1.2.2 Тектонічна структура

Територія області розташована у межах двох крупних платформених структур -Українського щита і Волино-Подільської плити. Незначна ділянка на північно-східній окраїні Рівненщини (прикордонні околиці Рокитнівського і Дубровицького районів) лежить у ме­жах Прип'ятського прогину.

Власне Український щит заходить на описувану територію своєю північно-західною окраїною, займаючи порівняно незначну (близько 12%) площу на сході області, обмежену лінією Березове-Блажове-Клесів-Соснове-Корець. Тут древні кристалічні породи перекриваються лише тонким шаром четвертинних відкладів, а місцями (голов­ним чином у долинах річок) виходять і безпосередньо на денну поверхню. За сучасними уявленнями (М.Семененко, М.Веклич та ін.), формування північно-західної окраїни щита відбувалося у складних геологічних умовах, коли напри­кінці протерозою древні субмеридіональні структури щита були порушені й усклад­нені субширотними дислокаціями Волин­ської складчатості. Складне сплетіння цих різноспрямованих тектонічних структур зумовило строкату блокову будову щита у межах Рівненської області.Волино-Подільська плита (ВПП) являє собою основну (за поширенням) тектонічну структуру в межах Рівненщини, що простирається від згаданої вище лінії Березове-Клесів-Корець до західних гра­ниць області. Більшістю авторів плита розглядається як розбитий складною системою розломів західний схил щита, у межах якого кристалічний фундамент крутими східцями (блоками) спадає на захід, до Галицько-Волинської (Львівської) западини; занурюючись на південно-західній окраїні області на глибину понад 2 км- від сучасної денної поверхні. До останнього часу не було єдності у дослід­ників щодо тектонічної природи північної окраїни ВПП, яка дійсно має певні струк­турні відмінності від основного масиву плити, пов'язані насамперед з меншими глибинами занурення кристалічного фундаменту (розбіжності поглядів проявилися навіть у назвах північної окраїни ВПП - Поліська структура, Прип'ятський вал, Ратнівський горст, Дубровицьке підняття тощо). Новіші дослідження рівненських геологів (Б.Власов та ін.) дозволяють все ж розглядати Поліську структуру не як окреме тектонічне утворення, а як частину ВПП.

Зведена стратиграфічна колонка району практики (позамасштабна)

Примітка: 1. Назви ярусів кайнозою, мезозою та палеозою: N1s - сарматський; N1t - тортонський; K2cn - коньякський; K2t - туронський; K2cm - сеноманський; K1a - альбський; D3fm - фаменський; D3fr- франський; D2gv - живетський; S2ld - лудловський; S1vl - венлокський; S1ll - лландоверійський.

2. Назви серій пізнього протерозою: PR2pl - поліська.

3.очками позначені відклади, котрі виходять на денну поверхню на ділянках практики.

Однією з характерних ознак ВПП можна вважати досить чіткий багатоповерховий характер її будови : на урвистих східцях-блоках кристалічного фундаменту з виразним стратиграфічним неузгодженням послідовно залягають моноканальні пласти осадових і вулканогенних утворень пізнього протерозою, раннього і середнього палеозою та мезозою (останні утворюють менш круту монокліналь). Верхній поверх ВПП складають кайнозойські утворення (палеоген, неоген), які майже суціль перекриваються різноманітними за генезисом нашаруваннями четвертинного періоду (антропогену).

Моноклінальна будова кожного із згаданих структурних ярусів ("поверхів") ВПП, як і східцевий характер будови кристалічного фундаменту, дозволяють розглядати історію формування ВПП у тісному зв'язку з основними орогенічними (тектонічними) ритмами розвитку Карпатської геосинкліналі та прилеглих окраїн Українського щита: ранньопротерозойським (формування кристалічного фундаменту), пізньорифейським, ранньопалеозойським, пізньомезозойським та кайнозойським. На крайньому південномузаході та північному сході області збе­реглися і сліди ередньопалеозойськоп етапу.

Уявляється, що створені у докембрії гірські системи Українського щита протягом фанерозою (палеозой + мезозой + кайнозой) зали­шалися суходолом, а прилеглі території ВПП періодично за­ливалися морем, яке по мірі заглиблення геосинкліналі змі­щувалося на захід. Перерви у осадко-нагромадженні, оче­видно, пов'язуються з висхідними фазами розвитку Карпат. Отже, мож­на говорити про формування струк­турної основи об­ласті протягом до­кембрійського, бай­кальського, кале-донського, герцин-ського та альпій­ського етапів текто-генезу.

Схематична тектонічна карта Рівненської області

1. Український кристалічний щит; 2. Волино-Подільська плита; 3. Поліська плита; 4. перехідна зона від західного схилу Українського щита до східного крила Львівського прогину; 5. Прип’ятьський прогин; 6. Стратоізогіпси по поверхні докембрійського фундаменту; 7. Напрямки основних глибинних розломів; 8. Повчанські дислокації; 9. Вулканічні утворення венду серед осадових порід.