11. Психологічні школи в соціології.

Чиказька школа

Школа в соціології - угрупування вчених, члени якого об'єднані навколо одного чи декількох лідерів, розробляють спільні наукові проблеми, мають відповідну інституційну форму та перебувають у стосунках міжособистісного спілкування.

Одна з найвідоміших шкіл у соціології - Чиказька школа, сформована на початку XX ст. при Чиказькому університеті. Університет був створений на кошти Дж. Рокфеллера, котрий завбачливо та системно вкладав власні кошти в розвиток освіти. Одним із засновників цієї школи був перший декан факультету соціології - А. Смол. Ця школа фактично обслуговувала інтереси правлячих структур міста Чикаго з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Представники: У. Томас, Ф. Знанецъкий, Дж. Мід, Т. Веблен, Е. Бер-джес, Г. Ласуел, Р. Парк та ін.

Наукова проблематика Чиказької школи досить розгалужена.

Предметом вивчення стали:

1.пенітенціарна система,

2.форми прояву девіантної поведінки,

3.маргіналізація суспільства,

4.дослідження проблеми міста (інвайроментальна соціологія),

5.форми соціального й особистісного контролю,

6.процеси соціалізації індивіда,

7.вплив ЗМІ на індивідуальну та суспільну свідомість,

8.методика й техніка емпіричних соціологічних досліджень.

На базі Чиказького університету сформувалися і набули значного авторитету серед наукової спільноти: Чиказька школа права, Чиказька школа економіки, Чиказька школа психології та Чиказька школа політичних наук

Франкфуртська школа

Склалася на базі Інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні в 20-30-ті pp. XX ст. Представники: Е. Фромм, Т. Адорно, Г. Маркузе, Ю. Хабермас.

Основна проблематика досліджень цієї школи:

1.теоретичне обґрунтування концепції авторитарної особистості;

2.розробка проблем гуманізму, теорії соціального характеру, соціального здоров'я, дерепресії (засобів соціального лікування суспільства);

3.соціологічна критика марксизму;

4.критичне осмислення "масової культури" й культурної індустрії та становища індивіда в суспільстві;

5.вивчення проблем комунікативних дій у суспільстві;

6.виявлення та розв'язання суперечностей, що виникають між соціальною системою з одного боку та "життєвим світом" окремої людини - з другого.