58. Вибірка у соціології та її види

Вибірка — це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню сукупність способів, прийомів, процедур відбору елементів об'єкта, одиниць спостереження й вивчення при масових соціологічних дослідженнях

Безліч соціальних об'єктів які є предметом вивчення в програмі соціологічного дослідження, утворюють генеральну сукупність. Як генеральну сукупність можна розглядати жителів країни, області, під­приємців, студентів всієї країни тощо. Частина об'єктів генеральної сукупності, що виступають як об'єкти спостереження називається вибірковою сукупністю. Число одиниць спостереження в складі вибіркової сукупності називається обсягом вибірки.

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта а вибірковий характер.

При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки повинні бути враховані два фактори: 1) наявність або відсутність ймовірного механізму відбору й 2) наявність або відсутність об'єктивності при відборі Облік цих факторів дає такі основні види вибірки випадкова квазівипадкова, квотна, багатоступінчаста та ін.

Вибірка випадкова. Спосіб відбору, при якому кожний елемент генеральної сукупності має деяку, відмінну від нуля імовірність бути відібраним

Реалізувати процедуру простого випадкового відбору можна двома прийомами лотерейним методом і за допомогою таблиці випадкових чисел

Вибірка невипадкова. Виділяють два види невипадкового відбо­ру спрямований відбір {цілеспрямований, цільовий, вибір на розсуд) і стихійний Спрямований відбір характеризується вибором одиниць або груп одиниць за яким-небудь заздалегідь визначеним принципом. Найпоширенішими формами спрямованого відбору вважаються, вибір типових об'єктів, метод «сніжної грудки» і вибір квотами.

Стихійні вибірки формуються довільно й, як правило, незалежно від дослідника Прикладами стихійного відбору можуть служити опитування за допомогою засобів масової інформації, «вибірка першого зустрічного», опитування пасажирів на зупинках або в транспорті тощо.

Вибірка квотна — мікромодель об'єкта соціологічного досліджен­ня, сформована на основі статистичних відомостей (параметрів квот) переважно про соціально-демографічні характеристики елементів генеральної сукупності.

Квотний метод вибірки передбачає попередню наявність статис­тичних відомостей щодо ряду істотних характеристик генеральної сукупності. Однак ці відомості не використовуються для визначення обсягу вибірки, тому що надалі відбір респондентів здійснюється не випадково, а цілеспрямовано, за допомогою інтерв'юерів. Число характеристик, дані про які вибираються як квоти, як правило, не перевищує чотирьох.

Вибірка багатоступінчаста — вид вибірки, побудований із засто­суванням процедури поетапного відбору об'єктів, до того ж сукупність об'єктів, відібраних на попередньому етапі (сходинці) стає вихідною для відбору на наступному. Проміжні об'єкти, що становлять вибір­кову сукупність на вищих сходинках багатоступінчастої вибірки, на­зиваються одиницями відбору. Розрізняють одиниці відбору першої сходинки (первинні одиниці), одиниці відбору другої сходинки (вто­ринні одиниці) тощо. Об'єкти нижньої сходинки з яких безпосеред­ньо ведеться збір соціологічної інформації, називаються одиницями спостереження.

Прикладом може служити дослідження ставлення студентів до реформ у системі вищої освіти. Генеральна сукупність — усі студенти вузів. Застосовуються три сходинки відбору. На першій виділяються вузи за напрямками. Друга сходинка — у кожній групі вузів робить­ся випадковий непропорційний відбір. Наприклад, відбирається по одному або два вузи з кожної групи. На третій сходинці у вузах виз­начаються факультети й курси, на яких пройде дослідження. Четверта сходинка припускає визначення студентських груп, які будуть опитані. Одиницею спостереження є студент.

Піча

Вибірка

Особливе значення в соціологічному дослідженні відводиться вибірці. Це обумовлено тим, що об'єкт дослідження найчастіше нараховує сотні, тисячі, десятки або сотні тисяч людей. Всі вони не можуть бути опитані. Тому при підготовці дослідження важливо так сформувати вибірку, щоб вона була і економічною, і презентативною, тобто вона має правильно відбивати всі характеристики генеральної сукупності, із якої вона походить. Репрезентативність забезпечується дизайном вибірки (стратегією і процедурами її фор­мування) і розрахунком її мінімального обсягу, який здатний забезпечити необхідну точність результатів. Економічність (ефективність) вибірки пов'я­зується з вартістю вибіркового дослідження.

^Генеральною сукупністю називають об'єкт дослідження, на який роз­повсюджуються висновки соціологічного аналізу. Генеральні сукупності ділять на кінцеву і (практично) бескінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні і неоднорідні. II * Вибіркова сукупність - це певне число елементів генеральної II сукупності, відібрані за суворо заданим правилом. Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються і т. п.), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв'юванню) називають одиницями аналізу. Ними можуть виступати окремі люди, їх групи, трудові

Колективи.

Увага!

Існує усталена пропорція: якщо величина генеральної сукупності становить менше 5000 чол. , то достатнім об'ємом вибіркової сукупності вважається об'єм не менше 500 чол. при більшій величині вибірка становить 10%, але не більше 2000-2500 чол.

В соціологічній практиці застосовуються різноманітні способи вибірки: простий випадковий відбір, багатоступеневий, систематичний, стратифікований, кластерний (гніздовий), квотнийта ін. Зупинимось коротко на їх характеристиці.

