4.2. Опитування як провідний метод збору соціологічної інформації

Серед методів збору первинної соціологічної інфор­мації найпоширенішим є метод опитування, який у ба­гатьох людей асоціюється саме із соціологією. За його допомогою можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню.

Роль опитування у зборі первинної соціальної інформації

Опитування доцільне й ефективне тоді, коли необхід­ним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина — безпосередній учасник, представник, носій досліджува­ного явища чи процесу.

Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів не сформульовані запитання.

Отримання цієї інформації відбувається у процесі діалогу між дослідником і респондентом з використанням формалізованих запитань. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки опитуванню, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому методу служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності. Усе це забезпечує опитуванню переваги щодо методу спостереження або методу аналізу документів.

При опитуванні надто важливою є взаємодія соціоло­га та опитуваного. Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від ре­спондентів за допомогою опитування, відображає реаль­ність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомо­сті опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу відображення різ­них аспектів соціальної практики у свідомості людей.

Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до випадкових чинників. Ними, наприклад, можуть бути місце і обста­вини проведення опитування. Ступінь незалежності ін­формації від впливу випадкових чинників, тобто її стій­кість, називається надійністю інформації. Вона зале­жить від здатності суб'єкта давати одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обра­ної сукупності респондентів або кожної з її груп.

Для підвищення надійності інформації слід дбати про незмінність якомога більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування, порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників на респондентів у процесі спілкування.

Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний: сприйняв потрібну інформацію; прави­льно зрозумів її; зміг згадати, за необхідності, події ми­нулого; обрав достеменну відповідь на поставлене запи­тання; зміг адекватно висловитися. Важливо також, щоб пін не тільки міг, а й хотів щиро відповісти на запитання.

Якість первинної соціологічної інформації значною м і рою залежить від вимірювального інструмента — соціологічного питальника (бланк інтерв'ю, анкета). Критерія­ми їх оцінювання є стійкість (ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інс­трумента на одній і тій самій групі і за тих самих умов) обґрунтованість (ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти) інструмента вимірювання.

Обґрунтований інструмент вимірювання повинен Пуги стабільним. Перевірка якості вимірювального інструмента є складною, трудомісткою, але необхідною процедурою. Без неї неможливо визначити наукову зна­чущість одержаних результатів.

Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої у респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження. Фаза адап­тації складається із звернення і декількох перших запи­тань. Звернення є зав'язкою, початком опитування. Щоб респондент зміг надати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою — правила її за­повнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести йо­го до теми дослідження. Основним завданням є вста­новлення контакту з респондентом, «зав'язка розмови». Тому нерідко соціолог формулює спершу запитання, від­повіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.

Складніше сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні. Для цього необхідно їх зацікави­ти, зачепивши актуальні життєві проблеми. Форму­лювання мети дослідження, пояснення можливості використання його результатів для задоволення по­треб респондентів — все це актуалізує участь в опиту­ванні, стимулює прагнення респондента надати досто­вірну інформацію.

Однак дослідження не завжди пов'язані з потребами опитуваних. Так, при опитуванні експертів звернення повинне відповідати таким мотивам, як престижні мір кування, прагнення принести користь іншим. До опитуваного звертаються як до компетентного спеціаліст», експерта з досліджуваної проблеми.

На вірогідність одержаної в процесі опитування інформації впливає побоювання респондента, що його відверті відповіді стануть відомими іншим людям, керівництву і будуть використані йому на шкоду. Анонімне опитування зменшує вплив цього чинника і підвищу* достовірність соціологічних даних.

Основний зміст другої фази опитування (досягнення поставленої мети) полягає у зборі основної інформації, необхідної для вирішення сформульованих завдань. У процесі відповіді на основну, а відповідно, і найбільшу М обсягом частину питальника зацікавленість респондент може поступово згасати. Для її стимулювання використовують функціонально-психологічні питання, які несуть смислові навантаження, становлять певний інтерес, знімають втому і підвищують мотивацію опитуваних.

Остання фаза — завершення опитування. Наприкін­ці питальника вміщують функціонально-психологічні «легкі» запитання, які знімають напруження у респон­дента і дають змогу йому виявити свої почуття.

Опитування класифікують за різними критеріями. За характером взаємозв'язків соціолога і респондента їх поділяють на заочні (анкетні) та очні (інтерв'ю), кожен з яких має свої різновиди; за ступенем формалізації — стандартизовані і нестандартизовані (вільні); за часто­тою проведення — одноразові й багаторазові; за охоп­ленням об'єкта — суцільні й вибіркові. Специфічними видами є опитування експертів, соціометрія.

Види опитувань

У соціологічних дослідженнях використовують різ­номанітні види опитувань, які класифікують залежно від характеру взаємодії між дослідником і респондентом, а та­кож від ступеню формалізації (стандартизації) процедур. Найвикористовуванішими методами є заочні (анкетні) опитування, інтерв'ю, метод експертних оцінок та соціометричне опитування.

Нестуля

Опитування — найуживаніший метод добору первинної со­ціологічної інформації. За його допомогою одержують майже 90 % усіх соціологічних даних. Виділяють два головних різнови­ди соціологічного опитування: анкетування та інтерв'ювання.

При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету. За формою проведення воно може бути індивідуальним та груповим, а також очним і заочним. Найбільш розповсюджені форми заочного опи­тування: поштове опитування; опитування через газету, журнал.

Інтерв'ювання передбачає особисте спілкування з респонден­том, при якому дослідник (або його представник) сам ставить пи­тання та фіксує відповідь. За формою проведення опитування може бути контактним і опосередкованим, наприклад телефоном.

Залежно від джерела первинної соціологічної інформації роз­різняють опитування масові та спеціалізовані. При масовому опитуванні головним джерелом інформації виступають предста­вники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з предметом аналізу. У спеціалізованих опитуваннях головне джерело інформації — компетентні особи, чиї професій­ні або теоретичні знання, життєвий досвід дозволяють зробити авторитетні висновки. Тобто учасниками таких опитувань висту­пають експерти, здатні дати зважену оцінку з приводу цих питань. Тому ці опитування ще називають експертними та оці­ночними.

Семке. Шпаргалка