Соціально-педагогічна робота у сфері дозвілля

Нині спостерігається суттєве підвищення інтересу, формування принципово нового підходу не лише до культури в цілому, а й до її прикладної галузі — культурно-дозвіллєвої діяльності.

Культура розглядається як джерело, що стимулює соціально-економічний розвиток держави на всіх її рівнях, як фактор, що зумовлює та забезпечує нову якість життя, як засіб зміцнення національного руху.

Сьогодні використання дозвілля значною мірою відображає образ життя людей, позитивні і негативні їх прояви. Прийшло усвідомлення того, що раціональне використання вільного часу, дозвілля сприяє формуванню високої духовності, фізичної досконалості, задоволенню інтересів і потреб людей у спілкуванні, творчому розвитку; правильна організація дозвілля може пом’якшити соціальне напруження, навіть перевести його у більш безпечне русло.

Актуальною є проблема підготовки кваліфікованих кадрів — організаторів дозвіллєвої діяльності, і серед них найважливіше місце посідає соціальний педагог, який спрямовує свої зусилля на здійснення виховного впливу на особистість, сім’ю, окремі соціальні групи, що потребують особливої уваги та допомоги.

Метою курсу є набуття знань з історії та теоретичних основ дозвілля і дозвіллєвої діяльності, спеціальних знань для педагогічної діяльності, умінь та навичок організації дозвілля з різними віковими категоріями в умовах загальноосвітніх та позашкільних закладів, клубу, сім’ї та поза ними, в умовах потужного впливу сучасного інформаційного простору.

Підготовка майбутніх соціальних педагогів до організації дозвілля дітей, молоді і дорослого населення в різних умовах потребує розв’язання таких завдань:

• ознайомити студентів з теоретичними основами даного курсу;

• ознайомити з історичним аспектом дозвілля і дозвіллєвої діяльності;

• ознайомити зі специфікою роботи з організації дозвілля з різними категоріями людей за віком, соціальним статусом, традиціями;

• ознайомити студентів з особливостями організації дозвіллєвої діяльності в умовах різних установ і впливу сучасного інформаційного простору;

• виробляти у студентів навички та вміння самостійної роботи з літературою з курсу;

• навчити студентів усім етапам організації різноманітних заходів, пов’язаних із дозвіллєвою діяльністю.

На екзамен виносяться питання:

Теоретичні основи дозвілля і дозвіллєвої діяльності. Поняття “дозвіллєзнавство”, “вільний час”, “дозвілля”. Специфічні особливості дозвіллєвої діяльності. П’ять груп видів дозвілля: відпочинок, розваги, свято, самоосвіта, творчість. Рівні дозвіллєвої діяльності, що мають свою підрівневу структуру: споживання (пасивне, активне і цілеспрямовано активне), творчість (творчість для себе; творчість для себе і найближчого оточення; творчість для себе, найближчого оточення і для всіх), екстеріоризація або соціальна активність (демонстрація, пропаганда, організація діяльності). Функції (рекреаційна, комунікативна, соціальна, творча, пізнавальна, ціннісно-орієнтаційна, виховна), принципи дозвілля (системність, добровільність, диференціація, доступність та якісність дозвіллєвих послуг, відповідність дозвіллєвих послуг місцевим умовам) і педагогіки дозвілля (принцип інтересу, єдності рекреації (відпочинку і відновлення сил) і пізнання, спільності діяльності).

Гра як форма дозвіллєвої діяльності. Поняття “гра” і різні підходи до її трактування. Сутність гри. Гра у різних національних культурах. Гра та ігрова діяльність для дитини і дорослої людини. Педагогічний ефект гри. Класифікації дитячих і дорослих ігор.

Особливості методики організації дозвіллєвої діяльності молоді. Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді у сфері дозвілля. Вимоги до організації молодіжного дозвілля. Найбільш привабливі форми дозвілля молодії людини. Переваги і недоліки молодіжного дозвілля. Структура молодіжного дозвілля. Феномен сукультурної активності молоді. Організаційні особливості дозвіллєвої діяльності молоді. Особливості методики організації дозвіллєвої діяльності дітей і підлітків.

Соціально-педагогічна робота у сфері дозвілля з сім’ями. Характеристика дозвілля сучасної сім’ї. Сучасна ситуація в організації родинного дозвілля. Робота спеціалістів дозвіллєвої сфери з проблемними дітьми. Головний принцип, особливості організації та функції сімейного дозвілля. Зміст і форми організації сімейного дозвілля.

Соціальна інфраструктура дозвілля. Заклади суспільного харчування – ресторани, харчевні, корчми, трактири, чайні; заклади ресторанного типу (власне ресторани, кафе, бари та ін.). Місця громадського відпочинку – стадіони, парки. Інфраструктура туризму – 1) заклади й організації обслуговування туристів – туристські й екскурсійні бюро, транспортні послуги, готелі, кемпінги, мотелі, ресторани; 2) власне туристські об’єкти, спеціально відібрані та включені в маршрути (пам’ятники старожитності, екзотика). Заклади рекреації та просвітництва – музеї, бібліотеки, планетарії, зоопарки, лекторії, Будинки науки та техніки тощо. Заклади мистецтва – театри, філармонії, цирки, кінотеатри. Заклади дозвілля спортивного характеру – дитячі та юнацькі спортивні школи, спортивні й рекреаційні табори, дитячі платні спортивні табори, бази відпочинку численних товариств мисливців і рибалок, літні ранчо та ін. Культурно-освітні заклади – Будинки і палаци культури, клуби, позашкільні заклади, центри дозвілля на базі шкільних помешкань. Заклади ігорного бізнесу – казино, кегельбани, зали ігрових автоматів та ін. як самостійні заклади і як їхній комплекс.