15.Психологічні особливості етнічних груп. Роль ментальності в житті суспільства.

Особливості етносу проявляються у характері і традиціях , праці людей, в особливостях побуту , уявленнях про сімейні стосунки і тд.

Національний характер-це специфічне поєднання типових рис у конкретних історичних і соціально економічних умовах буття нації; уявлення народу про самого себе. В його структурі дослідники вирізняють : національний темперамент, національні емоції, національні почуття, первинні національні забобони.

за способами соціалізації етнічні особливості поділяються на вітальні (способи фізичного розвитку дітей) і ментальні (духовний склад етносу). Менталітет –це душа , інформаційно енергетичне поле , що охоплює емоційний , інтелектуальний і духовний рівні соц систем.

Етнічна соціалізація – це процес встановлення людини як представника певного етносу через інтеріоризацію відносин які складають основу буття етносу. Здійснюється за допомогою інститутів : родина , система освіти , ЗМІ . Етнічна соціалізація має 2 сторони : опанування етнокультурних цінностей та перерозподіл їх у систему особистих установок.

Найважливішим інститутом первинної етнічної соціалізації є сім*я. вивчення стилю етнічної соціалізації у різних етносів передбачає аналіз компонентів: 1. Мети й завдань виховання. 2. Засобів і методів. 3. Агентів та інститутів соціалізації. 4. Її наслідків та ефективності.

Стиль життя етносу – це одна з характеристик способу життя етносуб*єкта , яка фіксує манери , звички … в його соц поведінці.

Чинники розвитку етнічної ідентичності в індивіда:

1. Особливості ентічної соціалізації в найблищ оточенні

2. Статусні відносини між етнічними групами

3. Специфіка етноконтактного середовища

ІІ. Під ментальністю розуміють стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості і підсвідомості , що вивчають нахили , орієнтири людей, у яких виявляються національний характер , цінності . Ментальність є глибинним джерелом мислення , ідеології і віри , почуттів і емоцій.

Характерні риси та особливості української ментальності зумовлені низкою чинників :

1. Геополітичне становише: між заходом і сходом .

2. Домінуючий вплив двох головних історичних пластів традиційно-побутової культури: козацького та землеробського. ( для укр ментальності характерна двоїстість , яка з одного боку , базується на поєднанні в ній західних і східних начал, а з іншого – на протиставленні двох основних історичних пластів традиційно-побутової культури: землеробського і козацького . ця двоїстість виявляється у великій амплітуді чуттєвого життя українців: від любові до ненависті , від ейфорії до розпачу ,а також у певній послідовності дій.

3. Багатовікова відсутність власної держави. Це деформувало укр націон характер

4. Тривала роз*єднаність укр земель . перебування українців у складі росії, румунії …. Та ін шо вплинуло на традиції , побут українців. Саме це є основно. Рисою урк ментальності , як відсутність почуття національної єдності.

5. Цілеспрямоване знищення й денаціоналізація української еліти.

6. Нашарування «радянської» ментальності.тривале перебування укр народу в жорстких рамках тоталітарного суспільства . вченні виділяють основні риси «радянської» ментальності:

ПАСИВНІСТЬ ОСОБИ –відсутність волі до поліпшення життя власними силами , головне створити враження , що людина працює , а не працювати на певний результат.

КОМПЛЕКС МЕНШОВАРТОСТІ- відчуття власної нездатності через некомпетентності та непрофесіоналізм , зворотним боком є хамство.

ПАТЕРНАЛІЗМ – перекладання на владу вирішення власних проблем.

БЕЗПОРАДНІСТЬ-надія на вирішення проблем ззовні , на чиюсь гуманітарну допомогу.

7. Важливу роль у становленні української ментальності зіграла також церква. Більшість дослідників до найусталеніших рис українського національного характеру відносять: індивідуалізм, гуманність , демократизм , гостинність.

Завдяки особливостям української ментальності , незважаючи на кризовий стан , в державі не відбувається соціального вибуху. Водночас саме ці особливості є перешкодою на шляху реформ , оскількі вони не дають змоги надати розвиткові країни бажаної динаміки.

