Передмова

Автор цієї книжки читає соціологію на факультеті журналістики майже 20 років і вважає, що він може пояснити, для чого сучасній осві­ченій людині ця наука, як має і чи мусить журналіст у своїй практичній роботі застосовувати її методи, результати і т. д. Власне, «чи мусить» - запитання риторичне, бо практично кожен засіб масової інформації, пра­цівники якого поважають себе, тією чи іншою мірою використовує ре­зультати соціологічних досліджень. Тут йдеться про інше. Журналісти залюбки пишуть про медицину, у лютому 2005 р. чи не всі газети (й інші ЗМІ) опублікували інформацію про небувалий вибух нейтронної зірки в сузір'ї Стрільця¹. Однак це не означає, що журналістові треба вивчати медицину, астрономію. То ж навіщо йому соціологія?

Соціологія як така потрібна журналістові не більше, ніж астро­номія чи бухгалтерський облік. Зате йому конче потрібне системне мислення про світ, про своє місце в ньому, врешті-решт, про ту ж меди­цину й астрономію. А таке системне мислення можна виробити, опанувавши соціологію.

Прагнучи об'єктивно відображати події та явища, кожен журна­ліст воліє мати у своєму розпорядженні достовірну, надійну та якісну ін­формацію. А журналістська методика здобуття такої інформації якраз грунтується на методиці соціологічній.

Соціологія в сучасному суспільстві - це як футбол, політика чи су­часна музика: кожен вважає, що добре розуміється на них. Точніше, майже кожен. Принаймні ведучий одного популярного, авторитетного телеканалу, запросивши перед президентськими виборами 2004 р. до себе в програму двох поважних соціологів, не міг зрозуміти їхніх пояснень того, як на рейтинги впливає обсяг і тип вибірки, формулювання запитань - тобто речей банальних і очевидних для людини, яка уважно прочитає цю книжку.

Зрозуміло, однак, що мову про соціологію в журналістиці можна вес­ти лише, з'ясувавши суть соціології як науки. Дві третини цього підручника

Див., напр.: В історії людства міг настати останній день // Високий Замок. - 2005.-23 лют.

присвячено цьому завданню. Підручник дає загальне уявлення про соціологію як науку (Розділ 1). про соціологічні методи збору інформації (Розділ 2), про методику проведення конкретного, соціологічного дослідження (Розділ 3). 1 лише в Розділі 4 йдеться про вплив соціологічної методики на роботу журналіста, значення соціології у журналістській діяльності.

Мета підручника - виробити в майбутніх журналістів системне, соціологічне мислення, розкрити способи одержання надійної і достовірної інформації про суспільні процеси та об'єктивного її аналізу. Соціологічну інформацію та соціологічні методики застосовують дедалі активніше не тільки в журналістській практиці. Автор також вважає, що підручник допоможе майбутнім (та й теперішнім) спеціалістам уникнути профанації соціології, сприятиме кваліфікованому використанню соціологічної інформації передусім у журналістиці. Адже журналіст мас уміти об'єктивно оцінити соціологічну інформацію, а якщо потрібно - самому провести кваліфіковане дослідження. На досягнення цієї мети і розрахований підручник.

Якось давній приятель автора зауважив: коли ми вчилися, нам соціології не викладали взагалі. Однак ми стали непоганими фахівцями. «А ти уявляєш, якими фахівцями ви стали б, якби ще й соціологію опанували», — напівжартома відповів йому автор.

Насправді автор не вважає соціологію найголовнішим предметом у вищій школі. Однак він переконаний, що без ґрунтовних знань соціології неможливо стати кваліфікованим фахівцем, особливо в галузі суспільних процесів. Автор бажає своїм читачам стати висококваліфікованими фахівцями і саме тому пропонує їхній увазі цю книжку.

ВСТУП

Якщо сучасну людину із середньою чи навіть гуманітарною вищою освітою запитати, що таке біохімія, астрофізика, геологія, генетика чи кібернетика, то вона зуміє досить точно схарактеризувати кожну з цих наук, хоча жодної з них не вивчають ні в школі, ні на гуманітарних факультетах. Однак, як свідчить досвід, не кожен і не відразу може дати визначення соціології.

Принаймні студенти факультету журналісти­ки, даючи визначення соціології, найчастіше йдуть або семантичним шляхом (соціологія - наука про суспільство), або ж, сказати б, емпіричним (соціологія - наука, яка займається анкетуванням). В обох випадках такі визначення не повні й не окреслюють суті соціології. Справді, якщо вона - «наука про суспільство» (соціо - суспільство, логос - вчення), то незрозуміло, чим соціологія відрізняється від інших суспільствознавчих наук. У другому випадку зводиться до абсолюту лише один із різновидів одного із соціологічних методів збору інформації. На причині цього явища зупинимось згодом, тепер відзначимо той очевидний факт, що абсолютизація одного (хай навіть найпоширенішого) методу неминуче обмежує, а отже, спотворює уявлення про науку.

Соціологія справді є наукою про суспільство, але розглядає його як цілісну систему. Окремі соціальні інститути, процеси, суспільні групи соціолог вивчає не відокремлено, а в їх зв'язку з іншими інститутами, процесами, групами, із суспільством загалом. Окрім того, на відміну від інших суспільствознавців, соціолог намагається виміряти досліджувані явища конкретними величинами.

Соціодогія - це наука про соціаль­ні інститути, про­цеси, суспільні групи та їх взаємо­зв'язки як цілісну систему. Головна ознака соціології - її орієнтація на ви­мірювання дослі­джуваних явищ конкретними ве­личинами