Соціально-педагогічна робота в закладах освіти

Курс “Соціально-педагогічна робота в закладах освіти” зорієнтований на забезпечення студентів знаннями про специфіку роботи соціального педагога у загальноосвітніх закладах різного типу.

“Концепцією 12-річної загальноосвітньої школи” визначено, що особистісно орієнтована система шкільної освіти вимагає психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу, впровадження моніторингового супроводу управління школою.

Однією з особливостей навчального процесу є значне поповнення учнівських колективів загальноосвітніх навчальних закладів дітьми шестирічного віку. Тому завданням соціальних педагогів, зважаючи на незадовільний стан здоров’я дітей, низький показник охоплення дошкільною освітою, часті випадки несприятливих умов сімейного виховання є визначення психологічної готовності дітей цієї вікової категорії до навчання.

Соціально-педагогічні проблеми, що існують в дитячому і підлітковому середовищі, процес взаємодії учнівських і педагогічних колективів, прийняття ефективних управлінських рішень ставлять перед соціальними педагогами завдання моніторингового супроводу навчально-виховного процесу та управління навчальним закладом.

Відповідно до концепції реформування загальноосвітньої школи Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ставить перед соціальними педагогами завдання здійснювати психологічний супровід розвитку дітей та учнівської молоді, проводити роботу з оптимізації навчально-виховного процесу, а також брати участь у виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу.

Соціальний педагог загальноосвітнього навчального закладу бере безпосередню участь у розробці і впровадженні заходів.

Випускники повинні знати:

• історію розвитку соціально-педагогічної роботи в Україні;

• теоретичні засади соціально-педагогічної роботи;

• особливості роботи соціального педагога у загальноосвітніх закладах неінтернатного типу;

• особливості роботи соціального педагога у загальноосвітніх закладах інтернатного типу;

• суть професійної майстерності та професійного спілкування соціального педагога загальноосвітнього закладу.

У випускників мають бути сформовані такі вміння:

• використовувати основні властивості пізнавальних психічних процесів у професійній діяльності;

• застосовувати прийоми спостережливості, саморегуляції, зовнішньої виразності, техніки мовлення;

• здійснювати самооцінку загальної емоційної спрямованості;

• застосовувати власні сугестивні здібності у професійній діяльності;

• професійно використовувати техніку мовлення та основні його компоненти: звучність, польотність, висоту, тембр, темп, дикцію, артикуляцію;

• попереджувати та розв’язувати педагогічні конфлікти;

• використовувати засоби професійного спілкування у загальноосвітніх закладах з різною категорією дітей.

На екзамен виносяться питання:

Типи загальноосвітніх закладів неінтернатного типу освіти в умовах розбудови державності в Україні. Середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів: I ступеня (4 роки) - початкова школа; II ступеня – основна школа (5 років); III ступеня – старша школа (3 роки), як правило, з профільним спрямуванням навчанням. Гімназія – загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю (переважно гуманітарного). Ліцей – загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою. Колегіум – загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів. Вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання. Діагностика, корекційно-розвивальна робота соціального педагога загальноосвітніх закладів з дітьми, що потребують допомоги.

Типи загальноосвітніх закладів інтернатного типу освіти в умовах розбудови державності в Україні. Спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів. Робота соціального педагога з дітьми з високим інтелектуальним потенціалом, індивідуальні консультації деяких дітей і їх батьків, групова робота по розвитку комунікативних навичок та креативності обдарованих дітей. Загальноосвітня санаторна школа – загальноосвітній навчальний заклад трьох ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування. Допомога соціального педагога вихователям санаторної школи у створенні стабільної ситуації розвитку та лікування дитини. Загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги. Допомога соціального педагога у професійному самовизначенні старшокласників, групова діагностика професійних нахилів, інтересів, здібностей, виявлення психологічної готовності до життя в соціумі після закінчення школи-інтернату. Спеціальна загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Методичне забезпечення соціального педагога корекційно-відновлювальної і розвивальної роботи з дітьми, що потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Обстеження динаміки їх розвитку. Школа соціальної реабілітації – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат). Напрямки діяльності соціального педагога у школі соціальної реабілітації. Головне завдання закладу соціальної реабілітації – перевиховання неповнолітніх правопорушників (соціалізація вихованця, культурно-інформаційний підхід у процесі ресоціалізації вихованця, підготовка мікросоціуму до випуску вихованця, здійснення соціально-правового захисту вихованців, перевірка соціальної адаптації після випуску учнів).

Особливості навчально-виховного процесу в закладах інтернатного типу. Необхідність своєрідного ставлення педагогів до дітей-сиріт в організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі-інтернаті. Проблема соціальної і статевої зрілості випускників школи. Підготовка вихованців до сімейного життя як основне завдання школи-інтернату.

Роль соціального педагога санаторної школи в адаптації дітей до нового середовища. Використання поняття “адаптація” різними науками. Поняття “країна”, ”держава”, “весь світ”, “космос” у свідомості дитини як макросередовище інформаційно-світоглядного характеру; екологічні, демографічні, економічні, соціально-політичні процеси. Уявлення про своє місто або село, навколишню місцевість, рідній край, засоби масової комунікації як мезосередовище. Сім’я, клаc, товариші з лікувальної палати санаторної школи як емоційне й контактне мікросередовище. Організація навчально-виховного процесу в санаторній школі.

Особливості діяльності вихователя інтернатного закладу як головної дійової особи у навчально-виховному процесі загальноосвітнього інтернатного закладу. Створення всіх необхідних умов для всебічного розвитку в процесі виховання й навчання вихованців інтернат них закладів як пріоритетне завдання будь-якого цивілізованого суспільства. Дефіцит сімейного впливу, що негативно позначається на психічному розвитку дітей. Вихованці шкіл-інтернатів, які позбавлені такого впливу і піклування. Обставини, за яких діти потрапляють до сирітської школи-інтернату. Особливості діяльності вихователя інтернатного закладу: 1) створення належних умов для навчально-виховного процесу, організація побуту; 2) внесення до змісту, установлених форм і методів розвивальної, виховної й навчальної роботи суттєвих корективів, з урахуванням фізично-моральної ослабленості учнів, стану загального розвитку; 3) перевиховання багатьох учнів, які прибувають до школи; 4) корекція розвитку кожного вихованця, профілактика і подолання відхилень у моральній поведінці; 5) урахування умов життя в сім’ї, де проходило дитинство, використання таких виховних методів, які сприятимуть усебічному, повноцінному виявленню дитини, цілісному формуванню її особистості; 6) створення психологічного комфорту; 7) установлення гармонійних стосунків між вихованцями і вихователями на демократичних і гуманістичних засадах; 8) допомога школярам у самостійній організації діяльності у школі-інтернаті.

Співпраця вихователя школи-інтернату з учнями, педагогами школи-інтернату, дирекцією, опікунами чи батьками, позбавленими батьківських прав, шефами, представниками громадських організацій та церкви. Організація роботи з вихованцями.