1.1 Фізико – географічний нарис

Рівненська область розташована на північному заході України. Її площа – 20052 км2, що становить 3,1 % від загальної території країни. Клімат області помірно континентальний: м’яка зима з частими відлигами, тепле, нерідко дощове літо, середньорічна кількість опадів - 600-700 мм. Зима настає наприкінці листопада, а стійкий сніговий покрив утворюється в останні дні грудня – першій декаді січня. Літо, що приходить наприкінці травня, триває до вересня. Це період найвищих температур повітря і ґрунту,

найбільших опадів, дозрівання врожаю. Ясна, прохолодна ранньоосіння погода встановлюється на початку вересня.

Область в геоморфологічному відношенні поділяється на три частини:

Полісся, Волинське лесове плато і Мале Полісся, що розташоване на півдні,

між Радивиловом і Острогом, де у нього вклинюються відроги Подільської

височини з висотами понад 300 м над рівнем моря.

Розміщення Рівненщини на межі Східноєвропейської платформи і Карпатської геосинклінальної області зумовили бурхливий і неоднозначний

перебіг геологічної історії, що відбилося у неоднорідності тектонічної структури і формуванні досить складного комплексу геологічних відкладів на більшій частині області.

Територія області розташована у межах двох крупних платформенних структур - Українського щита та Волинсько-Подільської плити і лише незначна ділянка на північно-східній окраїні Рівненщини лежить у межах Прип’ятського прогину.

Гідрологічно Рівненщина знаходиться у районі трьох артезіанських басейнів підземних вод: Волино-Подільського, Прип’ятського та Українського басейну тріщинних вод. Ресурси підземних вод області оцінюються 3602,5 тис.м3/добу, в тому числі Волино-Подільський артезіанський басейн – 3521,7 тис.м3/добу, Прип’ятський артезіанський басейн – 12,0 тис.м3/добу, Український басейн тріщинних вод – 68,8 тис.м3/добу. Балансові запаси підземних вод на розвіданих родовищах – 425,6 тис.м3/добу.

Ріки області належать до басейну Прип’яті і живляться в основному за рахунок талих снігових вод, у меншій мірі – ґрунтових вод та атмосферних опадів. Найбільші з них – Горинь, Стир та притока Горині – Случ. Основний напрямок течії - з півдня на північ – зумовлений загальним зниженням території від Волинського лесового плато до Поліської низовини. 5

Найбільші серед озер – Нобель (4,7 км2) та Біле (4,5 км2). Нобель розташоване в заплаві Прип’яті, його максимальна глибина 11,3 м. Є також

значна кількість озер у заплавах Горині, Стиру, Веселухи.

Ґрунтовий покрив області неоднорідний. Найпоширеніші дерново-підзолисті, опідзолені, дернові, торфові та торфоболотні ґрунти. Дерново-підзолисті, характерні для Полісся, малородючі, бідні на поживні речовини

ґрунти утворились під лісовою рослинністю на водно льодовикових відкладах.

На лесах Волинського плато сформувались світло-сірі ґрунти і опідзолені чорноземи, вони досить родючі, тому майже всі розорані. Південь Полісся представляють дернові та торфоболотні ґрунти в заболочених зниженнях озерно-льодовикового та річкового походження.

Територія Рівненщини охоплює декілька природних регіонів і лежить на межі між Центральною та Східною Європою, відзначаючись великою різноманітністю рослинного світу. За підрахунками флора області нараховує

близько 1600 видів вищих рослин. Чимало з них зростають у багатьох регіонах земної кулі, але є і такі, що мають досить вузький ареал та такі, що знаходяться тут на межі свого поширення.

Область за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінції Європейської широколистяної і лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси (більше 30 % площі), 10 % займають луки та 7-8 % - болота. При цьому слід зауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% на півночі до 2-3 % на півдні.

На Поліссі найбільш поширені соснові та сосново-дубові ліси, на Волинському лесовому плато – здебільшого листяні ліси, а в Малому Поліссі – дубово-соснові ліси з більш багатим, ніж на Поліссі, трав’яним покровом.

Луки, як правило, зосереджені в заплавах пічок. Більшість боліт низинні, менш поширені перехідні та верхові. Тваринний світ характерний для лісової зони.