logo search
soc_pedagogika

Основи соціально-правового захисту особистості

У сучасних умовах удосконалення правової системи України ключовим питанням залишається підвищення правосвідомості дітей та молоді. Необхідність вирішення цієї проблеми пов’язана з тим, що існуюча програма освіти не забезпечує реалізацію поставленого завдання – формування правової культури з дитинства. Сьогодні чітко усвідомлюється, що освіта, зокрема правовий світогляд, розвивається у взаємодії, забезпечує зв’язок моральних, інтелектуальних якостей особистості, необхідних для подальшого входження у соціум.

Вихід на нові стандарти загальноправової підготовки полягає у вихованні у дітей та молоді правотворчого підходу до всього, із чого складається життя людини.

Соціальний педагог покликаний здійснити цю функцію, на основі чинного законодавства вміти розтлумачити равові акти, права та обов’язки громадянина через свою особисту діяльність у будь-якій сфері людського життя, розкрити дитині шлях до прийняття та визнання об’єктивної правосвідомості, розкрити її активну соціалізуючу роль для себе та впевнити у її впливі на суспільний прогрес, допомогти сформувати високу правову дієздатність та інтерес до вдосконалення загального спілкування, визначити своє місце у правовому полі, а також розвинути правопізнання.

Основними завданнями курсу є:

На екзамен виносяться такі питання:

Історичний шлях суспільства від прав людини до прав дитини. Правовий статус дитини. Історія погляду на місце дитини в суспільстві. Історична типологія домінуючих стилів у вихованні та в освіті дітей. Формування всесвітнього руху за права дитини. Аналіз поглядів на захист прав дітей та стратегій боротьби за ці права. Декларація прав дитини (1959) та Конвенція ООН про права дитини – основні міжнародні нормативні документи про права дітей.

Права й свободи людини, їх властивості. Основні нормативно-правові документи у галузі прав людини. Поняття прав людини. Властивості прав людини. Фундаментальні права людини. Свободи людини. Перелік основних свобод людини. Концептуальні відмінності між правами і свободами людини. Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1968), Міжнародні пакт про громадянські і політичні права (1966).

Основні міжнародні нормативно-правові документи у галузі захисту прав дитини. Декларація прав дитини (1959) та Конвенція ООН про права дитини (1989) – основні міжнародні нормативні документи про права дітей. Основні права дитини, гарантовані цими документами. Специфічні (пільгові ) права дитини, їх перелік та сутність.

Соціально-правовий захист дітей від усіх форм насильства та жорстокого поводження. Нормативно-правова база у цій галузі. Основні міжнародні правові документи щодо запобігання насильству проти дітей (Загальна декларація прав людини (1948) Міжнародна Конвенція ООН про права дитини (ч. 2, ст. 2)). Правова сутність насильства як порушення права людини на власну недоторканість. Поняття насильства та його види: фізичне, психологічне, сексуальне, домашнє насильство. Фізичне занедбання дитини як рідновид фізичного насильства. Українське законодавство щодо протидії насильству щодо дітей: ЗУ “Про попередження насильства у сім’ї”, ЗУ“Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні заклади для неповнолітніх”, ЗУ “Про протидію насильсту над дітьми та жорстокому поводженню з ними”.

Соціально-правовий захист дітей у контексті викорінення найгірших форм дитячої праці. Характеристика становища у сфері використання дитячої праці у світі. Основні види дитячої праці. Сфери праці дітей. Найгірші види дитячої праці. (Конвенція оон №182 “Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці”). Загальна ситуація у сфері використання дитячої праці в Україні. Трудові права дітй, особливості їх реалізації. Нормативно-правова база України щодо ліквідації, заборони та викорінення найгірших форм дитячої праці (ЗУ “Про охорпону дитинства”, Кодекс законів про працю України).