22. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.Репрезентативність, надійність та валідність вибірки. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність.
Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).
Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта, а вибірковий характер. При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки мають бути враховані як мінімум два фактори: наявність або відсутність об'єетивності при доборі. Урахування цих факторів дає наступні основні типи вибірки: випадкова та квазівипадкова, імовірнісна, цільова та побудована на основі судження. Критерієм оцінки якості вибірки (не єдиним) є її репрезентативність.
Репрезентативність – властивість вибірки відображати хар-ки досліджуваної (генеральної) сукупності.
При формуванні вибірки треба дотримуватися принципу вірогідності та випадковості.
Відхилення параметрів вибіркової сукупності від властивостей генеральної сукупності називають помилкою вибірки. Мінімальна помилка – 1%, забезпечується дуже рідко, максимальна – 40%.
Основні різновиди вибірки:
1)Випадковий добір – коли кожна одиниця сукупності має однакову або майже однакову імовірність потрапити до вибірки.
2)Невипадковий – квотна вибірка, це відбір респондентів для кожної з підгруп, передбачений чисельністю цих підгруп, тобто розраховується за формулою: p = N/n.
3)Стихійна вибірка – пресові опитування, добір собі подібних, допитування першого зустрічного тощо.
4)Опукла вибірка
Якість вибірки: Репрезентативність, надійність та валідність вибірки.
Вибірка – це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню. Також вибірка – сукупність способів, прийомів, процедур добору елементів об'єкта, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях. В соціологічних дослідженнях вибіркою називають частину генеральної сукупності, що має головні її властивості (критерії репрезентації).
Властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної називають репрезентативністю. Вислів "репрезентативне соціологічне дослідження" означає, що вибіркова сукупність, яка досліджувалася, відображає основні параметри генеральної сукупності та є її зменшеною моделлю, а висновки дослідження вибіркової сукупності можуть бути поширені на всю генеральну сукупність.
Різниця розходження, що об'єктивно існує між характеристиками генеральної та вибіркової сукупностей, називаються поми-лкою репрезентативності.
Ймовірність помилки репрезентативності зменшується завдяки збільшенню обсягу вибірки, а також унаслідок удосконалення процедури складання вибірки із застосуванням математичних методів.
Валідність ‑ ознака надійності, чинності вихідної інформації, яка використовується в економічних дослідженнях: реальність інформації, відсутність у ній помилок, можливих через неточність вибраної методики збирання та обробки даних.
„Респонденти... роблять припущення, як саме інтерпретувати запитання: „Кожне запитання означає для мене те, що є очевидним для мене тут і зараз”. Якщо респонденти і справді тлумачать запитання таким чином, то тим самим порушується головне припущення вимірювань у дослідженні про те, що запитання повинне мати однаковий смисл для всіх респондентів. Якщо ця умова не дотримується, то валідність порівняння відповідей респондентів ставиться під сумнів, якщо й зовсім не унеможливлюється. Об’єднання індивідуальних відповідей на запитання з метою підсумування громадської думки з певної проблеми відтак стає сумнівним, якщо взагалі не безглуздим
Генеральна сукупність та вибіркова сукупність. Перехід від обєкта до одиниць спостереження.
Генеральною сукупністю називають об’єкт дослідження, на який розповсюджують висновки соціологічного аналізу. Розрізняють кінцеву і без кінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні та неоднорідні генеральні сукупності.
Вибіркова сукупність –це певна кількість елементів генеральної сукупності, які відібрані за певним правилом.
Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв’юванню), називають, одиницями аналізу. Ними можуть бути окремі люди, групи, трудові колективи.
Вибірка виступає у двох осн. видах як
1-випадкова
2-стратифікована
При випадковій вибірці з ген. сук-ті одиниці абстрагування вибираються випадковим чином, тобто так, що кожен елемент ген. сук-ті має рівну можливість потрапити у сукупність вибірково. Випадковий відбір йде за будь-яким обраним принципом.
При стратифікованій вибірці відбір здійснюється з урахуванням питомої ваги кожної групи опитуваних в генеральної сукупності.
Розробка методичних інструментів досл. включає обґрунтування відповідних методів збору, обробки і соц. аналізу.
Роб. план досл. – документ, в якому в хронологічній послідовності розписується перелік необхідних робіт за видами і вказується кому, що робити.
Визначення та види вибірки у соціологічних дослідженнях. Щоб підготувати дослідження, необхідно обрати для нього об’єкт. Метод вибірки – це науковий підхід, що дозволяє судити про цілісний об’єкт, ґрунтуючись на даних лише його окремих ознак.
Генеральна сукупність об’єкта – це об’єкт соціального дослідження в цілісності його якостей та ознак.
Вибіркова сукупність – це частина об’єкта генеральної сукупності, що становить суму вихідних одиниць вивчення, спостереження та аналізу.
Репрезентативність – це принцип подоби, вибірково сформульованої моделі параметрів генеральної сукупності. Види вибірки:
1)Проста вибірка включає простий випадковий відбір, систематичний відбір, серійну та гніздову вибірку.
