logo
soc_pedagogika

Пояснювальна записка

Соціально-педагогічна робота в сучасних соціокультурних умовах набуває все більшого значення. Професія соціального педагога спрямована на забезпечення ефективної допомоги підростаючому поколінню не лише у саморозвитку, самореалізації, самовдосконаленні, а й усвідомлення своєї життєдіяльності, своєї ролі у створенні й наповненні творчим змістом соціуму.

Фундаментальна науково-теоретична підготовка необхідна для розв’язання педагогічних, науково-методичних, виховних, освітніх і організаційно-управлінських завдань і повинна поєднуватися з відповідною практичною підготовкою.

У фаховій підготовці студентів з напряму підготовки “Соціальна педагогіка” серед нормативних навчальних дисциплін значне місце відводиться циклу професійно-орієнтованих дисциплін, що охоплюють загальні науково-теоретичні та історико-педагогічні положення соціально-педагогічних дисциплін. Саме тому метою вступного випробування з соціальної педагогіки є виявлення професійних знань та умінь майбутніх спеціалістів – соціальних педагогів з різних напрямів соціально-педагогічної діяльності.

Теоретичну і методичну основу екзамену становлять базові нормативні курси з соціальної педагогіки та технологій соціально-педагогічної роботи, які передбачають підготовку студентів до професійної діяльності соціального педагога. Фахова підготовка спеціалістів соціальної педагогіки ґрунтується на загальнотеоретичних підходах до педагогічної діяльності в умовах вишу. Тож для перевірки засвоєння теоретичних знань і сформованості практичних умінь до вступного екзамену включені курси:

Форма проведення іспиту – усний екзамен. До комплекту вступного випробування входять 30 білетів. Кожний білет має по три питання. Перше – з соціальної педагогіки, друге і третє передбачає виявлення знань і умінь з конкретних технологій та методик соціально-педагогічної роботи.

Структура відповіді під час виступу на екзамені вимагає від кожного вступника дотримання таких вимог:

  1. визначення основних понять питання (теми, наукової проблеми): формулювання визначень, базисних категорій і понять; пояснення, тлумачення наведених понять (за необхідності); наведення альтернативних (синонімічних) визначень, якщо такі мають місце; коментар;

  2. генезис: звідки ввійшло в соціально-педагогічну лексику, коли та як виникло вперше; що відомо про першоджерела; як відбувався подальший розвиток; сучасний стан поняття (наукової проблеми);

  3. сутність: взаємозв’язок з іншими компонентами системи соціально-педагогічної роботи; аналіз цих зв’язків; закономірності розвитку і функціонування;

  4. технологічний аспект використання теоретичного чи прикладного педагогічного знання: переваги та недоліки; значення для передового вітчизняного чи зарубіжного соціально-педагогічного досвіду; існуючі та невирішені проблеми;

  5. власна оцінка: альтернативні погляди, власне бачення способів вирішення проблеми; власна оцінка, припущення, їхня обґрунтованість.