6.6. Ренесансні соціально-політичні теорії та утопії
В епоху Відродження були розроблені численні соціально-політичні та утопічні вчення, зміст яких обговорювався протягом наступних століть, а деякі ідеї обговорюються й досі.
Відомий італійський історик і філософ Ніколо Макіавеллі (1469–1527) у ряді творів, особливо у невеликій праці “Державець”, розробляв принципи політики, показував її автономність, відокремленість від моралі. Вважається прибічником політичного реалізму (брати речі такими, які вони є), а інколи й цинізму (мета виправдовує засоби). Був песимістичного складу стосовно засад людської природи (“Про людей в цілому можна сказати, що вони невдячні і непостійні, схильні до лицемірства й обману, що їх відлякує небезпека й приваблює нажива”; “Люди скоріше вибачать смерть батька, ніж втрату майна”; “Люди завжди недобрі, доки їх не примусить до добра необхідність” і т. ін. [6]). Які б не відбувалися зміни державного устрою в середині країни, як би не змінювалось панування одних країн над іншими, за всім стоїть незмінність людської природи і саме ця незмінність забезпечує постійність соціально-політичних закономірностей, а значить дає підставу для існування науки про них. Божественний вплив на життя суспільства не є фатальним, люди здатні вносити й від себе певні зміни, і Бог завжди залишає людям частку своєї слави: «Одначе ради того, аби не втратити свободу волі, я припущу, що може доля розпоряджається лише половиною усіх наших справ, другу ж половину, або близько того, вона віддає самим людям» [7].
Англійський мислитель Томас Мор (1478–1535) у 1516 р. опублікував книгу під назвою “Золота книга, настільки ж корисна, як і кумедна, про найкращий устрій держави та про новий острів Утопія”. У цій книзі він проводить гуманістичну ідею, що людина повинна жити згідно з природою, підкреслював роль науки й мистецтва, сповідував релігійну толерантність, засуджував паразитизм. Причину всіх народних нещасть Мор вбачав в існуванні приватної власності, в ній же коріниться моральна недосконалість суспільства. На відміну від переконаності Макіавеллі у незмінно злій природі людини, він вважає, що добра у своїх підвалинах людська природа відновиться з новим державним устроєм, за якого в суспільстві не буде приватної власності.
У книзі Мора докладно описується розпорядок життя утопійців аж до змісту молитов, які читають острів’яни на чолі зі священником. На острові немає сіл для постійного мешкання, все населення розміщене у 54 містах. На село для виконання господарських робіт по черзі переселяються сім'ями з міст. У містах розвинуто ремесло для забезпечення тільки власних потреб та для безгрошового обміну. Робочий день у них складає всього шість годин, сплять протягом восьми годин, а решту часу люди проводять у різних формах дозвілля. Припускає Мор для утопійців і рабство. Рабами у них стають власні громадяни, які вчинили ганебне діяння або засуджені в інших народів до страти за злочин. Цих останніх утопійці отримують задарма або за дешеву ціну і поводяться з ним досить суворо.
Ще один італійський філософ Томмазо Кампанелла (1568–1639) свої соціально-політичні й утопічні ідеї виклав у творі “Місто Сонця”. Місто, про яке йдеться, створили люди, що втекли з Індії й вирішили общиною вести філософський спосіб життя, створили державу, яка влаштована не Богом, а людським розумом. У цьому місті-державі немає приватної власності, панує спільна й організована праця, яка припускає розподіл на розумову й фізичну. Робочий день триває лише чотири години. Там немає бідних і багатих, люди живуть так, що “не вони слугують речам, а навпаки речі слугують їм”. На відміну від платонівських ідеалів, у місті-державі Кампанелли є соціальна однорідність. Життя організоване у відповідності з людською природою, і цілісність, що притаманна всій природі, реалізована й у суспільному житті. Управління побудоване так: головним є метафізик (Сонце), що уособлює синтез усіх знань і тому може бути названий універсальною людиною; у метафізика є три помічника, які реалізують три основні принципи буття – Могутність, Мудрість, Любов; усього сорок начальників. У місті Сонця не існують родинні зв’язки, немає індивідуальної сім’ї. Законодавство просте й ясне, засноване на євангельських заповітах: “Чого не бажаєте собі, не робіть і іншим”.