2)Складна: багатощаблева, комбіновано, стратифікована, квотна.
Одиниця відбору – це районування, що будується за принципом статистичної серії.
- 1.Об'єкт, предмет та метод соціології.
- 2. Взаємозв’язок соціології з соціально-гуманітарними, природничими науками
- 3. Структура і ф-ції соціології
- 2.Зв'язок соціології з соц.-гум-ми та природознавчими науками
- 4. Типи соціологічних теорій
- 5. Становлення соц знання (до XIX ст.).
- 6. О.Конт і проект нової науки - соціології.
- 7. Основні етапи розвитку соціології
- 8.Натуралістичні школи в соціології
- 10. Матеріалістична соціологія к.Маркса та неомарксизм в соціології XX ст.
- 9. Класичний період розвитку соціології (е. Дюркгейм, в. Парето, г. Зіммель, м. Вебер)
- 13. Українська протосоціологічна думка
- 12.Теорії соціальної стратифікації та мобільності п. Сорокіна.
- 11. Психологічні школи в соціології.
- 14.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.
- 15. Програма соціологічного дослідження: функції, структура, технологія підготовки.
- 24. Визначення мети, об’єкту, предмету соц дослідження.
- 16. Опитування як метод соц досл. Сфокусоване інтерв'ю. Інтерв’ю.
- 17. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- 18. Спостереження
- 19. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.
- 21. Основні методи обробки соц.Інф-ції. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних.
- 22. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.Репрезентативність, надійність та валідність вибірки. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність.
- 23. Ймовірнісний підхід до побудови вибірки. Однощаблевий та багатощаблевий випадковий відбір.
- 2 Особливості багатощабвідбору
- 24. Цілеспрямований підхід до побудови вибірки. Принцип типовості, принцип квот.
- 25. Поняття особистості
- 26. Основні фактори формування особистості. Соціалізація особистосі.
- 28. Соц. Статуси і ролі. Типи ролевих конфліктів.
- 29. Детермінація соціальної поведінки. Потреби та інтереси як механізми визначеності поведінки.
- 30. Соціальні відхилення. Девіантна поведінка. Соц контроль за поведінкою.
- 31. Економічна соціологія:предм., завд., стр-ра, істор., методи.
- 32. Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.
- 33. Праця і типи соціально-економічних груп. Характеристика конкретних соціально-економічних груп
- 34. Доходи: типеи соціально-економічних структур за критерієм доходів, соціальні фактори доходів, соц. Наслідки доходів,соц. Погляди на бідність і багатство.
- 35. Зайнятість в структурі соціально-економічних відносин
- 36. Безробіття та соціальна поведінка. Протиріччя соціального захисту безробіття.
- 37. Соціальна трудова мобільність
- 38. Трудовий конфлікт
- 39. Соціальні аспекти мотивації і стимулювання праці.
- 41. Соціальні страти, класи, групи
- 45. Соціальна дія і соціальна взаємодія: сутність, механізм.
- 46. Соціальні відносини: цінності як основа соціальних відносин, різновиди соціальних відносин.
- 48.Шлюб і розлучення: визначення, форми, мотивація. Криза інституту шлюбу в сучасному європейському суспільстві.
- 49. Основні напрями етносоціології.
- 50.Національно-етнічна структура суспільства.
- 51.Соціально-демографічна структура суспільства.
- 52.Демографічна криза європейських суспільств: ознаки, причини, наслідки.
- 53. Демографічна ситуація в Україні в дзеркалі Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
- 54. Гендерна проблематика в структурі соц. Знання.
- 55.Особливості соціологічного аналізу культури.
- 56. Теорія соціокультурної динаміки п.Сорокіна. П.Сорокін про «суперкультури».
- 57. Субкультури в контексті соц.Досліджень.
- 58.Соціальні інститути культури. Управління культурою
- 60. Протиріччя в розвитку і функціонуванні освіти. Проблеми сучасної вищої освіти.
- 61.Наука як соціальний інститут
- 62. Міграція наукових кадрів: причини, структура, наслідки. Криза української науки.
- 63. Масова культура” та її дослідження в соціологічних теоріях хх ст.
- 64.Громадська думки. Функції громадської думки. Критерії і показники соціальної зрілості.
- 65.Особливості вивчення громадської думки. Вимірюваня громадської думки: спрямованість, інтенсивність, інтеграція.
- 66. Опитування як метод соціологічного дослідження громадської думки. Досвід вивчення громадської думки в сша. Рекомендації Геллопа щодо удосконалення опитувань громадської думки
- 67.Управління громадською думкою.Пропоганда
- 68. Public relations: функції, завдання та можливості. Pr та маніпулювання громадською думкою.
- 69. Колективна поведінка: сутність, види.
- 70. Масові пристрасті: визначення, форми, етапи розвитку
- 71. Чутки: визначення, види, наслідки.
- 72.Соціальна комунікація