30. Соціальні відхилення. Девіантна поведінка. Соц контроль за поведінкою.
Девіація як соціальне явище буває різноманітною, присутня в суспільстві будь-якого типу і притаманна кожній соціальній спільноті. Особливо вона виявляється на етапі трансформації соціальної системи, під час зміни ціннісних орієнтацій. Соц. девіації реалізуються через девіантну поведінку.
Девіація може існувати на індивідуальному рівні, коли окремий індивід порушує норми своєї групи чи суспільства, а також на груповому рівні, коли яка-небудь група відмовляється від встановлених суспільством правил.
Девіантна (лат.— ухилення) поведінка — вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).
Соц. відхилення мають для сус-ва різне значення.
Позитивні є засобом прогресивного розвитку, подолання застарілих, консервативних, реакційних стандартів поведінки. Це соціальна творчість — наукова, технічна, художня, суспільно-політична.
Негативні відхилення дезорганізують систему, підриваючи іноді її основи. До них належать соціальна патологія — злочинність, наркоманія, проституція, алкоголізм.
Межі між позитивною і негативною девіантною поведінкою рухомі в часі й просторі.
Соціальні відносини між індивідами і суспільством формуються в умовах соціального контролю.
Соціальний контроль — засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.
Механізми соціального контролю:
соціалізація - людина має бажати впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства та відчувати розгубленість і роздратування, якщо ці закони порушуються;
груповий тиск - кожна людина є членом якоїсь групи (сім’ї, студентської групи), що має свої неписані норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотримуватися хоча б мінімуму тих вимог, норм, які існують у ній, інакше до порушника застосовують неформальні санкції (суспільний осуд, ізоляція).
Важливими елементами соц. контролю є: цінності, норми, звички, звичаї, санкції, які виникають та існують внаслідок дії соціальних інститутів.
Соц. норма — загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп. (визначає межу допустимої поведінки, що історично склалася у конкретному суспільстві.). Найчастіше поділяють:
Соц. приписи — норми, що визначають соціальне становище індивіда (право, звичай, правила пристойності, мода, мораль).
Важливу роль у механізмі соціального контролю виконують звички.
Звичка — встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції соціальної групи.
Вони виникають на основі навичок, закріплюються традиціями, в одних випадках визнаються як терпимі, в інших — як шановані.
Одним з важливих елементів соціальних норм є санкція (непорушна постанова), за допомогою якої забезпечується реалізація правил поведінки.
Норми можуть існувати як стандарти поведінки чи як очікувана поведінка. Функції норм: інтеграційну - об'єднання членів групи; контрольну - контроль за поведінкою членів групи; еталонну - вироблення зразків і стандартів поведінки.
У сучасному суспільстві соціальний контроль здійснюється переважно формальними нормами (накази, постанови, закони). Він набув інституційної підтримки, котру здійснюють основні соціальні інституції (армія, освіта, правосуддя, уряд).
- 1.Об'єкт, предмет та метод соціології.
- 2. Взаємозв’язок соціології з соціально-гуманітарними, природничими науками
- 3. Структура і ф-ції соціології
- 2.Зв'язок соціології з соц.-гум-ми та природознавчими науками
- 4. Типи соціологічних теорій
- 5. Становлення соц знання (до XIX ст.).
- 6. О.Конт і проект нової науки - соціології.
- 7. Основні етапи розвитку соціології
- 8.Натуралістичні школи в соціології
- 10. Матеріалістична соціологія к.Маркса та неомарксизм в соціології XX ст.
- 9. Класичний період розвитку соціології (е. Дюркгейм, в. Парето, г. Зіммель, м. Вебер)
- 13. Українська протосоціологічна думка
- 12.Теорії соціальної стратифікації та мобільності п. Сорокіна.
- 11. Психологічні школи в соціології.
- 14.Конкретне соціологічне дослідження: визначення, можливості, обмеження, методи.
- 15. Програма соціологічного дослідження: функції, структура, технологія підготовки.