- Філософія
- Частина перша: історія філософії
- Передмова
- Частина перша історія філософії
- Загальні відомості про філософію
- Презентація філософії
- 1.2. Філософія у сфері культури
- 1.3. Походження філософії, її історичні типи та національна своєрідність
- 1.4. Характер філософських проблем, структура філософії та особливості її мови
- Література
- Примітки
- Філософія стародавнього китаю
- 2.1. Загальна характеристика філософської традиції у Давньому Китаї
- 2. 2. Основні філософські школи Стародавнього Китаю
- Школа імен
- Даосизм
- 2.3. Філософія епохи Хань
- Література:
- Навчальна література
- Додаткова література
- Примітки
- Філософія стародавньої індії
- 3.1. Ведична література як виток давньоіндійської філософії
- 3.2. Індійські філософські школи (даршани) ведичної традиції
- Вайшешика
- Міманса
- Веданта
- 3. 3. Неортодоксальні філософські вчення Локаята
- Джайнізм
- Буддизм
- Література: Першоджерела
- Примітки
- 4.Антична філософія
- 4.1. Виникнення та загальна характеристика античної філософії
- 4.2. Онтологічна проблематика у досократівський період розвитку античної філософії
- 4.3. Класична антична філософія
- 4.4. Філософія епохи еллінізму
- 4.5. Неоплатонізм
- 4.6. Розвиток науки в античності
- Астрономія і математика
- Література
- Примітки
- Середньовічна філософія
- 5.1. Загальна характеристика середньовічної філософії
- 5.2. Апологетика і патристика
- 5.3. Виникнення і розквіт схоластики
- 5.4. Пізня схоластика
- Литература
- Жильсон э. Философия в средние века: От истоков патристики до конца XIV века. – м.: Республика, 2004. – 678 с.
- Примітки
- 6. Філософія епохи Відродження
- 6.1. Загальні риси духовного стану епохи Відродження
- 6.2. Італійський гуманізм і його філософські основи
- 6.3. Неоплатонічний період у філософії Відродження
- 6.4. Натурфілософія епохи Відродження
- 6.5. Північноєвропейський гуманізм
- 6.6. Ренесансні соціально-політичні теорії та утопії
- Література
- Примітки
- Філософія нового часу
- 7.1. Формування нової парадигми філософування у XVII ст.
- 7.2. Проблема методу пізнання у філософії Нового часу
- 7.3. Соціально-політичні ідеї т. Гоббса і д. Локка
- 7.4. Метафізика та раціоналістична гносеологія б. Спінози і г. Лейбніца
- 7.5. Проблема знання у Джамбатісти Віко: історія, філософія та філологія
- 7.9. Криза емпіризму у філософії Дж. Берклі та д. Юма
- Література
- Примітки
- 8. Філософія доби просвітництва
- 8.1. Загальні риси філософії Просвітництва
- 8.2. Просвітництво в Німеччині
- 8.3. Французьке Просвітництво XVIII ст.
- Література
- Примітки
- 9. Німецька Класична філософія
- 9.1. Критична філософія і. Канта
- 9.1.1. Від Юма до Канта
- 9.1.2. “Копернiканський переворот” у фiлософiї, вчинений I. Кантом
- 9.1.3. “Критика чистого розуму”
- 9.2. Морально-правова концепція і. Канта
- 9.3. Естетика Канта та його філософська антропологія
- 9.4. Філософія й. Г. Фіхте
- 9.4.1. Життя і основні твори Фіхте
- 9.4.2. «Науковчення» Фіхте
- 9.4.3. Філософія права й моралі
- 9.4.4. Вчення про людину, суспільство і його історію
- 9.5. Філософія ф. В. Й. Шеллінга
- 9.5.1. Життя й творчість ф. В. Й. Шеллінга
- 9.5.2. Теорія знання й натурфілософія
- 9.5.3. Філософія тотожності
- 9.5.4. Філософія одкровення
- 9.6. Філософія г. В. Ф. Гегеля
- 9.6.1. Життя і твори г. В. Ф. Гегеля
- 9.6.2. “Феноменологія духу”
- 9.6.3. Енциклопедія філософських наук
- 9.6.3.1. Наука логіки
- 9.6.3.2. Філософія природи
- 9.6.3.3. Філософія духу
- Література Твори і. Канта і й. Г. Фіхте
- Фихте и. Г. Науковчення nova 288рочит: попереднє зауваження // Філософська думка, 2000, №1.
- Навчальна
- Коплстон ф. От Фихте до Ницше. – м.: Республика, 2004. – 542 с. Твори ф.В.Й. Шеллінга
- Література з філософії Шеллінга
- Твори г.В.Ф. Гегеля
- Примітки
- I0. Розвиток філософської думки в Україні
- 10.1. Становлення і основні етапи розвитку філософської думки в Україні
- I0.2. Г. С. Сковорода, його життя і філософія
- 10.3. Філософські погляди п. Д. Юркевича та о. О. Потебні
- Література:
- Примітки
- 11. Російська філософія XIX – початку XX ст
- 11.1. Словянофіли і західники. П. Я. Чаадаєв
- 10.2. Філософія в. С. Соловйова
- 11.3. Російська релігійна філософія хх ст.
- Примітки
- 12. Некласична філософія на Заході
- 12.1. Криза класичного типу філософування у Західній Європі (причини, форми прояву)
- 12.2. Позитивізм і марксизм як опозиція новоєвропейській філософській класиці
- 12.3. Проблемні сфери провідних філософських течій сучасності
- 12.3.1. Філософська антропологія, фрейдизм і неофрейдизм
- 12.3.2. Персоналізм
- 12.3.3. Феноменологія
- 12.3.4. Основні ідеї структуралізму
- 12.3.5. Філософія постмодернізму
- 12.3.6. Прагматизм
- 12.3.6. Філософія життя і герменевтика
- Примітки
- Глосарій