Висновок до розділу 1

Підсумовуючи розглянуті в розділі поняття престижу, іміджу можна припустити, що поняття престиж - це соціокультурний феномен, який суб'єктивний за своєю природою, так як відображається в суспільній свідомості, але при цьому має об'єктивні підстави, що знаходять своє відображення у соціальній структурі суспільства, (фр. prestige - авторитет, вплив) - значущість, привабливість, приписувана в певному суспільстві різним сторонам діяльності людей, їх соціального стану та професії, особистісним якостям (ініціативність, інтелектуалізм), різних благ і послуг, а також соціальним групам, організаціям, яким-небудь установам, нормам. Престиж тісно переплітається з авторитетом, повагою, впливом. Впливає на поведінку людей, на їхні рішення й дії. Наприклад, престиж професії значною мірою визначає ступінь її привабливості для молоді. Вищим мірилом престижу особистості в соціалістичному суспільстві визнається свідома, сумлінна, ініціативна праця на благо суспільства.

«Імідж» має функціональний характер. Поняття «імідж» має сенс вживати тоді, коли, по-перше, з'являється уявлення про те, що об'єкт сприймається аудиторією і відбувається усвідомлення самого факту сприйняття; по-друге, проявляється цілеспрямованість у формуванні образу об'єкту. Іншими словами, образ об'єкту може існувати «природно», а поняття «імідж» виникає тоді, коли виникає завдання, корекції цього образу в груповій чи індивідуальній свідомості. Сама ж свідома діяльність з корекції іміджу не завжди стає предметом рефлексії - інтуїтивно орієнтуючись на групові цінності та ідеали, суб'єкт не обов'язково включає її в предмет своєї свідомості. Суперечність між власним образом і «Я в очах інших», як важлива передумова іміджевої діяльності, вперше відзначено В. Гофманом. Діяльність суб'єкта по створенню іміджу мотивується розбіжністю уявлень про те, як організація повинна сприйматися оточуючими («бажаний імідж») і як вона реально сприймається. Виявлення цієї розбіжності передує діяльності з формування іміджу. Моделювання перспективи подолання основної суперечності передбачає розглянути в якості важливої умови формування іміджу підприємства наявність у суб'єкта управління «бажаного іміджу» (проектованого або цільового образу) і рефлексивного образу. Мета іміджевого впливу - «бажаний імідж» не повинен відповідати реальному стану підприємства (організації). Необхідно використовувати «підвищення потенціалу» іміджу, який сприяє розкриттю можливостей організації. На сьогоднішній день недостатньо спеціальних робіт вітчизняних дослідників, що розглядають проблему іміджу державних установ, в тому числі й іміджу соціальної роботи.

Якщо розглянути імідж соціальної роботи як державної установи, стає можливим виокремити показники, що сприяють формуванню ставлення громадськості до неї: 1) ефективність діяльності як цілісної структури, так і окремих її функціональних одиниць; 2) впорядкованість, згуртованість та монолітність державної організації; 3) рівень культури, зокрема, етичні норми; 4) ставлення співробітників до своєї установи та її керівників; 5) стиль взаємодії з макро- та мікросередовищем; 6) відображення та врахування потреб населення, менталітету громадян та історичних особливостей місцевості.

Важливу роль у формуванні позитивного ставлення громадян до діяльності державних структур відіграє також так званий моральний фактор, який є ще одним виміром ефективності. Оцінка населенням діяльності державної установи з точки зору моральності виходить, насамперед, з того, які особистісні духовно-моральні якості мають службовці і якою мірою вони прагнуть до захисту економічних, соціальних, культурних, індивідуальних й інших інтересів громадян. Низький моральний рівень чиновників, бюрократизм, байдуже, неповажне ставлення до людей, відірваність від народу, прагнення використовувати свою роботу з корисливою метою, хабарництво, корумпованість, зневага до законів багато в чому визначають якість функціонування державних установ.