Простий випадковий відбір передбачає, що всі елементи генеральної су­купності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку. При цьому береться до уваги, що:

► генеральна сукупність є однорідною;

► всі її елементи є доступними для дослідження в однаковій мірі;

► в наявності є повний список елементів, що становлять генеральну сукупність;

► до цього списку застосовуються процедури випадкового відбору (з використан­ням таблиць або генераторів випадкових чисел).

Багатоступеневий відбір застосовують стосовно великих генеральних су­купностей із складною структурою. Для цього генеральну сукупність структурують, розбиваючи її на кінцеве число підсукупностей. Утворюються нова, конкретна і кінцева, генеральна сукупність, елементами (одиницями відбору) якої є виділені підсукупності. Серед них вибираються одиниці аналізу. Ця операція може повторюватися декілька разів, поки не будуть виявлені підсу­купності, доступні для безпосереднього вивчення. Як правило, на останній ступені одиниці відбору співпадають з одиницями аналізу.

Систематичний відбір - це відбір із списку з певним "кроком" (наприклад, через 10, 20, 50 і т. д. чоловік).

Стратифіковані вибірки застосовують до неоднорідних генеральних сукупностей і в тих випадках, коли списки об'єктів легше одержати частинами, ніж по всій генеральній сукупності в цілому. У випадку стратифікованого випадкового відбору обсяг вибірки ділиться між стратами пропорційно їх чисельності, і потім із кожної страти вибирається проста випадкова вибірка. Наприклад, при вивченні студентства м. Києва стратифікується генеральна сукупність по вищих навчальних закладах, а внутрі кожного з них - по фа­культетах.

В кластерному відборі в якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи або колективи. Наприклад, із 15 студентських груп, в яких займається по 20, відбирається 5, і в цих групах проводиться су­цільне опитування. Кластерна вибірка дає науково обгрунтовану соціологічну інформацію, якщо групи максимально подібні за найважливішими озна­ками (наприклад, за статтю, віком, видом навчання і т. п.).

В цілеспрямованій вибірці найчастіше використовуються методи стихій­ної вибірки, основного масива і квотної вибірки, "снігового клубка", дос­тупні вибірки та ін. Метод стихійної вибірки - це звичайне поштове опиту­вання телеглядачів, читачів газет, журналів. Тут наперед неможливо визначити структуру масива респондентів, які заповнять і відправлять поштою анкети. Тому висновки такого дослідження можна розповсюджувати лише на опитану сукупність.

Метод основного масиву зазвичай застосовується при проведенні піло­тажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, для яких немає сенсу проводити вибіркове дослідження. Він практикується при задаванні якогось конкретного запитання. В подібних випадках опитується до 60-70 відсотків респондентів, які опинились у відбірковій сукупності.

Метод квотної вибірки часто застосовується при вивченні громадської дум­ки. Ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження є в наяв­ності статистичні дані про контрольні ознаки (наприклад, рівень освіти, кваліфі­кації) елементів генеральної сукупності. Наявні дані про ту або іншу контрольну ознаку виступають в якості квоти, а їх числові значення - показників квоти. Рес­понденти за таким методом відбираються цілеспрямовано, із збереженням показ­ників квот. Число показників, дані про які відбираються в якості квот, не повинно перевищувати чотирьох, бо за більшим числом показників відбір респондентів стає затрудненим. Цей метод спеціалісти не рекомендують використовувати в дос­лідженнях соціальної структури, стратифікації, мобільності.

Метод доступної вибірки застосовується при дослідженнях генеральних сукупностей, які є досить складними для дослідження іншими методами. Зазвичай це гіпотетичні генеральні сукупності - аудиторія ЗМІ (яка опитується безпосередньо за допомогою ЗМІ), споживачі певних товарів (опитуються в точках торгівлі), члени релігійних конфесій, представників яких опитують в місцях проведення культових заходів і т. п.

Щодо метода "снігового клубка", то він являє собою щось середнє між методом доступної вибірки і основного масива. Він застосовується до мало-

Помилки вибірки ^Інститут Геллапа)

200 чол. +/- 8% 400 чол +/- 6% 600 чол. +/- 5% 750 чол. +/- 4% 1000 чол. +/- 4% 1500 чол. +/- 3 % 4000 чол. +/- 2%

чисельних гіпотетичних генеральних сукупностей (наприклад, експертів з якоїсь вузької проблеми). Кожного знайденого члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає. Так складається основа вибірки, поки вона не буде оптимальною.

Який би метод вибірки не застосовувався в дослідженні, вимірювання якогось показника проводиться лише на частині генеральної сукупності, а це може приводити до певних помилок вибірки. Помилкою вибірки (Б) для якогось показника називається різниця між його середнім арифметичним значенням за вибіркою (х) і за генеральною сукупністю (т): Б = (х - т).

Випадкові помилки простої випадкової вибірки із безкінцевої генеральної сукупності мають розподіл, наближений до нормального, з нульовим середнім і дисперсією, яка є рівною 8²/п, де 8² - дисперсія ознаки за вибіркою, а п - її обсяг. Величина О_сі = 8/Цп називається стандартною помилкою вибірки.

Теорія вибірки в соціологічних дослідженнях передбачає систему розра­хунків і формул для оцінювання помилок вибірки і вираховування необхід­ного обсягу вибірки, використання яких соціологом може забезпечити бажаний ступінь точності результатів дослідження.