Технології соціально-педагогічної роботи

Однією з форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом впровадження соціальної політики виступає професійна соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. Комплексність проблем соціально-педагогічної роботи, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання максимально значимого і ефективного результату – все це вимагає технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка цього виду діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються соціальними педагогами.

Мета курсу – ознайомити студентів з основними характеристиками соціальних технологій і технологій соціально-педагогічної роботи, підготувати студентів до професійної діяльності соціального педагога. Передбачає оволодіння студентами знаннями і вміннями роботи соціального педагога в школі, в підлітково-юнацьких клубах за місцем проживання, в соціальній службі для молоді, в службах соціальної допомоги населенню та допомоги інвалідам. Змістом курсу є методи, прийоми та форми діяльності соціального педагога, специфіка діяльності у різних службах та з різним контингентом.

На екзамен виносяться такі питання:

Поняття “технології соціально-педагогічної діяльності”, мета, завдання соціально-педагогічних технологій та їх види. Поняття “технології соціально-педагогічної діяльності”, принципи їх реалізації. Мета і орієнтація, завдання соціально-педагогічної технологій. Види соціально-педагогічних технологій: 1) суб’єктивні технології – індивідуальні, групові, сферні і масовидні; 2) діяльнісні технології (спрямовані на удосконалення соціально-педагогічної роботи, на покращення діяльності організаційних структур соціально-педагогічної роботи (техніка управління, прогнозування, моделювання, проектування), оптимізацію діяльності соціального педагога (консультування, коригування, установлення проблеми тощо), покращення діяльності клієнта (установка на успіх, заняття комплексів); 3) технології, що стосуються навколишнього середовища.

Соціально-педагогічна технологія роботи з дітьми, які схильні до адиктивної поведінки. Визначення терміна “адиктивна поведінка”. Етапи технології роботи з дітьми, які схильні до адиктивної поведінки: 1) виявлення та нейтралізація дії негативних чинників навколишнього середовища; 2) вчасне та систематичне проведення заходів соціально-педагогічної профілактики різних типів; 3) знання технологічних прийомів організації процесів спілкування з дитиною, батьками, педагогічним колективом; 4) створення відповідних соціальних умов, які б спряли виправленню поведінки дитини.

Основні правила організації вуличних ігор. Основні знання соціального працівника (педагога) для організації ігрової діяльності в умовах вулиці: 1) соціальна ситуація в районі, мікрорайоні; 2) специфіка і технологія організації та проведення соціально-педагогічної роботи на вулиці; 3) специфіка спілкування з різними категоріями клієнтів вуличної соціальної роботи; 4) основні правила безпеки життєдіяльності для роботи в умовах вулиці. Психолого-педагогічні умови організації гри в процесі соціально-педагогічної діяльності. Специфіка організації ігрової діяльності на вулиці.

Техніка профілактичного спілкування соціального педагога в процесі індивідуальної консультативної допомоги. Етапи техніки соціально-педагогічного спілкування: 1. Етап створення сприятливих обставин для спілкування (подолання побоювання клієнта принизити себе в очах консультанта або групи; подолання недовіри клієнта до спроможності консультанта розібратися в його проблемі; вияв емпатії до клієнта, підтримка і позитивна оцінка його особистості). 2. Етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації (з’ясовуються: причини та характер проблеми клієнта, готовність клієнта співпрацювати з консультантом; здатність клієнта долати труднощі, наявність відповідних ресурсів; обставини життя клієнта, роль інших учасників ситуації; можливості психотерапевтичної допомоги з боку консультанта). 3. Етап формування цілей, завдань та програми психотерапевтичної допомоги (відповідно до визначених проблем клієнта формуються завдання, цілі і програми допомоги). 4. Етап виконання програми допомоги. 5. Етап оцінки результатів.

Вимоги до продуктивного спілкування. Особливості реакції консультанта на всі нюанси поведінки клієнта. Вимоги до відповідей консультанта. Прийоми спілкування: “Я-звернення”, “Ми-підхід”, “чотирьохступенева формула прохання”, яка складається з таких частин: я бачу, я відчуваю, я потребую, я хотів би.

Техніка психолого-терапевтичного консультування по телефону. Служба “Телефон Довіри”, три напрями її роботи: психотерапевтичний; психологічний; педагогічний. Два види телефонних діалогів у телефонному психолого-терапевтичному консультуванні: завершені і незавершені. Етапи телефонного консультування: 1) введення в діалог; 2) дослідження почуттів і проблем; 3) дослідження рішень і альтернатив; 4) завершення діалогу. Основні правила консультування. Характерні помилки у телефонній консультації, яких потрібно уникати – “мінус-прийоми” (висловлювання-рішення, висловлювання, які знижують самооцінку абонента, висловлювання-заперечення).

Соціально-педагогічна технологія роботи з дітьми з особливими потребами та їх сім’ями. Головна мета соціально-педагогічної діяльності у роботі з сім’єю дитини з обмеженими можливостями. Поняття соціально-рольової адаптованістю сім’ї. Основні показники рівня соціально-рольової адаптованості: ставлення до дитини; реабілітаційна активність сім’ї; реабілітаційна культура сім’ї. Характеристика основних показників рівня соціально-рольової адаптованості.

Цикл соціальної допомоги: 1) знайомство, запрошення до співробітництва і проведення оцінки потреб клієнта (діагностика); 2) планування роботи; 3) її виконання; 4) оцінка кінцевого результату, припинення взаємодії чи продовження.

Зміст соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми, які повернулися з місць позбавлення волі. Етапи роботи: перший етап, перша фаза – підготовка до повернення потенційного клієнта; перший етап, друга фаза – особисте знайомство з клієнтом і встановлення контакту; другий етап – реалізація соціального супроводу клієнта; третій етап – припинення надання соціальної допомоги. Висновок про припинення соціального супроводу або його доцільність продовження на певний термін.

Методика роботи соціального педагога з прийомною сім’єю. Поняття “прийомна сім’я”. Інформація про дитину, яку повинні мати соціальний педагог та прийомні батьки: вік, стать, стан фізичного, психічного здоров’я, причини переходу до прийомної сім’ї, повні дані про біологічних батьків, особливості характеру дитини, шкідливі звички.

Основні функції соціального педагога: пошук, рекрутування потенційних прийомних батьків; вивчення відповідності об’єктивних і суб’єктивних характеристик потенційної сім’ї нормативним вимогам; підготовка потенційних прийомних батьків; соціальний супровід функціонування прийомної сім’ї; робота з кровною сім’єю з метою її реабілітації.

Основні напрями плану соціального супроводу: проживання; контакт з рідними батьками; стан здоров’я (фізичного і психічного); фізичний розвиток; навчання; особливості характеру; входження в дитяче середовище. Функції соціального педагога щодо соціального супроводу: регулярні зустрічі з прийомними батьками і дитиною; контроль за напрямами, змістом та процесом виховання.