- 24. Визначення мети, об’єкту, предмету соц дослідження.
- 16. Опитування як метод соц досл. Сфокусоване інтерв'ю. Інтерв’ю.
- 17. Аналіз документів. Контент-аналіз.
- 18. Спостереження
- 19. Експеримент як метод конкретного соціологічного дослідження: сутність, різновиди.
- 21. Основні методи обробки соц.Інф-ції. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних.
- 22. Поняття та проблеми формування вибірки. Типи вибірки.Репрезентативність, надійність та валідність вибірки. Генеральна сукупність та вибіркова сукупність.
- 23. Ймовірнісний підхід до побудови вибірки. Однощаблевий та багатощаблевий випадковий відбір.
- 2 Особливості багатощабвідбору
- 24. Цілеспрямований підхід до побудови вибірки. Принцип типовості, принцип квот.
- 25. Поняття особистості
- 26. Основні фактори формування особистості. Соціалізація особистосі.
- 28. Соц. Статуси і ролі. Типи ролевих конфліктів.
- 29. Детермінація соціальної поведінки. Потреби та інтереси як механізми визначеності поведінки.
- 30. Соціальні відхилення. Девіантна поведінка. Соц контроль за поведінкою.
- 31. Економічна соціологія:предм., завд., стр-ра, істор., методи.
- 32. Предмет і завдання соціології праці. Соціальний аналіз організаційно-трудових відносин.
- 33. Праця і типи соціально-економічних груп. Характеристика конкретних соціально-економічних груп
- 34. Доходи: типеи соціально-економічних структур за критерієм доходів, соціальні фактори доходів, соц. Наслідки доходів,соц. Погляди на бідність і багатство.
- 35. Зайнятість в структурі соціально-економічних відносин
- 36. Безробіття та соціальна поведінка. Протиріччя соціального захисту безробіття.
- 37. Соціальна трудова мобільність
- 38. Трудовий конфлікт
- 39. Соціальні аспекти мотивації і стимулювання праці.
- 41. Соціальні страти, класи, групи
- 45. Соціальна дія і соціальна взаємодія: сутність, механізм.
- 46. Соціальні відносини: цінності як основа соціальних відносин, різновиди соціальних відносин.
- 48.Шлюб і розлучення: визначення, форми, мотивація. Криза інституту шлюбу в сучасному європейському суспільстві.
- 49. Основні напрями етносоціології.
- 50.Національно-етнічна структура суспільства.
- 51.Соціально-демографічна структура суспільства.
- 52.Демографічна криза європейських суспільств: ознаки, причини, наслідки.
- 53. Демографічна ситуація в Україні в дзеркалі Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
- 54. Гендерна проблематика в структурі соц. Знання.
- 55.Особливості соціологічного аналізу культури.
- 56. Теорія соціокультурної динаміки п.Сорокіна. П.Сорокін про «суперкультури».
- 57. Субкультури в контексті соц.Досліджень.
- 58.Соціальні інститути культури. Управління культурою
- 60. Протиріччя в розвитку і функціонуванні освіти. Проблеми сучасної вищої освіти.
- 61.Наука як соціальний інститут
- 62. Міграція наукових кадрів: причини, структура, наслідки. Криза української науки.
- 63. Масова культура” та її дослідження в соціологічних теоріях хх ст.
- 64.Громадська думки. Функції громадської думки. Критерії і показники соціальної зрілості.
- 65.Особливості вивчення громадської думки. Вимірюваня громадської думки: спрямованість, інтенсивність, інтеграція.
- 66. Опитування як метод соціологічного дослідження громадської думки. Досвід вивчення громадської думки в сша. Рекомендації Геллопа щодо удосконалення опитувань громадської думки
- 67.Управління громадською думкою.Пропоганда
- 68. Public relations: функції, завдання та можливості. Pr та маніпулювання громадською думкою.
- 69. Колективна поведінка: сутність, види.
- 70. Масові пристрасті: визначення, форми, етапи розвитку
- 71. Чутки: визначення, види, наслідки.
- 72.Соціальна комунікація