути застосовано робітниками громадських центрів з метою підвищення якості надання послуг ЛЖВ. Основні положення, результати та висновки дослідження можуть використовуватися під час організації спеціалізованих семінарів, проведення засідань студентських рад.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати було представлено у доповідях та повідомленнях на студентських наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня, та громадського центру “Нове життя”.