Реформування суспільства – це завжди складний процес. Світовий досвід вивів своєрідну формулу успіху модернізації «синтез чужих досягнень і власних традицій». Це передбачає:

1.новітні ідеї повинні легко усвідомлюватись широким загалом.

2.новації повинні органічно продовжувати і розвивати віками усталені національні традиції

3.черговість і темпи впровадження новацій

Ретельне врахування характерних рис та особливостей національної ментальності – умова умова успішної діяльності соц педагога , виховних організацій .

13.характеристика макро та мега факторів соц..

Фактори соціалізації діляться на мегафактори і мезофактори. Виділяють такі сучасні мегафактори соціалізації.

Космос. Виділення його в один з основних чинників соціалізації засноване на тому, що людина не тільки член суспільства, частина соціуму, що включає в себе сім'ю, народ і все людство, він ще й частину всесвіту, космосу, що включає в себе всі існуючі створення, стоять на різних щаблях розвитку.. Вентцель вважав, що якщо існує соціальна педагогіка, що займається вихованням людини як члена людського суспільства

Планета, світ . Планета - це поняття астрономічне, небесне тіло, наша Земля, на якій проживає світ - сукупність людського суспільства, провідного різні форми соціального життя, що сформувалися в ході еволюції. Органічний взаємозв'язок і взаємозалежність між планетою і світом очевидна: спочатку умови на планеті породили життя і людське суспільство, а тепер в процесі розвитку світ впливає на стан планети.

Хантінгтона 8 цивілізацій:

1 зх.. 2словяно-православна.3 Конфуціанська.4 Японська.5ісламська .6індуїстська. 7латиноамериканська і8 африканська

Усса 3 зони за рівнем розвитку

1) футурозона багаті і розумні країнипн.америка зх. Європа

2) копіїстів –копіюють знання . створені в футурозонах втілюють знання в матеріальні продукти .пд. корея . малайзія . іспанія італія

3) сировинна зона –є природні ресурси .

опосередкований вплив глобальних процесів і проблем на соціалізацію виражається в проблемах:

1)забруднення навколишнього середовища відбивається в умовах житя

2)глобальні економічні і політичні процеси визначають умови життя у людей в країнах

3)світ як планетарне співтов. Може впливати на процес соціалізації через змі

Країна як макрофактор соціаліз.

Караїна- феномен гоеграфічно –культурний. Це територія з певними географічними умовами та визначними кордонами

Природно- кліматичні умови тих чи інших країн різні і роблять прямий і вплив на жителів і їхню життєдіяльність. Географічні і кліматичні умови примушують жителів країни з покоління в покоління переборювати існуючі труднощі або полегшують працю, а також господарський розвиток країни. Клімат і природні умови впливають на те що людина їсть, у що одягається, у якому житлі живе. А все це,формує поведінку, звичаї, культурні традиції.

Етнос як макрофактор соціаліз.

взаємодія зі спільнотами різного виду- з етносом, з суспільством і з державоюЦе історично сформована спільність людей що володіють загальним менталітетом, стабільними особливостями культури, а також усвідомлення своєї єдності і відміннос ті від інших подібних утворень. Соціо.- культ. складова психології і поведінки людей закладено в історично сформованому менталітеті етносу. Менталітет- система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Суспільство як фактор соціаліз.

. Суспільство- реальний процес життєдіяльності індивіда, який має історичний характер, існує об’єктивно. Людина живе у суспільстві у якому складаються певні соціальні відносини, структуру якого складають сім’я, етнічні, конфесійні, вікові, та інші соц. групи. На процес соціаліз. впливають такі суспільні чинники як гендерна, вікова, соціальна структура суспільства.

Держава

- ланка політичної системи суспільства, сукупність взаємозалежних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством. Державу можна розглядати як фактор стихійної соціалізації, оскільки вона через свою політику і практичну діяльність створює певні умови життя для її громадян, їхнього розвитку і самореалізації. Вона визначає вік та термін навчання у загальноосвітніх закладах, трудовій діяльності, створює правові, організаційні,. Держава здійснює і відносно соціально контрольовану соціалізацію своїх громадян, створюючи для цього як організації, що мають своїми функціями виховання певних вікових груп